Політичний популізм прямим щляхом перейшов в полулізм соціальний і теперь, ми в очікуванні соціального раю, обіцяного пані Королевською і скоро будемо жити в надзвичайно соціально справедливій країні!
А що до цього? Ось і виходить, що до цього у нас не було ніякої соціальної справедливості.
За ініціативи Міністерства соціальної політики України було започатковано проведення Тижня соціальної справедливості в Україні.
Час для справедливості настав в Будинку Федерації профспілок України, де нещодавно пройшла МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ «Соціальна справедливість: гідна праця та соціальний захист» при матеріальній підтримці регіонального Представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні та Білорусії.
Коли на все це подивитися з боку, то в цьому не вбачається нічого поганого, адже привчати людей до соціальної справедливості треба з дитинства та запроваджувати все аби людина впродовж життя відчувала себе соціально захищеною та жила в умовах соціальної справедливості.
Але про яку соціальну справедливість можна говорити, коли такий чемний захід, та ще й при підтримці такого поважного фонду проводиться в Будинку ФПУ, де розташована найбільш соціально не справедлива профспілкова організація, яка є місцем корумпованих чиновників, де розкрадают профспілкове майно, яка є оплотом недемократичних профспілкових відносин та методів. Серед запрошених було багато поважних людей, навіть представника з Незалежних профспілок Росії запросили, але там не знайшлося місця для незалежних профспілок України, аби ні в кого не виникло підозри того, що в країні немає соціальної справедливості.
Усі сторони соціального діалогу: і Влада, і ФПУ, і Організації роботодавців разом забажали аби така їх соціальна справедливість видалась для участників Конференції реальною соціальною справедливістю.
Але громадскість знає, саме за активного сприяння ФПУ збиралися прийняти рабський Трудовий кодекс, саме з участі ФПУ прийнято Закон про соціальний діалог, який ущемлює права незалежних профспілок, саме за участі ФПУ схвалені нові умови Генеральної угоди, що дають можливіть владі піднімати тарифи і ціни, снижувати заробітну плату, саме за сприяння ФПУ в країні існує заборгованість з виплат заробтіної плати, саме за її участі представників ФПУ в Правліннях фондів соціального страхування відбувається зловживання та не цільові використання громадських коштів...
Про яку соціальну справедливість організації можна говорити, коли чисельність членства в профспілках ФПУ катастрофічно падає, з колишніх 24 млн. членів, їх на сьогодні ледь нараховується 8 млн. В той же час ігноруються усі демократичні прояви незалежних профспілок, робиться все, аби законсервувати будь-який плюрализм в думках та рішеннях інших профспілок. Таким є реальний соціальний діалог, який, нажаль, підтриманий і новим міністром соціальної політики.
Ось і виходить, приходить новий міністр, як це було колись і з паном Тігіпко, а нічого не змінюється в позитивному напрямку. Гірше те, що такі дії фінансуються таким поважним фондом, яким є Фонд ім. Фрідріха Еберта в Україні та Білорусії.
Так що міністри приходять і уходять, а соціальне справедливе суспільство будується лише на папері, а реалізується лише в проїданні коштів закордонних фондів чи їх грантів без очікування будь-яких позитивних змін в суспільстві. Вже довгий час суспільство живе саме по собі зі своїми проблемами, а влада та ФПУ - в іншому, представники яких, часто їздять за досвідом за кордон та, виходить, лише заради власної вигоди та власних корпоративних досягнень.
Ось така вона у нас соціально не справедлива соціальна справедливість.
