Ранок у дитячому садку на честь чогось святого і пролетарського. Нам чомусь дають в руки по яблуку. Якісь вірші говоримо, напевно. Але фотографія є. Група дітей з яблуками в руках, а за нами – портрет гордого вождя всього прогресивного людства Лєніна.
Я народився ще у СРСР, саме на початок «Перебудови». Тому домене ще дійшли відголоски тієї системи, зі всіма її «красотами».
Сьогодні, коли вже наявне нове покоління Українців, родженихв 90-х, крім того, частина з якихвиступає на боці любителів «зради», я хочу зробити маленький екскурс в минуле.А також для тих, у кого коротка пам'ять і все погано. Поглядльвів’янина. Хоча ясумніваюсь, що в той час було інакше деінде на території України.
Звичайно, в мене лише декілька спогадів з самого Союзунєрушимого. Але ті, що є – прекрасні. Хоча і перші роки Незалежності не дужевідрізнялись від кінця 80-х. Тому підряд, майже по хронології.
1.Ранок у дитячому садку на честь чогось святого іпролетарського. Нам чомусь дають в руки по яблуку. Якісь вірші говоримо,напевно. Але фотографія є. Група дітей з яблуками в руках, а за нами – портрет гордого предводителя дворянства вождявсього прогресивного людства Лєніна.
2.Пляшки, які здавались усіма й постійно.
3.Магазини з пустими прилавками. Черги за всім.Декілька пунктів з продуктів було, але були черги.
4.Львів. Вечір. Темно. От просто нема взагалісвітла, тільки з вікон.
5.Проїзд – тролейбуси і трамваї. Коли наприкінці90-х з’явилисямаршрутки (їх називали «пижики», бо буси «Пежо», то це була манна з неба.
6.Львів’яни їздять в Польщу торгувати.
7.З делікатесів – печиво «Деліціє шампанське»,гранульоване какао, апельсини і жуйки-кульки, які втрачали смак за 3 хвилини.
8.До введення гривні – купи паперу, які називалисякупонами. Купюра в 1000000 (мільйон) купонів згодом стала дорівнювати 10гривням.
9.Окрема історія – ЗМІ. Тоді ще не знали, що цесаме так називається, але… до середини 90-х були: УТ-1, УТ-2, УТ-3, а також ЛТБчи Міст (Львівські). Вдень можна було побачити хіба горизонтальні кольоровісмужки або шум. Вночі також. З фільмів крутили тільки прекрасні радянськіфільми. Радянські фільми були всі прекрасні. Бо інших не було. Десь з середини90-х з’явилися 1+1, ictv, то по останньому можнабуло навіть дивитися китайські фільми та мультики «Вольтрон – завойовникзахисник всесвіту» та «Трансформери». На вихідних – Disney та Looney tunes. Згодом почали показуватифільми 70-х з Делоном. А потім вже почали мильні опери, та й завелось.
10.Культура. Ну тобто, ніби культура. Знову-таки,до середини – кінця 90-х. Песня года. Москва на новий рік. Кіркоров, Пугачова,Старые песни, новыє песни,Хмурится не нада Лада. Песне мы нескажем до свиданья. Або Гарік Крічєвскій. Або мільйон разів повтореніпісні Івасюка, Білозора. Ну був MTVякось. Шось там показували трохи.
11.Стоматолог. Школа. Бормашини, які залазилипросто в мозок, а потім ще треба було рот пів години відкритим тримати, покицемент застигав.
12.Комп'ютерв сусіда або в батьків на роботі. MS-DOS, щоб ви розуміли.
13.Смітників у Львові немає (звичайних, вуличних).Ну може один. За 2 кілометри.
14.Вода у Львові – з 6 до 9 (з 18 до 21 відповідно).Решта часу – набрані ванни та баняки.
Це не весь перелік, тільки те, що згадав.
А тепер співставте з тим, що зараз. 20 років (подекуди – 10).
Нічого не міняється. Зрада.
P.S. Правда,важко було згадати, що таке Песнягода і Кіркоров? А ви кажете - квоти.
