День 256-й. Як "запрограмувати" Україну на успіх

IT-сфера в Україні - локомотив розвитку економіки. Але інколи цей локомотив "пускають" не на ті рейки, і тоді стоять і "локомотив", і усі "вагони" за ним.

День комп’ютерника і програміста - неофіційне свято програмістів, що відзначається на 256-й день року.

Число 256 (два у восьмому ступені) обрано тому, що це кількість чисел, які можна виразити за допомогою одного байта.

З точки зору громадянина, ми щогодини стикаємося з плодами праці програміста (смартфон, ТВ, ПК).

З точки зору законодавця, дивлюсь не тільки на результат, але й передумови роботи програмістів. Очевидно, що IT-сфера в Україні —локомотив розвитку економіки. Але інколи цей локомотив «пускають» не на ті рейки, і тоді стоять і «локомотив», і усі «вагони» за ним.

Свіжий приклад. Прямо зараз в спільноті арбітражних керуючих знову ламають списи щодо (не) доречності існування так званого «автомату» при розподілі банкрутних справ. Водночас у нещодавно прийнятому Положенні про ЄСІТС серед основних функцій системи чітко записано: «п. 6.11 - відбір кандидатури арбітражного керуючого у справах про банкрутство». Але відсутність нормального адміністрування процесу створення Системи з боку ДСАУ, відсутність коштів та ще ряд причин відтерміновують цей «відбір» на роки. Теоретично для програміста там максимум на півроку роботи. В наших реаліях – чекатимемо щонайменше до 2024 року, або й довше.

Інший приклад. Досвідчені «машиністи» (даруйте за перебір залізничної тематики, але дуже вже добре ілюструє ситуацію) потрібні локомотивам усіх країн. І дивно було б заставляти їхати їх пасажирами, але саме так поки що відбувається з білоруськими ІТ-фахівцями, які виявили бажання працювати в Україні.

Зараз в українській ІТ-індустрії працює понад 200 000 фахівців. Податок, який вони сплатили, у 3,7 рази перевищує середні показники по країні. Але до ТОП-гравців світового ринку нам ще далеко, бо обігнати США (36,8%), Китай (11,3%) чи Велику Британію (5,8%) нереально. А постійна конкуренція з Індією – тимчасова, бо без чіткого плану з боку держави щодо розвитку ІТ-сфери програємо у перспективі.

Головні труднощі:

1. «Відплив мізків». «Дія Сіті» має працювати так, щоб українські програмісти не виїжджали закордон, а в ідеалі – працювали в українських проєктах (чому б і не в проєкті ЄСІТС?).

2. «Зарплати». Українським IT-компаніям складно конкурувати з рівнем завдань і зарплат компаній міжнародного рівня. Це ще одна парадигма — вікно для розвитку і нагадування багатьом компаніям про те, що потрібно переглянути свої підходи.

3. «Податки». Відсутність підтримки з боку держави — ще один факт, який не можна не проговорити. Наявність простого і зрозумілого оподаткування – це стабільний розвиток IT-галузі в країні.

4. «Освіта». Зараз ми конкуруємо з усім світом, де розвинена галузь IT. Але, разом з тим, в Україні сильно просідає профільна IT-освіта — просто не вистачає навчальних закладів, оскільки питання розвитку IT-галузі не розглядається в пріоритеті на державному рівні.

І головна складність. Мета залишитися успішним, вижити, зберегти та не розгубити все напрацьоване — це не мета.  Дуже важливо мати точний прогноз на майбутнє: плани, шляхи розвитку, досяжні цілі.

Готовий почути кожного програміста в цьому аспекті, і не тільки в 256-й день року.