Будапештський меморандум - живий
Багато років Україна жила в ілюзії захищеності власної територіальної цілісності та суверенітету з боку світової спільноти, що врешті-решт виявилось маревом
Багато років Україна жила в ілюзії захищеності власної територіальної цілісності та суверенітету з боку трьох з чотирьох найпотужніших держав світу за військовим потенціалом – Сполучених Штатів Америки, Російської Федерації, Великобританії.
5 грудня 1994 році Україна підписала Будапештський меморандум, відмовившись від ядерної зброї в обмін на захист із боку країн-підписантів меморандуму. Ми можемо довго сперечатись, чи потрібно було Україні відмовлятись від ядерної зброї чи не потрібно, чи мала Україна у час різко стогнучої економіки та тотального бандитизму захистити свою ядерну зброю від зазіхань не доброчесних торгівців зброєю або ж елементарно утримувати весь свій ядерний потенціал. Історія не має умовного наголосу. Україна позбавила себе ядерного щита в обмін на обіцянки, які ніхто не збирався виконувати. Через 19 років гарант територіальної цілісності України Російська Федерація анексувала в України Крим та розпочала військове вторгнення на Схід України.
Українська кліка, яка прийшла на хвилях Революції Гідності до влади не змогла залучити США та Великобританію до захисту власного суверенітету і змусити їх виконати свої зобов’язання.
У той же час Україна пішла шляхом винесення за скобки виконання Будапештського меморандуму країнами-підписантами і шукає розв’язання російсько-українського конфлікту у Норманському форматі і Мінських угодах.
Хоча на мою, можливо не дуже компетентну думку, МЗС України має щодня нагадувати нашим країнам-партнерам, що їх зобов’язання нікуди не ділись і вони досі є гарантом нашої територіальної цілісності і суверенітету, кожного дня ми маємо наполягати на залученні їх представників, фінансових, дипломатичних, військових, матеріальних ресурсів до відновлення суверенітету України над окупованими і анексованими територіями.
Наразі цього не відбувається. Чому? Ситуація виглядає наступним чином або Україна і США досягли мовчазної згоди, щодо непублічної вагомої підтримки України у російсько-українському конфлікту, або Україна просто боїться піднімати це питання побоючись роздратувати наших західних партнерів без фінансової підтримки, яких нам відверто буде складно.
Як би там не було, але проголошуючи промову щодо врегулювання ситуації на Сході України на Генасамблеї ООН Петро Порошенко не згадав про Будапештський меморандум, як основне зобов’язання, яке на себе взяв цивілізований світ перед Україною. Очільник Польщі Анджей Дуда був більш далекоглядним, або просто не зв’язаним певними зобов’язаннями, та наголосив на тому, що світ допустив порушення Будапештського меморандуму, і щоб світове співтовариство поважали, країни мають дотримуватись тих гарантій та обіцянок яких вони дають.
Я розумію що пан Дуда прекрасно розуміє, що актуалізація питання виконання безпекових гарантій є дуже важливим для Варшави, адже слідом за Україною небезпека від Росії може нависнути над країнами Прибалтики чи навіть самої Польщі.
Я не вірю, що Порошенко «забув» згадати Будапештський меморандум через недбалість. Він сильний дипломат і розумний політик, але якщо він відкидає Будапештський меморандум, як складову стратегії по втягуванню країн-підписантів у процес відновлення суверенітету України над окупованими і анексованими територіями, то це або помилка або сильна недалекоглядність.
Зрозуміло, що кожний хто зараз критикує Президента в очах Банкової агент Кремля, але якщо Петро Олексійович зменшить звук у своїх трубодурів і послухає Олега Ляшка, Юлію Тимошенко, Андрія Парубія, то зрозуміє, що і інша точка зору має право на життя.
Звичайно, зовнішня політика відноситься до сфери впливу Президента, і тільки він несе відповідальність за прийняті рішення. Але правда в тому, що тягар цього буде нести український народ в якого немає офшорів і який знову і знову буду підіймати цю країну з безодні в яку її покине чергова невміла провладна кліка
- Зупинити СВАМ – завдання стратегічного значення Євген Магда вчора о 18:32
- Бізнес у пастці кримінального процесу: хто вимкне світло? Богдан Глядик вчора о 18:26
- Коли лікарі виходять на подіум – більше, ніж показ мод Павло Астахов вчора о 15:21
- Пільгові перевезення автотранспортом: соціальне зобов’язання чи фінансовий тягар Альона Векліч вчора о 13:52
- ПДФО на Мальті та в Україні... Хто платить більше? Олена Жукова вчора о 13:49
- Изменения в оформлении отсрочки по уходу: новые требования к акту и справке Віра Тарасенко вчора о 12:23
- Як втримати бізнес на плаву: ключові фінансові помилки та способи їх уникнути Любомир Паладійчук вчора о 10:27
- 5 управлінських викликів для державних підприємств під час війни Дмитро Мирошниченко вчора о 10:22
- Культ "хастлу" розсипається – і це добре Валерій Козлов вчора о 10:15
- Як поводити себе на допиті підприємцям і їхнім працівникам Сергій Пагер вчора о 08:42
- Стамбул 2.0 Василь Мокан 14.05.2025 17:37
- Як NIS2 змінить правила гри для енерготрейдерів: кібербезпека як нова реальність Ростислав Никітенко 14.05.2025 14:03
- Післявоєнна відбудова: вікна можливостей і як ними скористатися Дмитро Соболєв 14.05.2025 12:54
- Реальні потреби та гранти: Як краще адаптувати допомогу до змін Юлія Конотопцева 14.05.2025 12:13
- Розлучення без згоди іншого з подружжя: коли це можливо? Альона Пагер 14.05.2025 08:50
-
Стамбульські перемовини не принесуть результату. Ось чому
Думка 33180
-
Змагання за Трампа. Чому Зеленський вирішив летіти в Туреччину, а Путін – відмовився
12657
-
Найбільше замовлення в історії Boeing: Qatar Airways купить 210 літаків
оновлено Бізнес 8560
-
Склад делегації РФ показує справжнє ставлення до переговорів. Що робити нам
Думка 7525
-
Колишній керівник кондитерської корпорації Roshen очолив племзавод
Бізнес 6485