Мабуть, одним з визначальних рішень, яке формуватиме економічну ситуацію в країні щонайменше у найближчі 3-5 років, є пакет змін до Податкового кодексу України (ПКУ), ідеологом яких вважається Голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політик Данило Гетманцев.
Причому, я навіть не дискутую питання щодо рівня економічних знань безпосередньо пана Гетманцева, який активно лобіює низку податкових новацій вельми спірного рівня економічного професіоналізму та обґрунтованості. Але питання у тому, що будь-які суттєві зміни до ПКУ потребують попередньої широкої професійної дискусії в середовищі економічних експертів, галузевих асоціацій. Бо жодна окрема людина, навіть рівня Нобелівського лауреату в економіці, не може мати той рівень знань, які дозволятимуть йому самостійно підготувати фаховий документ, який стосується різних галузей та сфер життєдіяльності та враховує всі нюанси стосунків, що виникають при здійснені господарської діяльності в різних галузях.
Може тому вони такого типу документів самостійно і не готують, бо розуміють це?
Повторю думку, яку вже висловлював раніше. В Україні існує практика аналізу регуляторного впливу (АРВ) нормативних актів, який, на жаль, використовується нечасто. Цей аналіз допомагає спрогнозувати, як ті чи інші нормативні зміни вплинуть на бізнес та взагалі соціально-економічну ситуацію в країні. Було б дуже доречно, якби такий АРВ робили перед реєстрацією кожного законопроекту, а також, що не менш важливо, перед голосуванням законопроектів у другому читанні. Бо саме у поправках до законопроектів, які подаються на голосування у другому читанні, з'являється купа абсурдних та корупціогенних норм. При цьому, які, часто-густо не мають жодного відношення до формального предмету законопроектів, що подаються до парламенту та голосуються у першому читанні.
Впевнений, що за умови обов'язкового АРВ законопроектів, парламентом ухвалювалося би набагато менше непродуманих та корупціогенних регуляторних та податкових ініціатив.
На жаль, у нас елементарної, очевидної процедури попередньої науково-експертної дискусії щодо запропонованих масштабних змін до ПКУ не проводилося. Хоча починати її потрібно з системного питання: “Яка мета цих змін, яку економіку ми хочемо отримати після їхнього впровадження?”
В обґрунтуванні необхідності внесення змін до ПКУ написано: “Метою законопроекту є забезпечення збалансованості бюджетних надходжень, шляхом підвищення ефективності використання економічних ресурсів країни, а також “усунення прогалин чинного законодавства”. Але це загальні фрази, які не пояснюють, так в чому мета змін в ПКУ. Прихильники розбудови ліберальної економіки сказали б, що зниження податків може посилити мотивацію людей працювати більше і відкривати нові компанії, що в підсумку призведе до зростання економіки, і надходження податків через деякий час збільшиться (в зв'язку зі збільшенням бази оподаткування).
Економісти лівого спрямування (підтримують ідею більшого перерозподілу доходів через держбюджет), сказали б, що потрібно збільшення урядових витрат — щоби виділяти більше коштів, наприклад, на соціальні потреби та інфраструктуру.
Обидві точки зору мають право на обговорення. Хоча повинні враховувати ментальні, історичні та соціально-економічні передумови для успішної реалізації того чи іншого шляху економічного розвитку. Наприклад, навряд чи українські громадяни готові до китайського шляху розвитку економіки, з фактично повністю відсутньої солідарною пенсійною системою, з працею по 12-14 годин на добу та лише з 10 вихідними днями протягом року.
Але у будь-якому випадку нам потрібно визначитися, яку економіку в Україні ми хочемо будувати: “дати рибу” (патерналістська модель) або “дати вудку”, щоб люди ловили рибу (сприяти розвитку підприємництва). Якщо весь час “давати рибу”, для чого зазвичай і збільшують податки, то досить скоро настане момент, коли “риба” закінчиться.
Навіть, якщо дивитися на обґрунтування змін в ПКУ так, як викладено в пояснювальній записці до законопроекту, все одно є великі питання. За даними Держказначейства, за п'ять місяців 2021 року план доходів держбюджету перевиконано на 4,7% (на 21,3 млрд. грн.). Це ще і з урахуванням, що внаслідок внесення змін, чинний варіант закону про держбюджет на 2021 рік збільшив дохідну частину держбюджету на 13,5 млрд грн.
З огляду на активізацію експорту, інвестиційного і споживчого імпорту, а також прискорення інфляції, план доходів і далі перевиконуватиметься. Згідно прогнозів групи “Ukraine economic outlook” (UEO) план доходів держбюджету у поточному році буде перевиконано щонайменше на 50 млрд. грн. За таких обставин логічно не посилювати податковий тиск, а за допомогою оподаткування формувати передумови для прискорення економічного зростання, збільшення частки переробних виробництв з більш рівнем доданої вартості, створення перспективних високотехнологічних точок зростання економіки.
Вже банальністю є думка, що ми агресивно використовуємо фіскальну функцію податків, але не спроможні навчитися використовувати їхню стимулюючу функцію. Коли за допомогою правильного налаштування податкової системи стимулюються інвестиції у переробні галузі промисловості, забезпечується максимально повне залучення потенціалу економіки України. Абсолютно неприйнятно, коли зміни в ПКУ приймають, не визначивши спочатку, яку економіку збираються будувати і якими методами.
