Боротьба із лудоманією як одне із завдань легалізації грального бізнесу

Декілька років тому ВООЗ внесла лудоманію (ігроманію) у перелік захворювань.

Лікарі засвідчують, що за своїми негативними наслідками лудоманія на одному рівні з алкоголізмом та наркоманією, а її розповсюдження в різних країнах світу вже стало епідемією. Український уряд, на жаль, в останні роки ніяким чином не регулював сферу азартних ігор, тому проблеми пустили глибоке коріння і зруйнували не одну тисячу життів та сімей.  

Нагадаю, що в Україні, починаючи з 2009 року, запроваджено абсолютну заборону на ведення грального бізнесу та участь в азартних іграх. Але індустрія лише пішла в тінь і далі стрімко та некеровано розвивається. Окрім того, із забороною грального бізнесу та з розвитком технологій, значно зросла пропозиція азартних ігор онлайн. Як наслідок, на сьогодні навіть неповнолітні можуть прямо з телефону, не виходячи з дому,  грати на гроші в онлайн казино.  

Лудоманія, як інші види залежності, є певним індикатором наявності інших психологічних проблем. Вона часто виникає з незадоволення якихось важливих потреб, як, наприклад, самореалізація, фінансова стабільність, тощо. Для українців, які переживали перманентні економічні кризи, середовище для поширення лудоманії склалося сприятливо. А якщо поєднати це з корупцією на низах і тим, як закривала очі влада в Києві на розквіт мереж гральних закладів, лудоманія виявилася проблемою національного масштабу. 

Як голова підкомітету з прав людини, я активно працював над прийняттям нового закону про гральний бізнес, щоби передбачити у ньому дієві механізми захисту прав людини.  

У гральному бізнесі є дві сторони: одна - це додаткові надходження до бюджету, але інша - це залежність людей від гри, що створює додаткові труднощі як для економіки, так і для рідних.  

Проблема ще й у тому, що через відсутність відповідного закону, у нас досі не визначено на законодавчому рівні, що таке ігроманія (лудоманія). Саме тому ця проблема зникла з поля зору правозахисників, психологів і державних органів.  

Я хочу зупинитися на 3-х ключових позиціях у новому законопроєкті про азартні ігри:

1. Запровадження єдиної державної електронної системи онлайн–моніторингу діяльності організаторів ігор на гроші. Її адміністрування буде здійснюватися уповноваженим державним органом. Власне, система функціонуватиме в режимі реального часу із відображенням кожної операції із прийняття ставок, повернення ставок, виплати виграшів, формування призового фонду тощо.

2. Запровадження міжнародних стандартів щодо інформаційної безпеки в діяльності організаторів ігор на гроші та принципів відповідальної гри. Це буде превентивним заходом щодо лудоманії.

3. Усі відвідувачі гральних закладів онлайн та офлайн будуть змушені проходити авторизацію перед початком гри. Це дозволить мінімізувати ризики виникнення ігрової залежності. За пропонованим новим законом, кожен гравець зможе прийти і написати заяву аби внести себе у список самообмежених осіб: на місяць, на рік, тощо. Але ж є такі люди, які не можуть цього зробити виключно через свої психологічні проблеми. Тому я працюю над включенням в новий закон норми, за якою з’явиться можливість обмежувати людей залежних  від ігор на гроші як в адміністративному так і в судовому порядку. 

Прийняття нового закону окрім реальної боротьби із ігровою залежністю українців також забезпечить суттєві надходження в державний бюджет України і ліквідує корупційні схеми на різних рівнях. Впевнений, легалізація та чіткі прописані норми із захисту прав людини зможуть знизити соціальну напругу.