Навряд чи хтось достеменно знає, коли та за яких обставин завершиться ця війна. Але після неї неминуче постане питання необхідності кардинальних змін не тільки в економічній, але і у політичній системі України.
Про необхідні зміни економічної політики писав безліч разів. Також неодноразово висловлювався щодо змін у політичній системі. Але зараз бачу сенс зупинитись більш повно саме на них. Бо існуюча політична модель української державності, яка сформована на базі Конституції України зразка 1996 і змін до неї 2004 року з великої кількістю внутрішньо суперечливих норм, методологічних помилок та наслідок компромісів різних політичних груп, створює постійні протиріччя та політичну нестабільність в країні.
Я не правник, тому не пропонуватиму якісь чіткі норми змін до конституції. Тим більше не планую писати свою версію Конституції України. Це мають робити правники-конституціоналісти. Бо там навіть зайва кома може суттєво впливати на зміст тих чи інших норм конституції.
Враховуючи це, дозволю собі лише тезово сформулювати своє розуміння основних проблемних питань з баченням того, як їх варто вирішити.
Окремо хочу зазначити, що змін, які потрібно вносити у Конституції України, може бути незрівнянно більше, ніж ті, які будуть запропоновані мною. Зосереджусь переважно на аспектах змін політичної системи.
Враховуючи, що загальний текст з пропозиціями буде великим і тому складним для сприйняття, розіб'ю його на декілька частин.
Підкреслено саме те, що пропоную в якості змін тих чи інших норм Конституції України.
1) Президент України.
Багато разів наголошував на необхідності збереження змішаної президентсько-парламентської моделі державного устрою. Розв'язана у 2014 році війна РФ проти України повністю підтвердила важливість посади Президента України, як головної особи, відповідальної за безпеку та зовнішню політику, але яка не повинна опікуватись економічною політикою.
Але постійні намагання наших президентів перетягувати повноваження на себе та думки про другий термін, а можливо і ще додатковий третій термін (згадаємо Кучму), призводять до посилення політичної дестабілізації та протистояння у суспільстві, аж до рівня наближеного до громадянської війни.
Все це вимагає обмежити можливість обиратися на посаду Президента України не більше одного терміну, строком на 6 років.
(Пропонував це ще років 15 тому. Як відомо, саме по цьому шляху нещодавно пішов Казахстан).
На додачу пропонував би передбачити у Конституції неможливість для особи, яка обиралась на посаду Президента потім обіймати посаду Прем'єр-міністра та Голови ВРУ. Звісно, також не може бути введення будь-якої додаткової посади, яка у системі влади знаходилася би вище цих трьох посад.
(Тобто, для політика посада Президента України має бути останньою у системі державної влади та політичної кар'єри у межах України).
2) Депутати, міські голови, голови ОТГ
Строк каденції депутатів всіх рівнів, а також міських голів та голів ОТГ, повинен бути 4 роки.
(Від себе додам, що був би прихильником скорочення каденції депутатів всіх рівнів, а також міських голів та голів ОТГ, до трьох років. Зменшення строків каденції є значно ефективнішим механізмом контролю з боку громадян діяльності обраних ними можновладців, ніж “совкові”, абсолютно нереалістичні, ідеї щодо так званого “відкликання” з посади).
Громадяни України не можуть перебувати протягом свого життя на посаді депутатів одного рівня більше 12 років. Це обмеження стосується також міських голів та голів ОТГ.Якщо їх оберуть на посаду і вони вже потім досягнуть строків обмеження перебування на ній, то їхні повноваження мають припинятись.
У Перехідних положеннях Конституції України має бути передбачена норма, яка дозволяє особам, які на момент ухвалення цих змін до Конституції України вже перебували на посаді народного депутата, місцевого депутата певного рівня, міських голів та голів ОТГ протягом 12 та більше років, переобратись на наступних строкових чи дострокових виборах. Це саме послаблення щодо обрання на наступних строкових чи дострокових виборів може стосуватись також осіб, які досягнуть обмеження (12 років) під час наступної каденції перебування на посаді народного депутата, місцевого депутата певного рівня, міських голів та голів ОТГ.
