Теза ніби прибічники Зеленського взагалі не бачать негативних тенденцій розбивається об статистику.
Теза ніби авторитет влади високий і що прибічники Зеленського ну от взагалі не бачать негативних тенденцій розбивається об статистику. Дослідження соціологів показують – настрої міняються, і міняються не в кращий для ЗЕкоманди бік. Але, зміни ці мають свої тенденції, які треба знати і розуміти, аби не впадати в депресію з одного боку і не захоплюватися ілюзіями, з іншого.
Недавнє дослідження проведене Центром Разумкова показало – цілком довіряють Уряду і Верховній раді відповідно 3,6% і 3,3% громадян відповідно. Це проти 64,5% і 65% відповідно які їм не довіряють Уряду в тій чи в іншій мірі. По хорошому, уже ці дані демонструють стрімке падіння рівня довіри до президента Зеленського – Уряд у нас сформований президентською політсилою і коли прем’єр Гончарук всупереч регламенту подав заяву про відставку не голові ВР, а президенту Зеленському, голова держави відставку не прийняв. Він взяв відповідальність за дії уряду на себе. Те саме – Верховна Рада її більшість обрана під брендом «Слуга народу». Недовіра ВР наразі, це в першу чергу недовіра СН і її лідеру. І це не дивно.
Всупереч песимістам, українці гарно бачать те що відбувається в країні. Посилюється спад в економіці – темп зростання ВВП, який оцінювали у 4,6% в ІІ кварталі 2019 р. та у 4,1% у ІІІ кварталі, на IV квартал гепнувся до 1,5%. У промисловості спад зріс від 1,1% у вересні, до 7,7% у грудні. Б’ють на сполох аграрії – у них також спад з кінця 2019 р. Виконання державного бюджету виглядає просто загрозливо – у січні-лютому митні та податкові збори становили аж 55% від плану.
Звісно, складних цифр та тенденцій наш громадянин не розуміє – він розуміє інше. Він гарно розуміє що таке шахти на Донбасі які затоплюють, бо державні енергетичні компанії не платять за вугілля. Він гарно розуміє через інтереси якого олігарха вигнали гуляти працівників Запорізької ТЕС. Громадянин бачить скорочення на виробництвах, на яких ще вчора бракувало робочих рук. Він бачить скорочення зарплатень у військових та у лікарів. А ще український громадянин бачить нові й нові преференції які отримує відомий всім олігарх. Він бачить як українському урядові не дає грошей МВФ. Він бачить на митниці «реформатора» Нефьодова повернення до болі знайомих осіб і до лиха знайомих схем. Він бачить тиск на волонтерів та ветеранів, явні ознаки наближення репресій проти учасників Революції Гідності, наступ на свободу слова, зрив планів Зеленського про замирення і розведення сил на фронті. Бачить повернення функціонерів часів Януковича. На цьому тлі передвиборчі обіцянки Володимира Зеленського штибу «я розповім про Україну моєї мрії» виглядають чимось середнім між казкою і знущанням.
Не дивно, що рівень довіри до самого Зеленського падає також – але повільніше ніж до його висуванців. За іншим статистичним центром – КМІС, кількість респондентів які ставляться до Зеленського позитивно зменшувалася так: вересень – 73%, жовтень – 66%, початок листопада – 64%, кінець листопада – 52%. Наразі Центр Разумкова показав, що за Зеленського готові голосувати 40% виборців. Але є цікаве «але».
Обрати Зеленського готові 40% респондентів, в той час як довіряють Зеленському 51% виборців. Різниця – 11%. Що її створює? Та те, що в свідомості людей Зеленський все ще – «гарний хлопець з телевізора», якому звикли вірити і ним захоплюватися. Людям важко визнати, що той, хто здавався їм щирою та чесною людиною і кому вони повірили, виявився… негідним керівником. У кращому разі. Люди все ще тішать себе вічним «він хороший – оточення бридке». Саме тому рейтинг Зеленського особисто впаде останнім. Але – обов’язково впаде.
