Некерована стихія екологічного моніторингу

Ще за кілька років людство навчиться керувати вулканами та циклонами, на наших теренах все ще немає навіть загального уявлення про кількісні показники стану довікілля.

Ще за кілька років людство навчиться керувати вулканами та циклонами, на наших теренах все ще немає навіть загального уявлення про кількісні показники стану довікілля. І це при тому, що збором екологічних даних опікується аж 11 державних організацій різного підпорядкування! Які кроки слід зробити, що виправити ситуацію? 

У світі вже ефективно діє концепція відкритих даних, що передбачає відкритість та доступність інформації для використання кожним бажаючим. За останні десятиліття людство навчилось збирати та накопичувати величезні обсяги інформації про навколишній світ та нас самих. Спеціальні алгоритми, об’єднані під назвою BigData, дозволяють збирати та структуризувати ці дані. Відкриті дані ж передбачають, що вони зберігаються у зручному форматі та можуть бути вільно використані будь-ким будь-коли. Достатньо доступу до інтернету. 

Відкриті дані є усюди: ними забезпечено фінансовий контроль у Канаді, завдяки ним долаються наслідки землетрусу в Непалі. Вони дозволяють швидко та повно отримувати інформацію з першоджерел, ухвалювати оптимальні рішення та слідкувати за суспільними процесами. В демократичних країнах відкриті дані дозволяють громадянами наглядати за роботою держави, а державним агентам – розробляти та відстежувати ефективність своїх політик. 

Відкриті дані та Україна 

Україна досягла значного прогресу у сфері електронного врядування і відкритих даних, але є ще куди прагнути.  Так, згідно з міжнародними оцінками, Україна посідає 82 місце з 203 за міжнародним Iндексом розвитку електронного врядування (ООН)/E-GovernmentDevelopmentIndex (EGDI 2018), а також 31 місце з 94 за Глобальним індексом відкритих даних/GlobalOpenDataIndex (GODI, 2016/2017), що означає наявність 48% зарахованих показників відкритості; а от 89 місце з 178 за Рейтингом Відкритих Даних (статистичних даних)/OpenDataInventory (ODIN 2018) дає нам лише 42% – і нашими сусідами є Таджикистан та Парагвай. 

Динаміка зміни рейтингів була різна: місце України за індексом EGDI 2016 за 2 роки підвищилося загалом на двадцять позицій до 82 місця, а для індексу ODIN 2017 показник погіршився аж на 15 сходинок до 89 місця. Позиція в рейтингу відкритих даних за індексом GODI 2015 – за 3 роки піднялась з 54 до 31. 

Хоча за ще одним рейтингом Open Data Barometer 2017 Україна демонструє високі темпи удосконалення системи відкритих даних, і «впровадження відкритих даних» оцінено на 52 бали зі 100, але їх «позитивний вплив» оцінюється лише на 28 балів зі 100. 

Практика ж використання інформаційно-комунікаційних технологій  в Україні росте щороку, і обізнаність громадян могла бути значно більшою, адже понад половини населення України (58%) вже має доступ до мережі інтернет. 

Що не так? 

Здебільшого питання про відкриті дані в Україні постає у зв'язку з соціально-економічною сферою: державний бюджет, дежзакупівлі, законодавство та реєстри юридичних осіб. У той же час, у сферах земельних відносин, держвидатків, якості води та повітря відкриті дані наявні лише на невеликий відсоток. 

Наприклад, незважаючи на прогрес в сфері моніторингу земельних відносин, ці дані досі не надаються у вільному доступі. І якщо державні видатки частково можна простежити через урядові звіти, проекти бюджетів і т.п., то відкритих і консолідованих показників стану довкілля в Україні не існує. 

Згідно з державною системою моніторингу довкілля (регламентується нормативним актом від 1998 року), дані про стан навколишнього природного середовища збирають більше десятка державних агенцій та установ. Але сучасна система моніторингу стану довкілля не відповідає вимогам часу, розбалансована і неузгоджена, різні органи можуть вимірювати одні і ті ж показники і ефективність системи залишається під питанням. Тільки 4 державні установи з 11, що збирають екологічні дані – підпорядковані Мінприроди. Решта суб’єктів екологічного моніторингу спрямовуються міністерствами інших сфер державної політики. Наприклад, Державна гідрометеорологічна служба України, що вимірює показники забруднення атмосферного повітря і поверхневих вод, підпорядкована Державному агентству з питань надзвичайних ситуацій, яке у свою чергу  підпорядковується Міністерству внутрішніх прав. 

