Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
-Що ж тут не зрозумілого? Хто як говорить, той те і є…
-Це ж як? – уточняю здивовано.
-У людей, будьте певні, усе так, як і у тварин. Якщо хрюкає, значить хто? Зрозуміло ж, свиня. Якщо гавкає – собака. Коли крякає – качка, коли гелгочить – гусак, а кукурікає - півень. У людей - якщо «как?» та "как?" - рузький, коли «шокає» - українець, коли через слово від людини чути «пшиязнь», або «*урва», знай що то є поляк…
Не так давно, готуючи статтю про видатного мовознавця, всесвітньо відомого славіста, професора Гарварду і Колумбії, знаменитого вихідця з Харкова Юрія Шевельова (Хто ви, містер Шевельов?-http://www.istpravda.com.ua/…/www…/columns/2013/09/4/135757/ ), я обмовився про те, що колишня наша перша українська столиця періоду, коли там мешкав Юрій Володимирович, була геть україномовною. Йдеться, передусім, про часи Другої світової війни. Я у тій статті тоді написав, що для ілюстрації цього факту – себто, документального доказу українського Харкова, маю навіть шикарний фотодокумент.
Одначе, коли написав стаття і почав виставляти її у Фейсбук і на сайти, де розмішені мої блоги, виявилося: світлини в комп’ютері нема, просто кудись зникла. Я все тоді перешукав, і безрезультатно. Але вам, друзі мої читачі, пообіцяв, віднайду, з’явиться фото – обов’язково покажу всім.
І ось цей гарний день прийшов. Випадково наткнувся на фотодокумент. Ось він – виставляю його. Це трофейний знімок німецького вояки, котрий конфіскували. Зроблений він швидше за все 1942 року. На ньому зображено куточок центру Харкова. Зверніть увагу, на фото видно всього лише декілька документів німецької окупаційної адміністрації, розвішаних на вулиці, фото німецького офіцера, як реклама, мабуть, фотоательє, а все інше – написи оголошень, реклама - українською, українською, і виключно нашою рідною українською мовою. Яскравий і переконливий доказ Харкова, як глибоко українського міста.

До початку останньої російсько-української війни я вів на Інтернет ресурсі міжнародної радіостанції «ЭХО Москвы» свій власний блог. Якось підготувавши статтю про те, що в Україні має панувати лише одна-єдина українська мова, я ілюстрував публікацію якраз цим трофейним фото. Мовляв, дивіться московіти, як було за німецької окупації в українському Харкові – він тоді блискавично відродився національно після вашого московського душительства. Боже ж ти мій, що тоді почалося в коментарях до тієї публікації. Як вони, рашомовні, мене лишень не обзивали, якого бруду не лили. Писали петиції до керівництва редакції, з вимогою заборонити мені публікуватися. Закрити для мене «ЭХО Москвы», що, власне, згодом і сталося…
Утім, фотофакт річ уперта.
Дивіться, оцінюйте самі, друзі, панове…
Звичайно, що я хотів би приїхати в нинішній Харків, де б спостерігалася нині точно така ж ситуація, яка склалася з вуличною рекламою у період Другої світової війни. Але напевне знаю, що подібне не трапиться до тих пір, поки там при владі будуть москофіли, різні Гепи, Допи і така ж дика шантрапа.
26.01.2018 12:10
Чому свиня не кукурікає?
До проблеми української мови у Харкові.
На питання про мовну ситуацію та ідентичність особистостей, мій один добрий сільський знайомий про це каже так:-Що ж тут не зрозумілого? Хто як говорить, той те і є…
-Це ж як? – уточняю здивовано.
-У людей, будьте певні, усе так, як і у тварин. Якщо хрюкає, значить хто? Зрозуміло ж, свиня. Якщо гавкає – собака. Коли крякає – качка, коли гелгочить – гусак, а кукурікає - півень. У людей - якщо «как?» та "как?" - рузький, коли «шокає» - українець, коли через слово від людини чути «пшиязнь», або «*урва», знай що то є поляк…
Не так давно, готуючи статтю про видатного мовознавця, всесвітньо відомого славіста, професора Гарварду і Колумбії, знаменитого вихідця з Харкова Юрія Шевельова (Хто ви, містер Шевельов?-http://www.istpravda.com.ua/…/www…/columns/2013/09/4/135757/ ), я обмовився про те, що колишня наша перша українська столиця періоду, коли там мешкав Юрій Володимирович, була геть україномовною. Йдеться, передусім, про часи Другої світової війни. Я у тій статті тоді написав, що для ілюстрації цього факту – себто, документального доказу українського Харкова, маю навіть шикарний фотодокумент.
Одначе, коли написав стаття і почав виставляти її у Фейсбук і на сайти, де розмішені мої блоги, виявилося: світлини в комп’ютері нема, просто кудись зникла. Я все тоді перешукав, і безрезультатно. Але вам, друзі мої читачі, пообіцяв, віднайду, з’явиться фото – обов’язково покажу всім.