Вже не кажучи про бажання вводити в дію ці зміну в середині року, а не з початку наступного бюджетного року, як це самим ПКУ і передбачено, а деякі з них взагалі мають зворотну дію. Що взагалі неприпустимо.
Але це лише один бік справи.
Слід враховувати, що українська економіка не оговталася від карантинних обмежень, збитків та спаду.
І своїми податковими новаціями можновладці можуть зробити все, щоби стале відновлення економіки так і не розпочалося.
Зміни до ПКУ важливі для майбутнього економіки, але законопроект “сирий”, його наслідки не цілком прораховані (немає балансу між підвищенням податкового навантаження і можливостями бізнесу розвиватися — акцент зміщений у фіскальному напрямку), очевидно, що документ потребує більш спокійного, ретельного опрацювання.
Причому варто враховувати, що малий та середній бізнес (МСБ) не є визначальним з точки зору податкового наповнення державного та місцевих бюджетів. Його завдання у першу чергу забезпечувати зайнятість населення, доходи не тільки найманих працівників, а і членів їхніх родин. У той же час, великий бізнес, попри поширені міфи, формує левову частку податкових надходжень та забезпечує інвестиційний потенціал економіки. Саме великий бізнес може стати локомотивом економічного зростання. Якщо завданням №1 є відновлення зростання економіки, то посилення податкового тиску на великий бізнес не наближає до вирішення цього завдання.
Але запропоновані зміни до ПКУ не тільки створюватимуть проблеми для МСБ, а і суттєво ускладнять становище великого бізнесу. Особливе заперечення викликають норми, які, по суті, мають ефект зворотної дії. Не можна спочатку давати тарифні пільги інвесторам “зеленої” енергетики, а потім, коли вони вже інвестували мільярди доларів, за допомогою додаткових податків фактично обкрадати їх.
Також не можна спочатку передбачати право бізнесу зменшувати податкові зобов'язань з податку на прибуток, а потім впроваджувати норми, якими тільки 50% збитків минулих років можна віднести на результати господарської діяльності.
Слід нагадати, що через коронавірусні обмеження кількість збиткових підприємств складає майже третину від їхнього загального числа. Негативний фінансовий результат збиткових підприємств у 2020 році склав 338 млрд. грн. Це на 94% більше, ніж в 2019 році. У першому кварталі 2021 року розмір збитків становив 53 млрд. грн. Слід враховувати, що, по суті, ця норма стосується лише великого бізнесу, і вона знижує інвестиційні можливості підприємств, що буде додатково стримувати відновлення економіки.
Обидві ці норми, які мають характер зворотної дії, у разі їхнього ухвалення, цілком імовірно потім будуть оскаржуватися в міжнародних судах. Про інвестиційний клімат я би в цьому випадку взагалі не згадував. Бо інвестори, у тому числі ті, хто лише приглядається до можливості інвестування в українську економіку, навряд чи бажатимуть мати справу з державою, яка може заднім числом змінювати правила гри, і, по суті, відбирати у інвесторів їхні кошти.
Ще однієї новацією змін до ПКУ передбачається, що суму сплаченого ПДВ, який зараз можна включати до податкового кредиту протягом 3-х років після складання податкової накладної, скорочує цей термін у 6 разів - до 180 днів. У випадку з великими підприємствами, у яких великі суми ПДВ, податківці нерідко не вкладуться з перевіркою в 180 днів. Це означає, що у платників ПДВ буде дефіцит оборотних коштів, що не дасть підприємствам можливість нарощувати виробництво.
Більш того, з урахуванням неминучих нових хвиль пандемії коронавірусу, розраховувати на впевнене та активне відновлення бізнесу не доводиться щонайменше до середини 2022 року. До того ж, варто зважати, що світова економіка знаходиться в процесі зміни технологічного устрою, тому вже у 2023, максимум 2024, році слід очікувати нового потужного спаду. Тому це час до нової хвилі глобальної економічної кризи потрібно використати не на проїдання доходів, які формуються зростаючою світовою економікою, а на перебудову національної, в якій повинна збільшиться частка переробної економіки та наукоємних виробництв. А для цього потрібно не збільшувати податкове навантаження, а навпаки цільовим налаштуванням — зменшувати, стимулюючи інвестиції та створення саме такого типу виробництв.
Отже, висловлю думку широкого кола економічних експертів, які, по-перше, закликають до необхідності широкої науково-експертної дискусія про те, яка економіка - підприємницько-орієнтована або патерналистська - потрібна в Україні. І лише після досягнення широкого консенсусу з цього приводу мають формуватися кардинальні зміни до ПКУ.
По-друге, ПКУ навіть в поточній редакції гальмуватиме вихід економіки з кризи, а запропоновані зміни ще більше погіршуватимуть ситуацію.
Отже, ухвалення запропонованих змін до ПКУ у турборежимі у жодному випадку приймати не можна. Як доводить досвід останніх років, ні до чого доброго це не призведе.
