В епоху капіталізму спостережень ваш дім перестає вам належати
Нещодавно я усвідомила, що майже 20 років я пишу про технології. Просто в кінці 2000х це були одні технології, а зараз, на початку 20х – інші. Я вперше написала про TikTok восени 2019 року. А зараз, на початку 2021 року, одна з магістерських робіт моїх студентів присвячена створенню та просуванню TikTok-відео. Зараз в аудиторії менше студентів, які знають, що таке Pokemon Go (і, відповідно, хто грав в цю гру), аніж тих, хто розуміє, що таке віртуальна та доповнена реальність. Хоча в 2016му в деякі статті, що описували доповнену реальність в Pokemon Go, читати було неможливо саме через технологічну необізнаність їх авторів.
Розвиток технологій пришвидшується, поява нових інструментів, рішень, концепцій відбуваються чи не миттєво. Цифрова сфера обганяє і переосмислює все знайоме та звичне, вимагає його приймати ще до того, як людство має змогу поміркувати, переосмислити, зрозуміти всі недоліки й переваги тієї чи іншої технології. Технології, з одного боку, збагачують наші можливості та розширюють наші перспективи. З одного боку. А з іншого – вони породжують цілі нові території тривоги та небезпеки. Статтею про те, які спеціальності щезнуть в час нашестя роботів сьогодні уже нікого не здивуєш. І хоча експерти з Gartner будуть криву інновацій, а аналітики з IDC визначають найперспективніші технології наступного року, у пересічної людини, навіть технологічно обізнаної, вислизає відчуття передбачуваного майбутнього.
Повалення авторитетів, знецінення експертності, покоління смартфонів із кліповим мисленням та неможливістю утримати вагу довше тривалості TikTok-відео – все це характерні риси сучасного інформаційного суспільства. Суспільства ери інформаційної цивілізації. Чи буде ця нова цивілізація місцем, яке ми можемо назвати домом? Чи, швидше, нашим домом?
Шошанна Зубофф у своїй кризі «Капіталізм спостережень» описує проект під назвою «Усвідомлений дім», який розпочався ще в далекому 2000 році компанією Georgia Tech. Той проект, по суті, був прототипом того, що ми називаємо сьогодні «розумним домом» і передбачав створення концепту «Усвідомленого дому» (Aware Home). В такому домі встановлювалось багато сенсорів, які фіксували різноманітні процеси, розуміли контекст та взаємодіяли між собою.
Найцікавіше в цьому експерименті було наступне: «Існували три робочі припущення: по-перше, вчені та інженери розуміли, що нові системи даних сформують абсолютно нову область знань. По-друге, передбачалося, що права на ці нові знання та можливість використовувати їх для поліпшення свого життя належатимуть виключно людям, які живуть у будинку. По-третє, команда припустила, що «Усвідомлений дім» буде сучасною реалізацією стародавніх ідей про те, що «дім» - це приватне святилище тих, хто мешкає в його стінах». Розробка експертів з Georgia Tech підкреслювала довіру, простоту, суверенітет особистості та недоторканість будинку як приватної власності. Інформаційна система Aware Home була замкнутою петлею із лише двома вузлами і повністю контролювалася мешканцями будинку. Розробники підкреслили, що цей розумний дім буде «постійно контролювати місцеперебування та діяльність мешканців ... навіть відстежуючи стан здоров’я його мешканців, тому існує потреба в наданні мешканцям повного контролю над поширенням цієї інформації та забезпечення конфіденційність інформації окремої людини».
Через 20 років ми можемо бачити абсолютно іншу концепцію розумного дому. Де розумні датчики збирають дані та передають на сервери компаній-власників, а ті аналізують їх і, в кращому випадку, поліпшують роботу цих датчиків, в гіршому – продають третім особам чи використовують для навчання інтелектуальних систем.
Кожен з цих датчиків постачається з «політикою конфіденційності», «угодою про надання послуг» та «угодою про ліцензування кінцевого користувача». Їх детальне вивчення покаже нам гнітючі наслідки щодо конфіденційності та безпеки, до прикладу, про те, що конфіденційна інформація про побут та особиста інформація передається іншим смарт-пристроям, неназваному персоналу та третім сторонам для цілей прогнозного аналізу та продажу іншим неуточненим сторонам. Компанія-розробник датчиків не відповідає за безпеку інформації, яку вона збирає, і за те, як інші компанії в її екосистемі використовуватимуть ці дані.
Можна не погодитись з умовами надання послуг, тоді такі гаджети можна викинути, або використовувати, але бути позбавленими необхідних оновлень, які забезпечать їх надійність та безпеку.
Куди ж дівся «Усвідомлений дім» початку 2000х? Та концепція передбачала непохитну прихильність до конфіденційності особистого досвіду. А ще те, що якщо особа вирішить передати свій досвід у цифровому вигляді, тоді вона буде користуватися ексклюзивними правами на знання, отримані з таких даних, а також ексклюзивними правами вирішувати, як такі знання можна використовувати.
Сьогодні ці права на конфіденційність, знання та застосування узурповані бізнесом, що базується на односторонніх претензіях на досвід інших та знання, що з цього випливають. Шошанна Зубофф називає це переродження знищенням цифрової мрії про надійний дім та її швидку мутацію в ненажерливий і абсолютно новий комерційний проект, який вона назвала наглядовим капіталізмом.
