Опір 5600: Міфи та правда про нові правила адміністрування податкового боргу

Дорога до будь-яких змін пролягає через опір, - системи чи окремих, зацікавлених груп суспільства.

Внаслідок цього виникають популістичні гасла, які мають з реальністю мало спільного. А вже з них народжуються цілі міфи та легенди про шкідливість пропонованих змін. 

Яскравий приклад цього – ініціативи законопроекту №5600 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», які стосуються адміністрування податкового боргу.  

Одне з важливих завдань Державної податкової служби - не просто моніторити стан податкового боргу, а й вживати заходи щодо його стягнення до бюджету у визначений законодавством спосіб, максимально ефективно і результативно. Цьому, якраз, і сприяє законопроект №5600.

Адже реформа завжди має бути по суті, а не по формі. 

Детальніше про кілька основних маніпуляцій щодо його положень. 

Стягнення податкового боргу без рішення суду за самостійно задекларованим податковим зобов’язанням

Кожне підприємство, що веде свій бізнес прозоро та чесно, усвідомлює необхідність сплати податків, зобов’язане декларувати свої доходи та проводити розрахунок своїх податкових зобов’язань. Більшість підприємств та громадян сумлінно ставляться до своїх обов'язків, оскільки розуміють що несплата податків, це ризик для їх майбутнього та майбутнього країни. 

У 2020 році до Державного бюджету було сплачено більше 1 трлн грн., з яких за рахунок стягнення податкових боргів - 38,8 млрд гривень або 4% всіх надходжень. Для порівняння — 30,4 млрд гривень становить фінансування медичної галузі України.  

Разом з тим, процедури стягнення податкових боргів лише через рішення суду потребують значного часу, людських ресурсів державних службовців та коштів платників податків. Зрештою, єдині, хто втрачають від цього — самі українці. Адже вирішення проблеми стягнення боргу відбувається у складніший спосіб, за кошти доброчесних платників податків. Натомість цей грошовий і часовий ресурс міг би бути використаний на створення нових податкових сервісів для комфорту бізнесу та громадян. 

Два простих приклади. Справа проти ТОВ «Лоттус Компані» з позовною вимогою про стягнення податкового боргу у  майже 2,5 млн гривень вже понад 4 роки розглядається судами. Працівникам ДПС загалом довелось витратити близько 15 робочих годин лише на підготовку до кожного судового засідання та участі в ньому. 

Класичними є й приклади, коли з боржників роками не можуть стягнути значно менші суми. Наприклад, в судовому провадженні вже 3 роки знаходиться справа із сумою позовних вимог всього в 4072 гривні. На роботу з таким боргом працівникам ДПС необхідно 3 робочих години. І це лише на одну справу. 

До речі, в більшості країн-членів Організації економічного співробітництва та розвитку поширеною є практика стягнення податкового боргу за рахунок майна боржника  або навіть затримки державних виплат. Польщі, Угорщині та Великобританії вдається скорочувати до 90% боргу протягом року. Україні ж в 2020 році вдалось стягнути лише 31,3% від суми заборгованості на початок року. Маючи більш досконалі законодавчі інструменти для скорочення боргу, держава могла б краще профінансувати свою медицину, освіту, армію чи інші важливі сфери діяльності. 

Чи може Україна дозволити собі ще більше податкових боржників? Очевидно, що ні. Тим більше, коли основне податкове навантаження в цей час лягає на плечі сумлінних платників податків, що призводить до викривлення конкуренції та несправедливого розподілу благ у суспільстві. 

Керівнику підприємства, яке має податковий борг, можуть заборонити виїзд за кордон до сплати такого зобов’язання

На сьогодні біля 9% зареєстрованих юридичних осіб в Україні мають податковий борг. На перший погляд, цифра може здатись великою, однак у більшості випадків мова йде не про значні суми боргів, мільйонні суми боргів має значно менша кількість боржників. Загалом, станом на 01 червня заборгованість більше 1 млн грн була у 5179 суб'єктів господарювання, на загальну суму 74.3 млрд. грн.  

Тому, недоречними виглядають маніпуляції саме цим положенням - буцімто таку норму винайшли для представників малого та середнього бізнесу.

Ми всі чудово розуміємо, що мова в таких випадках буде йти про керівників, які продукують великі заборгованості та не несуть за них персональної відповідальності. 

Поява відповідальності має збільшити мотивацію до чесної гри в рамках податкового законодавства, і що важливо, рішення про заборону виїзду за кордон для керівника такої юрособи може ухвалити лише суд. Така практи нині існує з боргами, що стягуються Державною виконавчою службою. До блокування виїзду з України доходить лише в крайніх випадках, коли боржник злісно ухиляється від виконання своїх зобов’язань. 

Державна податкова служба зможе вимагати податкову заставу навіть на час оскарження платником спірних рішень

Ця зміна також не виникла з повітря. Вона базується на багаторічному досвіді недобросовісних платників, які використовували процедуру оскарження аби встигнути продати або просто переписати свої активи на інших осіб. Далі у випадку програшу в суді вступала «схема банкрутства», оскільки будь-яких активів на момент винесення рішення на користь держави у такого боржника вже не лишалось. 

Така можливість породила поширену практику — роками затягувати податкові справи у судах. І чим вища сума штрафу, тим довше триває процес. Держава оплачує зарплату суддів та податківців, а недоотримує через це громадянин. 

Податкова застава під час судового розгляду може гарантувати всім українцям, що недобросовісний платник, сплатить свої зобов’язання у повному обсязі, відповідно до рішення суду. 

Зрештою, законопроект між 1 і 2 слуханням ще чекає на доопрацювання. Але опір, який він викликав вже сьогодні, маніпуляції і міфи довкола нього свідчать про те, що залишаються ті, хто не зацікавлені в рівних правилах гри для всіх, у прозорості та чесності по відношенню до свого народу. 

Більш за те, запропоновані законодавчі ініціативи законопроекту 5600 щодо адміністрування податкового боргу жодним чином не зачіпають інтереси сумлінних платників податків та малого бізнесу, а лише здешевлюють вартість стягнення коштів з тих, хто ухиляється від сплати податків.