В даній статті з’ясовується наявність у третіх осіб, які в свою чергу заявляють самостійні вимоги на предмет спору, висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи.
Одними з можливихучасників адміністративно-процесуальних відносин є треті особи, які в свою чергу заявляютьсамостійні вимоги на предмет спору. Чидозволено вищезазначеним суб’єктам висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи?
Правове регулювання вищенаведеного питання відбуваєтьсяза допомогою відповідних нормативно-правових актів. Зокрема юридичнарегламентація різних за своєю юридичною суттюмайнових та особистих немайнових прав, гарантованихтретім особам, які в свою чергу заявляють самостійні вимоги напредмет адміністративного спору, вирішуваного адміністративним судом, здійснюється:Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року№ 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) а також іншимизаконами (Кодексом адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року №2747-IV (надалі по тексту - КАСУ), Законом України «Про судоустрій і статуссуддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (надалі по тексту - Закон України «Просудоустрій і статус суддів»)).
Постсоціалістична Україна, трансформуючисьв демократичну державу, водночас в особі уповноважених нею державних органів тапосадових осіб зобов’язана забезпечити якісну та своєчасну охорону різнихможливостей, які в свою чергу гарантовані її вмілому, чесному та працьовитому народу.Зокрема у відповідності до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людинита громадянина захищаються судом.
Подібна за своєю суттю норма отримала своєзакріплення в інших законах. Зокрема згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Просудоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод таінтересів у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом,утвореним законом.
Чіткийі недвозначний зміст згаданих норм в частині всебічного з’ясування перелікуправ, гарантованих третім особам, які в свою чергу не заявляють самостійні вимогина предмет спору, вирішуваного адміністративним судом, конкретизується іншимнормативно-правовим актом. Як це розуміти?
Перелік безпосередніх суб’єктівадміністративно-процесуальних відносин є різноманітним. Зокрема ч. 1 ст. 47КАСУ охоплює юридичну норму про те, що одними з осіб, які беруть безпосередню участьв адміністративній справі, визнано третіх осіб, що в свою чергу заявляють в адміністративномусуді самостійні вимоги на предмет спору.
Даним суб’єктам адміністративного процесу чиннезаконодавство гарантує різні за своєю юридичною сутністю майнові або особистінемайнові права. Наприклад, у відповідності до правової норми, що закріплена ч.6 ч. 1 ст. 49, а також ч. 1 ст. 54 КАСУ, треті особи, що заявляють в суді самостійнівимоги на предмет спору, можуть висловлювати свою думку з питань, які виникають в свою чергу підчас розгляду справи.
Таким чином, позивачу, який бере участь вадміністративному процесі, чинним законодавством гарантовано різні за своєююридичною суттю права. Наприклад, ч. 6 ч. 1 ст. 49, а також ч. 1 ст. 54 КАСУ, закріплюютьв собі безпосередню вказівку про те, що третім особам, які в свою чергу заявляютьв суді самостійні вимоги на предмет існуючого між ними спору, дозволяється висловлюватисвою думку з питань, які виникають під час розгляду справи.
