Персональна оборона. Чому ми вразливіші до онкоризиків під час війни та що з цим робити?

Тривала війна впливає на здоров’я українців. Загострюється і ситуація із онкозахворюваннями, що і до 2022 року була складною. Що привело до цього та чи можна подолати виклики для нашого здоров’я?

Як змінювався стан системи онкозахисту

4 лютого — Всесвітній день боротьби проти раку. Тому сьогодні я хочу скористатися нагодою та поговорити про сучасний стан онкоризиків в Україні.

Проблема високого рівня онкологічної захворюваності властива не лише Україні. Сьогодні це друга причина смертності в усіх країнах Європи. Втім, ситуація щодо профілактики та лікування онкохвороб в Україні та Європі відрізняється. За інформацією European Federation of Pharmaceutical Industries and Associations, ще до 2022 року українські пацієнти мали на 70% менше онкологічних лікарень і на 35% менше менше лікарів-онкологів порівняно з сусідніми країнами.

Що спричинило таку різницю? За даними World Bank, у 2020 році частка державних видатків на охорону здоров'я в Україні була найнижчою в Європі (8,2%). Тут можна згадати, що за роки незалежності в Україні було здійснено три державні програми боротьби з онкозахворюваннями з чималими обсягами фінансування. Проте кошти в них були витрачені на закупівлю ліків, дорогого обладнання та витратних матеріалів. Але основна проблема протиракової боротьби в країні – пізня діагностика. За статистикою Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології НАН України (ІЕПОР), на ранніх стадіях захворювання виявляється лише у 47,4% людей, які вперше звертаються до лікаря. І понад 20% пацієнтів, на жаль, мають вже IV стадію раку.

Виявлення процесу на пізніх стадіях зумовлює підвищення вартості лікування, а головне – не дозволяє провести радикальну терапію, щоб забезпечити стійке одужання хворого. Так, за даними ІЕПОР, в Україні частка пацієнтів, які не прожили одного року з моменту встановлення діагнозу, сьогодні становить більше 27% (в Європейському Союзі – 16%). Аналогічна тенденція спостерігається і щодо 5-річної виживаності хворих: в Україні цей показник становить близько 41,4%, у ЄС – 59,3%.

Вплив повномасштабної війни на медичну сферу – багатовимірний. Звісно, постраждала і лікарняна інфраструктура, ланцюжки поставок медикаментів, погіршилася доступність послуг медустанов. Але як можуть допомогти собі звичайні люди, навіть в нинішніх умовах?

Фактори ризику: чому українці більш вразливі під час війни

Фахівці Cancer Council Australia виділяють кілька груп ризиків людини щодо онкології.

Перша з них – незмінювані чинники, на які ми не впливаємо. Це наша стать, вік, колір шкіри, група крові та генетична схильність до хвороб. Попри те, що ці речі ми змінити не можемо, при них варто знати та враховувати. Наприклад, знати, які види раку найбільш імовірні для вашої статі. Згідно зі статистикою Національного канцер-реєстру України, станом на 2021 рік в Україні у чоловіків на першому місці по захворюваності рак органів дихання (20,3% випадків), на другому рак передміхурової залози (12,4%). Жінкам найбільше загрожує рак молочної залози (20,3%) та немеланомні пухлини шкіри (12,9%).

Друга група – частково змінювані фактори, тобто ті, на які ми можемо впливати, і за сприятливих життєвих умов, зменшувати їх. Це негативні чинники зовнішнього середовища, яких можна позбутися, лише змінивши місце проживання.

Онкологи прямо кажуть про вплив «канцерогенів воєнного часу». Наприклад, ризик захворіти на рак легенів збільшується внаслідок забруднення повітря димом від пожеж та азбестовим пилом, який у великій кількості з'являється в повітрі при руйнуванні будівель. Азбест присутній не лише в стінах більшості «панельок», а й є однією з основних складових шиферу, яким вкриті приватні будинки.

Інші представники канцерогенів воєнного часу ­– віруси та бактерії. Під час масової міграції та спричинених війною техногенних аварій люди мають тривалий контакт із цими патогенами. Частина з них має онкогенні властивості: вірус папіломи людини, вірус Епштейна-Барр, віруси гепатитів В та С, а також Helicobacter pylori. Вчені попереджають, що це призведе до збільшення захворюваності на рак шийки матки, печінки та шлунку.

До цієї групи я би віднесла і стреси, які усі ми переживаємо під час війни. Майже два роки ми живемо у стані хронічного стресу, іноді неусвідомленого. Це неминуче впливає на стан здоров’я, до того ж психічні розлади спричиняють соматичні. Головний санлікар України Ігор Кузін попереджає, що наслідки війни будуть довготривалими та впливатимуть на наше здоров’я мінімум 10–15 років після її закінчення. Ментальні розлади здоров’я «потягнуть» за собою зростання кількості хвороб, зокрема онкологічних.

