Окрема ухвала, як спосіб реагування на процесуальні порушення

Окрема ухвала є однією із форм реагування суду вищої інстанції на процесуальні порушення суду нижчої інстанції, які не є підставою для скасування його рішення чи ухвали. Таке право передбачене з метою своєчасного і повного реагування та усунення всіх, вия

Окрема ухвала є однією із форм реагування суду вищої інстанції напроцесуальні порушення суду нижчої інстанції, які не є підставою для скасуванняйого рішення чи ухвали.

Таке право передбачене з метою своєчасного і повного реагування та усуненнявсіх, виявлених під час розгляду справи, порушень.

Однак, не всі судді апеляційних та касаційних судів підтримують такий спосібреагування на порушення колег, а деякі "служителі Феміди" взагалі сприймаютьподібні ухвали як особисту образу.

Чи є подібні ухвали належним засобом реагування та чи постановляють суди вищихінстанцій окремі ухвали щодо колег, розглянемо нижче.

Так, нормами ст. 320 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд у випадкахі в порядку, встановлених статтею 211 цього Кодексу, може постановити окремуухвалу. Суд може також постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушеннянорм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою дляскасування рішення чи ухвали суду першої інстанції.

Аналогічні норми містить ст. 350 ЦПК України, яка встановлює право судукасаційної інстанції постановити окрему ухвалу.

Верховний суд України в п. 22 Постанови Пленуму від 24.10.2008 р. №12"Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку"роз’яснив, що апеляційні суди постановляютьокремі ухвали та направляють їх відповідним особам і органам для вжиттяними необхідних заходів у порядку, встановленому статтею 211 ЦПК, як щодо виявлених при розгляді справипричин та умов, що сприяли порушенню закону, так і щодо порушення норм права тапомилок, зокрема тяганини, інших недоліків під час розгляду справи, допущенихсудом першої інстанції, що не фіксуються в судовому рішенні апеляційногосуду.

Окремі ухвали про допущенісудом першої інстанції порушення норм права і помилки направляються для їхусунення та з метою запобігання їх виникненню (залежно від характеру такількості) до суду першої інстанції чи судді, які розглядали справу, або довідповідної кваліфікаційної комісії суддів.

Аналогічне роз’яснення надано в п. 26Постанови ПленумуВищогоспеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справвід 14.06.2012 р. №10 "Про судовупрактику розгляду цивільних справ у касаційному порядку", згідно якого суд касаційної інстанції постановляє окремуухвалу та направляє її відповідним особам і органам для вжиття необхіднихзаходів у порядку, встановленому статтею 211 ЦПК, як щодо виявлених при розгляді справи причин та умов, що сприяливчиненню порушення закону, так і щодо порушень норм права та помилок, зокрематяганини, інших недоліків під час розгляду справи, допущених судом першої абоапеляційної інстанції, що не фіксуються в судовому рішенні суду касаційноїінстанції.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень протягом січня-лютого 2017 р. оприлюднено14 окремих ухвал апеляційних судів, з яких 10 постановлено щодо суддів першоїінстанції.

Основними підставами для постановлення окремих ухвал щодо суддів першоїінстанції є: відмова у задоволенні клопотання безприйняття належної ухвали; несвоєчасне направлення рішення особам, якібрали участь у справі; невідповідність резолютивної частини рішення суду запису на технічномуносії; не надіслання відповідачу судових повісток; необґрунтованезатягування розгляду справи.

Як приклад, можна навести наступні ухвали апеляційних судів:

-           окрема ухвала апеляційного суду Донецької області від 21.02.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64906306);

-           окрема ухвала апеляційного суду Житомирської області від 14.02.2017р. (№ вЄДРСУ 64779524);

-           окрема ухвала апеляційного суду Житомирської області від 03.02.2017р. (№ вЄДРСУ 64518000);

-           окрема ухвала апеляційного суду Одеської області від 02.02.2017 р.(№ в ЄДРСУ 64758440);

-           окрема ухвала апеляційного суду Луганської області від 19.01.2017 р. (№ в ЄДРСУ64258107);

Що стосується Вищого спеціалізованого суду з розглядуцивільних і кримінальних справ (надалі - ВССУ), то протягом 2016-2017 роківВССУ не постановлено жодної окремої ухвали щодо суддів нижчої інстанції (принаймнівідповідні ухвали відсутні в ЄДРСУ).

А протягом 2014-2015 років ВССУ постановлено 10 окремих ухвал,5 з яких на суддів районних судів, 4 на суддів апеляційних судів та 1 одночаснона суддів районного та апеляційного судів.

Основними підставами для постановлення ВССУ окремих ухвал щодо суддів нижчихінстанцій є: порушення розумних строків розглядусправи; зміна ухваленого колегією суддів рішення після його проголошення);колегією суддів не враховано, що оскаржене заочне рішення суду першої інстанціїє повторним заочним рішенням; безпідставний перегляд судового рішення,яке набрало законної сили, в зв'язку з нововиявленими обставинами; розглядсправи з порушенням правил виключної підсудності.

