Для нас, азербайджанців, які живуть в Україні, і для азербайджанців, які живуть у Азербайджанській Республіці вибір давно зроблений – ми з українським народом!
Наше життя – одвічна боротьба добра і зла, життя і смерті, світла і темряви. Так було на превеликий жаль завжди, так є і зараз, в часи, коли величезна імперія зла – Російська Федерація, вирішила захопити мирну, доброзичливу, сусідню Україну. Цього чекали і не чекали, але більше, звичайно, не чекали: «Ну, як таке може статися, - говорили ми, - що один з народів, який постійно підкреслював свої братські стосунки з іншим, декларував, про давні історичні зв’язки, піде навалою на нього».
Так думали в Україні, так думали і у Західній Європі. Але сталося інакше, і дика, до безглуздя люта навала посунула на мирних українських людей, руйнуючи міста і села, знищуючи жінок та дітей, літніх людейта інвалідів.
Стосовно Заходу, то тут можна сказати тільки одно: створюючи для себе зону комфорту, було створено і певну проблему. Сама система взаємовідносин у західному світі побудована таким чином, що заперечує появу військово-політичного лідера, який у потрібний час міг би взяти на себе роль лідера нації. Колективна відповідальність нівелює відчуття загрози, заколисує гостроту інтуїтивного передбачення.
А якщо війна? Так, як сьогодні в Україні, так як сьогодні у Європі. Хоча Європа вважає, що вона ще не у війні, але все говорить про те, що Третя Світова війна вже почалася. У цей час і потрібний для кожної держави члена ЄС, члена НАТО твердий лідер, який може із безбарвного населення своєї країни сформувати націю. Тільки згуртована нація може народжувати своїх героїв, так, як це відбувається зараз в Україні. Герої народжуються тільки в боротьбі.
Суспільство, яке не бореться, ніколи не створить свого лідера, бо без боротьби воно втрачає гнучкість світосприйняття. А саме поняття Батьківщина для багатьох стає ефемерним, не сповненим конкретного змісту. Життя без вищих ідеалів скочується до рівня задоволення побутових бажань, що беззастережно несе за собою повну деградацію суспільства.
Творення людей бездуховних, людей підкорених, сучасних модерн-манкуртів, зацікавлених тільки у власній вигоді і власних потребах провокує не тільки деградацію суспільства, а повний його крах. І жодні ситості та соціальні задоволення не можуть виправдати спокійного споглядання Європи за війною у Нагорному Карабаху, повного розорення Афганістану, страждань Сирії і Лівії. І сьогодні кожен день війни в Україні – це десятки, сотні невинних життів, поставлених під спокійне споглядання ситої і безтурботної Європи – ще один виклик: «Прокиньтеся! Ворог на порозі!»
Люди Європи і Америки – прокиньтеся, побачте, що непереможнийрашистський солдат – це сконструйований пропагандою міф, що «друга армія в світі» - це видумка кремлівських генералів. Подивіться, що з ними робить немілітаризована, мирнаУкраїна, як прості українські військові засіюють в буквальному розумінні ворожими тілами свої родючі чорноземи.
І ще про один міф – про те, що у Радянському Союзі ми всі жили дружно, мов брати. Сьогоднішня війна Росії проти України остаточно поховала і цей міф. Хто кому правдивий брат показує сьогоднішній день, сьогоднішнє лихо, яке прийшло на землі України.
Принаймні, для нас, азербайджанців, які живуть в Україні, і для азербайджанців, які живуть у Азербайджанській Республіці вибір давно зроблений – ми з українським народом!
Ми маємо надію, що ця війна буде для Росії останньою в її історії, що, зрештою, зупиниться постійне бряцання зброєю з боку агресора, безапеляційне втручання у справи інших народів землі, що вгомониться цей кровожерний дикун, захлинувшись власною кров’ю.
А у цій війні Україна переможе, бо і правда, і віра, і воля на її боці.
