В Україні електромобілів в 3,5 рази більше, ніж у Росії, але радіти - зарано
Днями була опублікована найсвіжіша статистика щодо кількості електромобілів в Україні. Якщо станом на 1 червня 2018 року в Україні було зареєстровано 7871 легковий електромобіль.
Днями була опублікована найсвіжіша статистика щодо кількості електромобілів в Україні. Якщо станом на 1 червня 2018 року в Україні було зареєстровано 7871 легковий електромобіль. Сьогодні це вже близько 9450 – включно із plug-in гібридами. Маємо констатувати – щодня на українських дорогах з’являється одразу декілька нових електрокарів, які не лише економлять своїм власникам кошти, але й чинять значно менший вплив на довкілля, аніж авто з двигунами внутрішнього згорання.
Таким чином Україна лишається лідером Східної Європи за кількістю електромобілів. Цікаво, що в Росії електрокарів більш ніж утричі менше, аніж у нас: всього 2,5 тисячі. Принаймні так стверджує аналітичне агентство Автостат, наголошуючи, до того ж, що лідером серед «електромобільних» регіонів є зовсім не Москва, а Приморський край.
В Білорусії ситуація з електромобілями іще сумніша. Статистика по всій країні, фактично, не ведеться. Але якби й велася – значних цифр вона би не показала: як показують дані по столиці республіки – Мінську – нашим північним сусідам, дійсно, нічим особливо хвалитися: в найбільшому місті Білорусі станом на літо 2018 року було лише… 38 електрокарів.
Польські ЗМІ також обережні в своїх оцінках місцевого ринку. Статистика тут в основному побудована на відносних значенням – наприклад, відсоток plug-in авто до загальної кількості автомобілів, або ж до кількості громадян (і тут поляки пасуть задніх в всеєвропейських масштабах). Про абсолютні числа можна хіба здогадуватися, аналізуючи статистику гравців ринка електрозарядних станцій. Так, місцевий лідер ринку – компанія GreenWay Polska – звітується про 1250 клієнтів та стверджує, що це близько 75% усіх власників plug-in авто.
Тож невже українці настільки екологічно свідоміші, аніж наші сусіди? За моїми підрахунками, тільки сам факт того, що майже 9500 українців пересіло на електрокари, полишивши авта із двигунами внутрішнього згорання, визначає зниження викиду СО2 на рівні 230 000 тонн на рік. Так, це усереднений показник, що допускає пробіг 20 000 кілометрів на рік. Але це вражаюча цифра, хіба не так? Однак і вона не враховує того, що електроенергія на зарядку цих авто могла надійти із відновлюваних джерел – а отже, іще більше знизити цифру викидів…
Я не схильний ідеалізувати людей. Тому перепрошую, але не вірю, що екологічна самосвідомість – основний фактор того, що українці пересідають на електрокари. Причина тут – в реальній економії. В одному з наступних блогів розпишу цифри докладніше, але загалом відмова від бензину на користь електрозарядок дає власникові авто економію в 10-15 разів на заправці. Тобто на кожних 100 кілометрах власник авто класу, співмірного з найпопулярнішим у нас електрокаром Nissan Leaf, щодня може економити до 200 гривень (при умові, що наїздить 100 кілометрів). Далі рахуйте самі.
Все ніби-то дуже оптимістично. І в цей момент уважний читач вже мав би запитати – чому ж радіти – рано? Все просто – тому, що розвиток ринку електрокарів в Україні за сучасною логікою зовсім скоро може прийти до непробивного даху. Адже електрокари наразі, на жаль, намертво прив’язані до інфраструктури – заправних станцій. Все йде до того, що кількість електрокарів у нас не буде сама по собі стимулювати відкриття нових електрозаправок, і з іншого боку – це призведе до зупинки темпів розвитку ринку. Так, відміна акцизу та НДС на plug-in авто уже принесло свої плоди в Україні. Але без стимулювання державою та місцевою владою розвитку електромобільної інфраструктури ці зміни дуже швидко можуть себе вичерпати.