Нестабільне і нерівномірне фінансування всіх структур екологічного моніторингу як і невизначеність кінцевих показників економічної ефективності природоохоронних заходів створюють суттєві перешкоди на шляху до накопичення та обміну первинної інформації. А це в свою чергу не дає можливості реально оцінити негативний тиск на довкілля в Україні і втілювати ефективну урядову природоохоронну політику. 

Ці виклики та потреби в якісному оновленні системи моніторингу та збору даних про якість довкілля було взято на контроль оновленою командою Мінприроди у 2016 році. І пізніше, за участі громадськості було розроблено Концепцію загальнодержавної автоматизованої системи «Відкрите довкілля»  (далі – ЗАС «Відкрите довкілля»), що має в майбутньому збалансувати чинну систему збору екологічних даних. У листопаді 2018 року Кабмін вже затвердив цю Концепцію, і найближчим часом система буде запущена у дослідну експлуатацію. А сьогодні вже можна познайомитись з пілотними модулями цієї системи – інтерактивними мапами “Водні ресурси”, “Атмосферне повітря” та “Екологічні фінанси”, що були реалізовані командою проекту Open Access. 

Інноваційні продукти цього проекту зможуть підняти Україну ще на кілька сходинок у рейтингах відкритості даних, та дадуть потужний аналітичний інструмент для різних груп користувачів від державних установ та науковців, до журналістів, екологів та небайдужих громадян. Після проходження періоду тестування вони будуть перенесені на Геопортал загальнонаціонального “Відкритого Довкілля”. 

Що в результаті? 

Завдяки пілотним модулям “Відкритого Довкілля” отримуємо такі переваги: 

(1)  Нова система “Відкрите Довкілля” забезпечить присутність різних даних екологічного моніторингу в одному місці 

До цього екологічні дані, будучи у розпорядженні різних суб’єктів державного моніторингу – знаходились на різних сайтах, інформація подавалася у найрізноманітніших форматах із різним рівнем змістовності та якості документів, що її містять: скани PDF, Word, Excel. 

(2)  Тепер – ви матимете єдиний підхід до представлення. Нова геоінформаційна система формує для вас вибірки первинних даних, які можна завантажувати як у сирому вигляді, так і у вигляді діаграм у форматах: PNG, CSV, SVG, XLSX, JSON 

Самі по собі дані ще не дають уявлення про проблему, особливо, коли даних багато, або періоди вибірки великі і є багато змінних, які заважають вам це зробити, чи вибірка вас не влаштовує, особливо коли йдеться мова про великі обсяги, Big Data. Для опрацювання даного масиву потрібно мати відповідні інструменти, що допоможуть це зробити швидко, враховуючи навіть ті фактори, про які ви можете і не знати, на відміну від спеціаліста у сфері довкілля. 

(3)  Нова система передбачає не тільки експорт, але й імпорт даних від різних провайдерів 

Під час роботи над Концепцією системи “Відкрите Довкілля” було виявлено потребу порівнювати і співставляти дані органів місцевого самоврядування, громадських активістів та бізнесу. Будь-яка громадська організація чи державна установа зможе вносити свої дані моніторингу на  інтерактивні мапи “Відкритого довкілля”. Система обраховуватиме показники та відображатиме їх походження. 

На шляху відкритих даних у галузі довкілля в Україні є багато перепон, і бюрократичних, і законодавчих, і матеріально-технічних.Але й потреба у їхньому подоланні також зростає і вже переросла у суспільний запит.  За останні 5 років у сфері відкритих даних в Україні дійсно відбулася революція, і вона була б неможлива без активної співпраці громадськості, державних органів, донорів та бізнесу. Те що ми маємо зараз – це потужний фундамент, на основі якого може вирости дійсно комплексна система онлайн-моніторингу стану довкілля. Наша мета - через відкриття доступу до інформації про стан екологічного моніторингу повітря та води сприяти активному та продуктивному діалогу між міністерством, експертами та громадськістю. Наш найбільший виклик – зробити цю систему самодостатньою та максимально автоматизованою. І зробити її однією командою ентузіастів – неможливо, а от силами усіх, хто вірить у вільний моніторинговий простірі – цілком можливо.