І ось цей гарний день прийшов. Випадково наткнувся на фотодокумент. Ось він – виставляю його. Це трофейний знімок німецького вояки, котрий конфіскували. Зроблений він швидше за все 1942 року. На ньому зображено куточок центру Харкова. Зверніть увагу, на фото видно всього лише декілька документів німецької окупаційної адміністрації, розвішаних на вулиці, фото німецького офіцера, як реклама, мабуть, фотоательє, а все інше – написи оголошень, реклама - українською, українською, і виключно нашою рідною українською мовою. Яскравий і переконливий доказ Харкова, як глибоко українського міста.

До початку останньої російсько-української війни я вів на Інтернет ресурсі міжнародної радіостанції «ЭХО Москвы» свій власний блог. Якось підготувавши статтю про те, що в Україні має панувати лише одна-єдина українська мова, я ілюстрував публікацію якраз цим трофейним фото. Мовляв, дивіться московіти, як було за німецької окупації в українському Харкові – він тоді блискавично відродився національно після вашого московського душительства. Боже ж ти мій, що тоді почалося в коментарях до тієї публікації. Як вони, рашомовні, мене лишень не обзивали, якого бруду не лили. Писали петиції до керівництва редакції, з вимогою заборонити мені публікуватися. Закрити для мене «ЭХО Москвы», що, власне, згодом і сталося…
Утім, фотофакт річ уперта.
Дивіться, оцінюйте самі, друзі, панове…
Звичайно, що я хотів би приїхати в нинішній Харків, де б спостерігалася нині точно така ж ситуація, яка склалася з вуличною рекламою у період Другої світової війни. Але напевне знаю, що подібне не трапиться до тих пір, поки там при владі будуть москофіли, різні Гепи, Допи і така ж дика шантрапа.
***
Примітка: Мораль моєї замітки,насамперед її заголовку полягає в тому, що люди не свині. Свою ідентичність,мову вони вибирають самі. Яку їм диктує душа і серце, їх високі патріотичніпочуття.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Ілюзія відпочинку. Чому ви відчуваєте втому, навіть коли нічого не робите Олександр Висоцький вчора о 17:14
- Невизначеність поняття "розшук" у законі про мобілізацію та військовий облік Сергій Рябоконь вчора о 16:15
- Акцизний податок – баланс між доходами та споживання Мирослав Лаба 09.01.2026 17:40
- Як перетворити порожні не житлові будівлі на доступне житло, європейський досвід Сергій Комнатний 09.01.2026 17:06
- Порушення правил військового обліку: підстави відповідальності та правові наслідки Сергій Рябоконь 09.01.2026 15:55
- Година в потязі з іноземцем: легкі фрази, які допоможуть підтримати розмову Інна Лукайчук 08.01.2026 20:57
- Зміни в трудовому законодавстві 2025 року: бронювання військовозобов’язаних працівників Сергій Рябоконь 08.01.2026 15:52
- Малий розріз – великі очікування: чесно про ендоскопічну підтяжку Дмитро Березовський 08.01.2026 15:48
- Економіка під тиском війни: чому Київщина стала одним із драйверів зростання у 2025 році Антон Мирончук 08.01.2026 15:40
- Підтримка молоді під час війни: чому ми не маємо права втратити "золоту ДНК" нації Світлана Логвін 08.01.2026 09:44
- Колгоспні питання щодо іноземців, які українці Юрій Стеценко 07.01.2026 14:34
- Тіло як поле бою: злочин, про який світ воліє не говорити Галина Скіпальська 07.01.2026 12:44
- Конфлікт у публічному просторі: звинувачення, відповідь та судовий захист Юрій Бабенко 07.01.2026 12:05
- Енергетичний ринок України: як європейські трейдери закрили епоху "домашніх правил" Ростислав Никітенко 07.01.2026 08:40
- Освітньо-трудові мости як відповідь на демографічний обвал Ольга Духневич 06.01.2026 19:38
Топ за тиждень
- Підтримка молоді під час війни: чому ми не маємо права втратити "золоту ДНК" нації 222
- Конфлікт у публічному просторі: звинувачення, відповідь та судовий захист 204
- Виховати власника: найскладніший етап житлової реформ 163
- Тіло як поле бою: злочин, про який світ воліє не говорити 157
- Колгоспні питання щодо іноземців, які українці 110
Популярне
-
Що відомо про "Орєшнік": характеристики балістичної ракети
Технології 19242
-
Ніч без сну через повітряні тривоги: що робити, щоб повернути ясність і сили
Життя 13020
-
Польські фермери протестують проти угоди з Меркосур. Їх не впустили до Варшави на тракторах
Бізнес 9180
-
На лівому березі Києва зупинився весь електротранспорт, у метро курсує менше поїздів
Бізнес 5581
-
"Може використовуватися для шпигунства". Повний список забороненого російського ПЗ
Бізнес 2519
Контакти
E-mail: [email protected]