В якості прикладу, можна навести наступні ухвали ВССУ (деякі з якихнаправлено до Вищої кваліфікаційної комісії суддівУкраїни для вжиття заходів реагування):

-           окрема ухвала ВССУ від 07.10.2015 р. (№ в ЄДРСУ 52411541);

-           окрема ухвала ВССУ від 01.04.2015 р. (№ в ЄДРСУ43533951);

-           окрема ухвала ВССУ від 04.02.2015 р. (№ в ЄДРСУ42591506);

-           окрема ухвала ВССУ від 17.12.2014 р. (№ в ЄДРСУ 41971877);

-           окрема ухвала ВССУ від 08.10.2014 р. (№ в ЄДРСУ 40871347).

Враховуючи кількість районних та апеляційних судів в Україні, то ізвпевненістю можна зробити висновок, що суддівищих інстанцій не досить часто користуються правом постановлення окремих ухвалщодо колег.

Особисто впевнитись, що окрема ухвала є "не досить популярним"способом реагування суддів вищої інстанції на процесуальні порушення суддівнижчої інстанції, я мав змогу за наступних обставин.

В 2016 р. в провадженні одного з районних судів перебувала справа запозовом банку про стягнення з боржника та поручителів боргу за кредитом. Представляючиінтереси відповідача (поручителя) мною заявлено клопотання про витребування у банкудоказів (графік погашення кредиту, інформація про суму коштів сплачених позичальникомза кредитом та інше) яке судом задоволено, постановлено відповідну ухвалу.Однак, ухвала суду про витребування доказів позивачем не виконана.

В останньому судовому засіданні у вказаній справі, на якому я був присутнійна початку липня 2016 р., судом відкладено судове засідання навересень місяць 2016 р. для повторного направлення банку ухвали провитребування доказів (дані обставини зафіксовано технічним записом судовогозасідання).

На початку вересня 2016 р. через канцелярію суду в інтересах відповідача(поручителя) мною подано зустрічний позов про визнання договору порукиприпиненим.

Однак, як виявилось згодом, суддя наприкінці липня 2016 р. винесла заочнерішення у вказаній справі, хоча судове засідання під запис було відкладено навересень 2016 р. З усіх витребуваних доказів банк надав лише копію статуту,якого, на думку судді, виявилось достатньо для підтвердження заборгованостіпозичальника.

Більш того, в день винесення заочного рішення, суддя постановляє ухвалу провиправлення описки, допущеної в заочному рішенні, та змінює заочне рішення на рішенняпостановлене в загальному порядку.

Довідавшись про наведені обставини, мною, як представником відповідача,подано зауваження на журнал судового засідання, якими просив суд виправити вжурналі судового засідання помилку в записі, а саме – дату, до якої оголошеноперерву в судовому засіданні, згідно до технічного запису судового засідання.

Ухвалою суду відмовлено відповідачу в поновленні строку для наданняписьмових зауважень щодо неповноти та неправильності журналу судового засіданнята технічного запису судового засідання, а відповідні зауваження залишено безрозгляду.

Мотивуючи вказану ухвалу, суд зазначив, що вважає, що у відповідача та її представника було достатньо часу, дляознайомлення із технічним записом судового засідання, журналом судовогозасідання та подання до нього зауважень. При цьому, суддя в ухвалі невказала, що про дату та час судового засідання відповідача та її представника "забули"повідомити (нажаль, така ухвала суду оскарженню не підлягає).

Рішення про стягнення заборгованості, а згодом і ухвала про виправлення "описки",оскаржені в апеляційному порядку, з подачею через канцелярію апеляційного судуклопотання про постановлення окремої ухвали щодо судді (наблаго судді апеляційногосуду не віднеслись формально та зменшили за відповідним клопотанням пенсіонеру розмірсудового збору за апеляційне оскарження рішення суду з 33 000 грн. до 1 300грн.).

Ухвалами апеляційного суду апеляційна скарга на ухвалу про виправленняописки задоволена - ухвалу скасовано, а апеляційне провадження на рішення - закрито.Роз'яснено представнику відповідача, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив.

Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали щодо судді, то колегія суддівапеляційного суду в нарадчій кімнаті його розглянути "забули" або незахотіли відволікати увагу колеги з районного суду на такі "дрібниці",мабуть вважаючи, що наведені обставини і не є порушеннями Закону взагалі.

Стаття 1 Кодексу суддівської етики визначає, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону іпринципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високихстандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність,незалежність, неупередженість та справедливість суду.

А стаття 3 Кодексу суддівськоїетики встановлює, що суддя має докладативсіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної тапоінформованої людини його поведінка була бездоганною.

На мою думку, окрема ухвала- це спосіб самоочищення судової влади від осіб які опинилися "в системі"випадково, і яким ніколи не зрозуміти, що таке "принцип верховенства права","високі стандарти поведінки" або "бездоганна поведінка".

І допоки судді вигороджуватимутьколег, чергова судова реформа так і залишиться ілюзією змін, а довіра громадяну справедливість суду лише зменшуватиметься.