Корупційний скандал розділив Національну спілку письменників України на ворогуючі табори.
Здавалося б, особисто мені нині можна було б радіти івихвалятися вмінням передбачати ситуацію: п’ятнадцять місяців тому, я фактичноєдиний на з’їзді письменників України (29 листопада 2014 року), не зважаючи на гучніпротести в президії і в залі, виступив зтрибуни проти обрання головою Національної спілки письменників України (НСПУ)Михайла Сидоржевського. Бо не бачив у ньому лідера. Навіть не хочетьсявертатися подумки у той час безчесної змови і підленького «договорняку», з допомогоюякого цей панич прийшов до влади, кому цікаво, як усе відбувалося насправді читайте тут. Більш важливо, щонині є. А є ось таке. У спілці повний розкол, підозрілива ворожнеча у кожномукабінеті і коридорі. Ті, хто пронесли МС у красний кут, висвятили його на буцімтовождя краснописьменства, згодом побачили, що це аж ніяк не розсудливий сучаснийкерманич, модерний менеджер, фасонний управлінець, під кого він активно себечистив до того, а на ділі банальний, задрипаний радянський апаратник, протиобразу якого він начебто боровся і в Народному Русі, і в газетній роботі.
Справді, таке іноді побутує серед людей, коли сам лікар стаєрознощиком зарази. Більше того, пан Сидоржевський, всівшись у крісло підобрази, де завжди дивовижною скромністю, порядністю, людяністю, а головне,розумом відзначалися стерники-керманичі Спілки Максим Рильський, Олесь Гончар,Павло Загребельний, Юрій Мушкетик так загнув кирпу, що в пору вже перейменовуватийого в нікчемного Ким Чен Ира з Банкової, 2. І така метаморфоза буде вельми справедливою.
Нехайби вже творив цю чудноту цей дивак у якомусь там будівельному тресті, чи ваптечному управлінні. А це ж, даруйте, вершиться у храмі головного інтелектуальногоБожества – літературному. Не маючи ні єдиного балу заслуг в творчому процесі, сейвельможний пан повчає всіх і все. Ну, самодур на воєводстві – інакше й нескажеш. Бо ж тут, що не письменник – ходячий геній в своїй самооцінці, а вінзбере їх, і годинами самовпевнено читає мораль. Ще й відверто насаджує химерну атмосферунезрівнянної компартійної мудрості першої особи. Того й дивись, дехто зістарших вже почне його називати микитою сергійовичем чи леонідом іллічем.Молодші, напевне, самим рошеном панамовичем ліпецьким.
Цепризвело до того, що проти голови Національної спілки ополчилися секретарі НСПУ,члени правління. Дехто, як мудрий і благочинний Іван Малкович склав привселюдноз себе повноваження старшого письменницького пастуха, себто члена правлінняНСПУ. Власне, саме Сидоржевським приведена команда в тихий і вельми примітний особняку центрі Києва на Банкову, 2 почала розбігатися. Бо виявилося, що за ширмою словоблуддяз перших днів опанування головним постом у НСПУ, де залишилися ще масні шматкигуртової спілчанської землі і власності, тривала тонка щурача робота з таємного,непомірного збагачення окремих діячів. Що називається, прийшли начебто новілюди, а на повірку виявилося – все з тими ж липкими руками до колективногодобра. Як якась кара Божа для нашої чесної землі та трудового нашого народу!
Відтак,як не боляче казати, наше святилище – Національна спілка письменників ось ужедва місяці немовби той розбурханий і покалічений Еквадор чи японський острівКюсю у сейсмічній дії підземних стихій. Одні люди прагнуть перевірки наявностіоб’єктів власності, землі, прозорості дій у стосунках з орендаторами, іншівважають, що це не що інше, як справжній замах на цілісність громадськоїорганізації, живучи вже, либонь, за лиходійним принципом: Спілка – це Я. Нарештіздійснюються якісь перевірки, спробунки. Починаються запаморочливі діалоги за тривіальнимпринципом: а де гроші, Зіно? Тут знову всі діляться на «своїх» і «чужих», алевже за іншою домінантою. П’ятнадцять місяців, не забуваймо, команда ділила кошти.Декому явно довелося «чорне» називати «білим», позаяк за все розраховано…
Тому,друзі, читачі, не дивуйтесь, що в час незвичайних потрясінь для України,письменники зі своїм штабом виявилися не на передовій ідеологічної боротьби з зовнішнімиворогами, зокрема, проти омосковлення нашої держави, у них свій внутрішнійфронт. Затріщали корупційні оселедці і у письменників. І що найстрашніше, сірість, здається, впіймана на підлості, здаватись іне збирається.
Томуборотьба не завершується. Молоді сили НСПУ готові довести справу до логічногокінця.
22квітня ц.р., о 12:00, уМузеї-архіві українського самвидаву (видавництво "Смолоскип") заадресою: вулиця Межигірська, 21, відбудеться прес-конференція на тему - «Корупційний скандал у Національній спілці письменників України».
Суть майбутньої розмови така. У Національнійспілці письменників України відбулося скандальне засідання правління НСПУ зізвітом ревізійної комісії НСПУ, в якому голова організації МихайлоСидоржевський і головний бухгалтер Віра Саламаха звинувачені в неефективномувикористанні спілчанського майна та чисельних порушенняхфінансово-господарської діяльності. Спікери події: голова Київської організаціїНСПУ Володимир Даниленко; секретар НСПУ, керівник кабінету молодого автора ЛесяМудрак; член НСПУ, Бу-Ба-Біст, поет Віктор Неборак; секретар ревізійної комісіїНСПУ, поет Наталя Клименко.