Наша психіка має певний рівень адаптаційного захисту, але він не безмежний. Життєві обставини можуть бути різними – людям, які зазнали важких втрат, які були в полоні або живуть під постійним обстрілами, може знадобитися допомога професійного психолога. Варіантів чимало: шукати конкретного фахівця, спробувати потрапити до реабілітаційної програми або просто зателефонувати на гарячу лінію підтримки. Також спробувати самостійно працювати над тим, щоб зменшити рівень стресу. Варто вибрати, що краще працює саме для вас. Можна опанувати дихальні практики, медитацію, техніку заземлення, додати будь-якої фізичної активності, більше спілкуватися із близькими людьми, обмежити новинний потік тощо.

Третя група – фактори, які людина можна повністю змінювати. Звичайно, за наявності відповідної сили волі, наполегливості та підтримки свого оточення. Це наш щоденний стиль життя.

Понад третина населення України, за даними ВООЗ, курить, а регулярними споживачами алкоголю є 56% наших співвітчизників. Не відкрию Америку, якщо скажу, що ці звички є найбільшими руйнівниками нашого здоров’я та значно збільшують ризики розвитку онкологічних хвороб. Зокрема, куріння сигарет може викликати не лише рак легенів, а й 17 інших видів раку. У зоні небезпеки – не лише активні курці, а й пасивні.

Важливими факторами онкоризику, на які рідко звертають увагу, є незбалансоване харчування, гіподинамія та зайва вага. 66% українців споживають недостатньо фруктів та овочів, лише 10% живуть в режимі достатньої фізичної активності, а 59% мають надмірну вагу. На жаль, годі сподіватися на покращення цієї сумної статистики ВООЗ під час війни – більшості людей зараз не до здорового стилю життя.

І все ж не так складно обмежити «заїдання» або «запивання» стресу, а замість чергової сигарети прогулятися у парку. Не обов’язково «починати нове життя з понеділка», кожен раз порушуючи цю обіцянку. Якщо робити маленькі, але послідовні кроки у напрямку ЗСЖ, це принесе більше користі.

Що ще можна зробити для зменшення ризиків? Виклики та бар’єри

Зрозуміло, шо попередити хворобу набагато краще, ніж її лікувати. Особливо це актуально для критичних захворювань, до яких належить онкологія. Окрім зменшення вищеназваних ризиків, важливу роль у захисту здоров’я мають профілактичні скринінги.

Поговоріть з лікарем про те, які скринінги потрібні саме вам. Як правило, їх потрібно проходити раз на 3 роки у віці від 20 до 40 років, і щороку починаючи з 40 років. Це мамографія для жінок, тест на простат-антиген для чоловіків, УЗД щитоподібної залози тощо. Часто ці тести можна пройти безкоштовно у межах державних та міжнародних програм. Але навіть якщо у вашому регіоні такої можливості немає – звертайтеся до платних лабораторій та клінік. Скринінгові онкотести – це те, на чому точно не варто економити.

Також можна пройти самодіагностику. Наприклад, для виявлення можливих проблем з грудьми існує Breast Self-Exam, опис якого легко знайти в інтернеті. Але самодіагностика в жодному разі не відміняє щорічний скринінг та візит до лікаря.

Психологічні та матеріальні фактори теж впливають на масштаб проблеми. Хтось ігнорує тривожні симптоми, вважаючи що звертатися до лікаря під час війни «не на часі». Інші побоюються, що обслідування та консультації будуть занадто дорогими для скрутних часів.

Питання вартості лікування ­– одне з найболючіших. Мало хто має відповідну «фінансову подушку» про всяк випадок, яка дозволяє оплатити дорогі препарати, операції, реабілітацію. Під час війни ситуація, на жаль, погіршилась, адже доходи українців впали. Ціни на ліки, навпаки, зростають, особливо на імпортні. Тому наші співвітчизники мають все менший доступ до препаратів нового покоління.

Часто єдиним виходом із ситуації може бути негайне хірургічне втручання. Але швидко провести операцію під час війни складно, оскільки спеціалізовані лікарні перевантажені, а кваліфікованих лікарів не вистачає. Як наслідок, вартість лікування значно зростає, особливо якщо єдиним виходом для цього є виїзд за кордон.

Дуже важко швидко знайти велику суму (декілька тисяч доларів чи євро), необхідних для організації термінової операції. Адже мало хто з українців під час війни має великий резервний фонд на такі випадки. Доводиться звертатися до родичів та знайомих, залазити в борги… Добре, якщо вдається зібрати необхідну суму та врятувати рідну людину. Але під час війни зробити це набагато складніше, тому що фінансові можливості людей зменшились. До того ж усю свою благодійну активність вони спрямовують на допомогу армії та волонтерам, а на такі запити майже не реагують.

І тут не можу не згадати про можливості, які дає страхування життя. Швидка виплата у разі діагностування онкозахворювання стає фінансовим рятівним кругом для пацієнта та його родини. Ці гроші допомагають вчасно провести необхідне лікування та пройти подальшу реабілітацію.

Отже, попри всі складнощі воєнного часу, від нас усе ще залежить багато. В наших силах зменшити ризики та збільшити шанси вилікуватися, щоб жити довго, та, сподіваюсь, щасливо – для себе, своїх дітей та рідної країни.