Україна не хоче звільнятись від газового зашморгу Росії

Україна знову починає перемовини з країною-нападником і наполегливо засовує свою голову в газовий зашморг Росії

Вся країна, наче вчора, захоплено слухала Петра Порошенко, коли він у Верховній Раді говорив, що «головною зброєю Росії проти України була зброя енергетична. До 2014 року Москва утримувала нас на своїй орбіті газової залежності.

... у зв'язку з тим, що контракт завершується в 2019 році, наші завдання за допомогою Євросоюзу добитися революційної зміни в організації транзиту. Якою? Саме щоб російський газ європейці купували на східному, а не на західному кордоні України спільно з нами. А Україна, якісні транзитні послуги надавала не Росії, а Євросоюзу.». Виступ із щорічного Звернення Президента України Петра Порошенко до Парламенту України, 07.09.2017 р.

І всі чекали, що Україна от-от вирветься з газового зашморгу. Минув рік і раптом українська влада відкидає курс тих самих «революційних змін в організації транзиту» та з незрозумілою наполегливістю, починає перемовини з Росією.

Ні Крим, ні Дебальцево, ні Іловайськ, ні десятки тисяч понівечених доль, не навчили їх, що домовлятися з країною-агресором немає сенсу.

Росія наплювала на «сусідство», «спільну історію», міжнародні норми врешті-решт. І напала на Україну. Попри те, що були домовленості на різних рівнях (сумнозвісний  Будапештський меморандум) та протоколи про дружбу між «братніми» народами.

Єдині домовленості, яких Кремль чітко дотримується – це вигідних для нього. Але що вигідно для Москви – смертельно небезпечно для Києва.

І саме тоді, коли українські чиновники погодились укласти угоду про транзит газу з єдиним замовником – Росією, вони накинули зашморг на всю країну. Це газова стратегічна помилка української влади всіх часів.

Сьогодні Україна має історичний шанс виправити цю стратегічну помилку, яка призвела до військової агресії та газового полону з боку східного сусіда  -  звільнитись від газового зашморгу РФ.

Як можна скористатися цим історичним шансом і звільнитися з російсько-газової облоги?

Потрібно влаштувати відкритий прозорий аукціон та запросити на нього європейські компанії, що купують голубе паливо в Газпрому. А далі -  запропонувати транзит за цінами, привабливішими за будь-який «потік». А на додаток – вигідні умови зберігання в українських підземних сховищах та можливість продавати додаткові обсяги газу на українському ринку.

Для цього потрібен лише незалежний Оператор ГТС.

Щоб він з’явився – необхідно відокремити Укртрансгаз від Нафтогазу. Але хтось свідомо гальмує процеси і ослаблює позицію Києва, перетворюючи її на енергетично небезпечну.

Що відбувається? Нафтогаз не може втратити Укртрансгаз, адже зникне фантастичний прибуток у 40 млрд.грн., доведеться забути про захмарні премії та зарплати, всі побачать, що «король голий» і міф про «успішне управління компанією» розвалиться.

Не марно ж Нафтогаз на кожному розі кричить, що змінювати власника Укртрансгазу до 01.01.2020 року заборонив Стокгольмський Арбітражний суд.

Проте Стокгольмський Арбітраж такого не вирішував.

Відокремити Укртрансгаз від Нафтогазу Уряд України, як власник, може за місяць. Якщо захоче. Кабінет Міністрів приймає постанову про передачу акцій Укртрансгазу від Нафтогазу будь-якому органу центральної виконавчої влади, наприклад Міністерству економічного розвитку та торгівлі. І все. Жодних витрат. Жодних змін у законах.

Створити незалежного Оператора ГТС - вимагає Третій Енергетичний пакету. Це він гарантує транзит для всіх європейських компаній- замовників транзиту через територію України та завантаження української ГТС, щонайменше, на 100-110 млрд.м3 на рік, а газосховищ на 20-25 млрд.м3 на рік.

Замість того, щоб «..якісні транзитні послуги надавати не Росії, а Євросоюзу», Україна знову починає перемовини з країною-нападником і наполегливо засовує свою голову в газовий зашморг Росії.