Я переконаний, що в кожному місті повинен бути план розвитку електромобільної інфраструктури, до реалізації якого могли б підключитися приватні компанії. Міська влада мусить ініціювати цей процес, стимулювати інтерес до нього: провести конкурси на підряди, здавати інфраструктуру в концесію або оренду. Всі ці рецепти уже відомі в розвинених країнах, позитивний досвід – на поверхні, варто просто брати його і впроваджувати у нас.
Це далеко не всі можливі зміни. На рівні держави можна забезпечити пільги компаніям, які укомплектовують свій автопарк електрокарами. На рівні міст – я очікую, коли київська влада чітко заявить: на парковках повинні бути місця для зарядки електромобілів, можливості безкоштовно їх паркувати... Також можновладці дозволити plug-in автам на якомусь початковому періоді їздити по лініях для громадського транспорту. В масштабах міста це не викличе проблему, а от галузь може серйозно стимулювати. Тобто відміна акцизу та НДС – чудові кроки, але не варто зупинятися, адже вигода від електрокарів – очевидна.
І наостанок. В України нині не найпростіші часи. І будь-яка перемога для нас – це стимул для наступних перемог, для впевненості у власних силах. Інноваційність, екологічність та практичність – риси, які уособлюють собою електрокари. І той факт, що в цьому сегменті Україна не пасе задніх, а навпаки – дає значну фору сусідам по Східній Європі, особисто мене заряджає оптимізмом. І тому я певен – ми зробимо наступні кроки. І так переможемо.
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним Максим Гусляков вчора о 20:49
- Мир начал избавляться от иллюзий, связанных с ИИ Володимир Стус 27.06.2025 23:54
- Триваюче правопорушення – погляд судової практики Леся Дубчак 27.06.2025 16:19
- Дике поле чи легальна сила: навіщо Україні закон про приватні військові компанії (ПВК)? Галина Янченко 27.06.2025 16:03
- Реформа "турботи" Андрій Павловський 27.06.2025 12:07
- Оцінка девелоперського проєкту з позиції мезонінного інвестора, як визначити дохідність Роман Бєлік 26.06.2025 18:39
- Весна без тиші: безпекова ситуація на Херсонщині Тарас Букрєєв 26.06.2025 17:24
- Краще пізно, ніж бідно: чому після 40 саме час інвестувати в фондовий ринок Антон Новохатній 26.06.2025 16:20
- Коли рак – це геополітика. Або чому світ потребує термінової операції Дана Ярова 26.06.2025 12:35
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України Валерій Карпунцов 26.06.2025 12:18
- Воднева революція на колесах та чому Україні не можна залишатися осторонь? Олексій Гнатенко 26.06.2025 12:15
- Ризики Закону про множинне громадянство Андрій Хомич 26.06.2025 10:57
- Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України Дмитро Зенкін 25.06.2025 13:10
- Товарознавча експертиза у справах про недостовірне декларування Віктор Худоченко 25.06.2025 13:00
- Симуляція безпеки: таблички замість життя. Троянди – на бюджеті. Люди – на підлозі Дана Ярова 25.06.2025 12:36
- Дискреція не без меж: перші рішення на користь кандидатів до апеляцій 1635
- Як керувати бізнесом за тисячі кілометрів і залишатися лідеркою: мій особистий досвід 481
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України 446
- Реформа "турботи" 152
- Житлово-будівельні товариства: як знизити ризики у новому житловому будівництві 99
-
Шалений дефіцит ракет. Чому чиновники гальмують розвиток системи ППО-ПРО України
28963
-
"Гра в кальмара 3": ексклюзив LIGA.net з режисером і зірками шоу про фінал, конфлікти і продовження
Життя 19230
-
"Юля друга". Банкова готує відставку Шмигаля – хто може стати новим прем'єром: усе про ротації
14418
-
Дратують фото з моря: чому чужі Instagram-відпустки викликають заздрість і чи це нормально
Життя 12889
-
Чому жінки після 40 йдуть з сім’ї, а чоловіки купують мотоцикли: правда про кризу середнього віку
Життя 10882