Дерева на даху та дощові сади. Як в Україні впровадити європейський досвід озеленення міст

В нашій країні уже давно стали звичними такі собі "паркові війни" – тривалі конфлікти між забудовниками та громадою.

Зазвичай яблуком розбрату виступає земельна ділянка, яку бізнес прагне забудувати, але громада воліє мати біля свого помешкання зелену або рекреаційну зону і категорично проти забудови.

Кожна зі сторін подібних конфліктів має свою правду та свою логіку. З одного боку ринок має розвиватися, а житло будуватися, адже у великих містах населення зростає. З іншого боку, було б аж ніяк неправильно перетворювати міста на суцільні бетонні джунглі. Ну а думка, що геть усі будівельники готові рубати ліси і парки гектарами заради того, аби заробити додаткову копійчину, нехай і за рахунок знищення усього живого, є стереотипом, який не вповні відповідає дійсності.

Насправді будівельники, принаймні велика їх частина, теж зацікавлені у збереженні зелених та рекреаційних зон у містах, і не тільки тому, що житло біля парків коштує дорожче, і продається краще, а ще й з тієї простої причини, що забудовники теж люди і хочуть, щоб результат їхньої праці приносив не лише прибуток, а ще й подобався споживачам.

Чи можливо поєднати сучасну житлову забудову зі збереженням чисельних зелених зон? Досвід багатьох європейських міст показує, що цілком можливо, якщо держава, будівельний бізнес та громадськість готові мислити спільно і разом дивитися у майбутнє. Але звісно, що в тих умовах, в яких зараз існує будівельний ринок в Україні, завдання це доволі непросте.

Перш за все наші міста повинні мати реальний стратегічний план розвитку, в якому були б враховані інтереси усіх зацікавлених сторін – державної влади, бізнесу та громад, і які б містили в тому числі і плани озеленення. На жаль, якщо наші міста і мають стратегічні плани, то вони швидше є формальністю, ніж реальними документами. Непрозорість землеустрою, відсутність єдиних для усіх правил гри, наявність свідомо створених лазівок у законодавстві, сумнозвісна корупція та інші негативні явища дозволяють багатьом ігнорувати ці плани, що робить їх просто пафосними папірцями. І замість планової продуманої забудови, яка передбачає в тому числі і створення зелених зон, маємо забудову хаотичну та знищення і захаращення парків і скверів. 

В той же час світовий досвід дає нам багато сучасних управлінських та інженерних рішень, які дозволяють успішно поєднувати сучасну забудову із збереженням та розвитком зелених насаджень у містах. Але реалізація усіх цих рішень вимагає партнерських стосунків влади і бізнесу із залученням до ухвалення рішень представників громади.

Найпоширенішою практикою залучення бізнесу до озеленення міста є такі форми державно-приватного партнерства, при яких на бізнес, який є власником або користувачем земельної ділянки під забудову, покладається обов'язок озеленення територій загального користування, що напряму прилягають до території забудови. Такий обов'язок включає в себе висадку дерев та чагарників, облаштування газонів та паркових зон. Наприклад в Нью-Йорку кожен забудовник зобов'язаний висаджувати дерева у розрахунку одне дерево на 7,5 метрів тротуару, що прилягає до його земельної ділянки.

При цьому широко використовується практика заохочення для забудовників вкладати гроші у муніципальну інфраструктуру. Наприклад, забудовнику можуть дати дозвіл перевищити дозволену в районі висотність будівлі на 30% в обмін на внесок у створення міської інфраструктури або в будівництво доступного житла. Завдяки такій співпраці в останні десятиліття Нью-Йорк, багато районів якого ніколи не славилися наявністю великої кількості рослинності, активно зеленішає. 

В той же час багато західних забудовників за сприяння держави активно застосовують новітні інженерні рішення, що робить їхню нерухомість більш привабливою для покупців. Перш за все варто відзначити найбільш актуальну технологію для щільної забудови центрів міст "зелені дахи", яка в останні роки найбільш активно впроваджується як в одному з найзеленіших міст Європи – Копенгагені. Будівництво спеціальних дахів багатоповерхівок, придатних для вирощування трави і дерев дозволяє одночасно вирішити кілька болючих питань середмість: облаштування додаткових зон для відпочинку, краща звуко- та теплоізоляція приміщень під такими дахами, суттєве подовження строків експлуатації дахів, захищених шарами гідроізоляції та ґрунту від руйнівного впливу зовнішніх природних факторів. До того ж широке розповсюдження "зелених дахів" знижує середню температуру в містах в теплу пору року.

Ще одне рішення, яке активно впроваджується в сучасній забудові – це створення в житлових комплексах так званих "дощових садів" – систем озеленення, яке активно використовує стічні дощові води. Такі сади стають естетично привабливими зонами відпочинку, які до того ж знижують навантаження на зливову каналізацію, позаяк утримують близько 80% дощових вод. Такі сади уже давно не рідкість у відносно недалекій від нас Варшаві та інших містах Східної Європи.

Переконаний, що українські будівельники будуть цілком спроможні впроваджувати подібні сучасні рішення і в українських містах, але для цього наш будівельний ринок мусить стати більш цивілізованим, в якому існують єдині для усіх непорушні правила, що сприяють чесній конкуренції. А партнерські стосунки держави і бізнесу мають бути не вибіркові і корупційні, а такі, що направлені на розвиток ринку та задоволення потреб споживачів.