Чи варто шукати справедливості у країні чиновників?

Щодо заробітних плат державних працівників.

Згідно з даними останніх соціологічних опитувань, найбільшим запитом в українському суспільстві є запит на справедливість. Про неї кажуть не тільки звичайні українці. Президент Зеленський у своїх промовах часто наголошує на тому, що Україні та українцям потрібна справедливість. Отже, маємо усвідомлений запит усього українського суспільства. Для країни, яка зазнала масштабних руйнувань та людських жертв, цей запит є об’єктивним та зрозумілим. Тому цілком правильно, що українське керівництво постійно транслює його нашим західним партнерам. Проте, залишається питання, а чи все нормально зі справедливістю всередині України?

У багатьох з нас зараз воюють родичі, близькі та друзі. Дехто з них, на жаль, загинув, за що їм вічна пошана та слава. Спитайте у тих, хто зараз на передовій: скільки їм платять, чи є перебої із виплатою зарплати, чи є командири та начфіни, які «мутять» із нарахуваннями, чи приходиться їм доводити, що в той самий день вони були саме на передку, а не на ротації в найближчому тилу? Впевнена, ви почуєте чимало цікавих, здебільшого неприємних історій. Після цього розмови про те, що усі на передку отримують по 100 тис на місяць здадуться вам як мінімум перебільшенням.

Зараз багато кажуть, що у повоєнній Україні військові мають стати привілейованою частиною суспільства. Вважаю це правильним, адже загроза російської агресії буде постійною, то маємо бути готовими дати відсіч. Проте, українські чиновники, як клас, схоже так не вважають. Згідно останнього моніторингу Мінфіну, середній розмір нарахованої зарплати в державних органах влади становив майже 80 тис грн. Цікаво, що це майже вдвічі більше, ніж у 2023 році. Покажіть мені будь-яку галузь економіки, де б середня зарплата під час війни подвоїлася?!

На відміну від бійців на передовій, чиновникам не треба лізти під кулі, вони не можуть потрапити під артобстріл чи ворожий дрон. Чиновники в державних органах влади працюють в комфортних умовах, у переважної більшості з них немає ніяких KPI, вони бігають на перекури, користуються законним правом на обід, мають два законних вихідних, ходять на лікарняні та у відпустки. І за це в кінці місяця їм на картку падає 80 тис грн, а декому - як то працівникам Мінкультури – 134 тис грн, МЗС – 125 тис грн, Держслужба з етнополітики – 122 тис грн.

Бійцю на передку, щоб отримати такі гроші, потрібно пройти крізь пекло, та ще й вижити, не отримати поранення і не стати «200-м». Ви бачите в цьому справедливість? Особисто мені такий розподіл пріоритетів з боку чинної влади здається цинічним, особливо під час повномасштабної війни. Що вже казати про керівництво державних органів влади, для яких та війна, що «мати рідна»: керівництво Держслужби експортного контролю отримує 370 тис грн на місяць, НКРЕКП – 367 тис грн, НАЗК – 355 тис грн, Держагентство з питань мистецтва – 345 тис грн, Держслужба якості освіти – 319 тис грн.

Виходить, що в перші два роки війни чиновники «поскромнішали», а потім, коли в Україну десятками мільярдів пішла міжнародна допомога, вони вирішили, що пора таки взяти своє. Тільки по факту взяли вони не зі своїх, а з податків, які сплачують громадяни та бізнес. Роздуми про справедливість мабуть варто проілюструвати ще двома важливими цифрами. У 2024 році середня зарплата в Україні становила 20,6 тис грн (зросла за рік на 22%), а середня пенсія – 5,8 тис грн (зросла за рік на 16%). Тобто, середня зарплата чиновника державного органу влади майже в 4 рази (!) більша за середню зарплату по країні й в майже в 14 (!!!) разів більша за середню пенсію.

Ось вам справедливість в Україні в цифрах. Кажучи про зростання зарплат чиновників не варто пояснювати її інфляцією. За даними НБУ, її рівень у 2024 році становив 12% (реально – 14%), а зростання зарплат чиновників становило майже 100% (!). Перефразуючи відому фразу відомого українського політика можна запитати: «якої справедливості вам ще не вистачає?!». І це ми з вами ще не торкнулися річних зарплат керівників окремих державних компаній, які по факту перевищують річну зарплату президента США Дональда Трампа. Цікаво, що б він та його команда сказали, якби дізналися?

Ми часто намагаємося шукати справедливості у західних партнерів, забуваючи про те, що зовсім втратили її в Україні. Подумайте, в якому становищі опиняться військові, що прийдуть з фронту, коли порівняють свою мізерну ветеранську пенсію із середньою зарплатою чиновника, яка стрімко наближається до 100 тис грн – рівня грошової винагороди за перебування у самому пеклі війни? Чи буде для них держава, яка таке допускає, справедливою? Інше питання: як із такою диспропорцією в зарплатах ми будемо відновлювати економіку, коли найвигіднішою кар’єрою для середнього українця стане кар’єра чиновника?

На наступних виборах більшість українців голосуватимуть за лідерів і політичні сили, які, на їхню думку, забезпечать в Україні насамперед справедливість. Проте, хто б у підсумку не переміг, добитися справедливості буде вкрай важко, адже численна українська бюрократія не захоче поступатися своїми комфортними позиціями. Нам конче потрібний свій, «український лідер», який скоротить принаймні удвічі кількість чиновників. Та тільки де ж його взяти?!