Виграти грант – не означає успішно реалізувати проєкт. Чому деякі ініціативи «згорають» після перемоги і як цього уникнути
Більшість порад для громадських організацій та соціальних ініціатив зосереджені на тому, як виграти грант. Але справжній виклик починається після перемоги. Саме на етапі реалізації з’ясовується, чи справді команда готова втілювати задумане, чи все закінчиться вигорянням, панікою й розчаруванням.
Я працюю в цій сфері понад 5 років, консультую громадські організації, соціальні підприємства й муніципальні команди з питань залучення коштів, стратегічного планування та побудови партнерств. І хочу розповісти, чому грант – це не гарантія успіху. І як уникнути типових помилок, які вже зіпсували не один чудовий проєкт.
Це один з найпоширеніших сценаріїв. Команда хоче виграти конкурс – і «розганяє» заявку: максимальні показники, цифрові інструменти, десятки активностей. Ідея справді хороша, але...
Коли приходить час реалізації, стає зрозуміло: команда маленька, досвіду бракує, логістика складна, підрядників немає, бюджет неадекватний.
Проєкт починає «перегріватися». Команда вигорає. Частина активностей не відбувається або виконується формально. Донор бачить, що реалізація «буксує». І перемога перетворюється на урок – болісний, але повчальний.
Команда "випадає" – і проєкт сиплеться
Ще одна типова ситуація: заявку писала одна людина, а реалізовують – зовсім інші. Або хтось ключовий звільнився вже після старту. У результаті – нові виконавці не розуміють логіки, плани губляться, знання не передаються.
В одному з проєктів з цифрової інклюзії координаторка змінила роботу ще до початку реалізації. Потім звільнився фінансист. Потім – комунікаційна менеджерка. Формально все ще можна було витягнути, але суть проєкту давно загубилася. Команда не тримала лінію – і грант став тягарем.
Те, що ми це зробили для людей – людям не треба
Ще одна причина провалів – повна відірваність заявки від контексту. Один фонд підтримав проєкти в малих громадах. Одна з ГО виграла конкурс з ідеєю проводити тренінги для молоді з виробництва подкастів. Але в селі не було нормального інтернету. Молодь працювала на сезонних роботах. Люди просто не приходили.
Заявка була красиво оформлена, але не відповідала реальності. Вона була написана, щоб виграти, а не щоб справді щось змінити. І такі «мертві» проєкти – дуже часті. Донори це бачать. І надалі вже можуть не підтримати, навіть якщо ідея буде хорошою.
То як не згоріти після перемоги?
Можливо, головне питання, яке варто ставити собі перед подачею заявки – не "чи ми виграємо?", а "чи ми витримаємо реалізацію, якщо виграємо?". Бо грант – це не лише ресурс, це відповідальність.
Мій короткий перелік питань, які варто задати собі перед подачею:
Чи є у нас команда, яка справді здатна це реалізувати?
Чи ми це вже робили, чи просто хочемо «прокачатися» через донорські кошти?
Чи справді цього хоче наша аудиторія? Чи це про нас, а не про них?
Що буде, якщо хтось із ключових людей випаде?
Чи є в нас запас по часу, ресурсах, силах?
Успіх у грантовій діяльності – це не виграні кошти. Це реалізований вплив. І дуже хочеться, щоб кількість виграних грантів дорівнювала кількості втілених змін.