(Таке перехідне тимчасове послаблення щодо обмеження строків повноважень дозволить зменшити супротив політиків, які вже перебуватимуть на своїх обраних посадах на момент можливого ухвалення змін до Конституції України).
(Слід нагадати, що до ухвалення Конституції України 1996 року депутати всіх рівнів обиралися на 4 роки. Але тоді ця пропозиція по збільшенню строків каденції депутатів була внесена Президентом України Леонідом Кучмою, як політична корупція, спрямована на підтримку народними депутатами Конституції України зі значним збільшенням повноважень глави держави.
Ухвалення подібних змін щодо обмеження строків перебування на виборних посадах зробить політичну систему куди більш гнучкою, з постійною ротацією політичного класу. Це також зменшить підстави для провокування політичної дестабілізації з метою проведення дострокових виборів.
Служіння українському народу не повинно сприйматись, як отримана і незмінна потім на все життя даність приналежності до істеблішменту).
3) Зміна у бік збільшення чи зменшення повноважень Президента України, Верховної Ради та уряду, ухвалених змінами до Конституції України, а також умови оплати праці та пільг під час виконання своїх повноважень та після того, має стосуватися виключно повноважень глави держави та народних депутатів наступного скликання.
(Суть цієї норми полягає у тому, що ніхто не може для себе збільшити повноваження чи покращити умови оплати праці та пільг. Також ніхто не може і відібрати їхні повноваження, з якими їх обрали. Лише український народ, як суверен, може надати таку можливість вже тим, кого він обере на наступних виборах).
4) Зміни щодо вимог, передбачених пунктами 1-3, можуть бути внесені у Конституцію України виключно внаслідок позитивного голосування на Всеукраїнському референдумі кваліфікаційною більшістю громадян. Тобто, підтримати їх повинні більше 50 відсотків громадян, що мають право голосу.
(Пропозиції до змін Конституції України, запропонованих у пунктах 1-4, унеможливлять узурпацію влади. Це само по собі припинить наші постійні розмови про загрозу узурпації влади).
5)Дати проведення строкових виборів Президента України, депутатів всіх рівнів, міських голів та голів ОТГ мають бути чітко передбачені у Конституції України.
Вимога щодо дати початку їхніх повноважень теж має бути прямо вказана у Конституції України. Строки їхніх повноважень рахуються з першого дня вступу на посаду.
(Вважав би оптимальним, щоби це відбувалось, наприклад, у першій вівторок, який наступає через 60 календарних днів після дати проведення виборів).
(Наприклад, дата строкових виборів та вступу на посаду глави держави, а також конгресменів (сенаторів та членів Палати представників), обраних на строкових виборах, прямо передбачені у Конституції США).
Строкові вибори народних депутатів ВРУ та депутатів органів місцевого самоврядування, включно з виборами міських голів та голів ОТГ, мають бути рознесені по строками у два роки.
(Наприклад, якщо строкові вибори народних депутатів проводяться в останню неділю березня 2024 року, то вибори місцевих депутатів, міських голів та голів ОТГ мають відбуватися в останню неділю березня 2026 року. Таке рознесення строків проведення виборів формуватиме сталу систему оцінювання діяльності партій та політиків).
6) У разі оголошення дострокових виборів Президента України дата наступних строкових виборів має відбуватись у встановлений Конституцією України день виборів Президента України. При цьому строк фактичних повноважень Президента України, обраного на дострокових виборах, може бути меншим, але не може бути більшим 6 років.
(Якщо дата строкових виборів Президента України встановлена, наприклад, на останню неділю жовтня, а його на дострокових виборах обрали у квітні 2024 року, то строкові вибори мають відбуватись в останню неділю жовтня шостого року його повноважень, тобто у 2029 році).
7) У разі оголошення дострокових виборів депутатів всіх рівнів, міських голів та голів ОТГ їх обирають на строк до проведення строкових виборів. Дострокові вибори не проводяться, якщо до строкових виборів залишилось менше 6 місяців.
8) Проведення строкових виборів Президента України, депутатів всіх рівнів, міських голів та голів ОТГ у першу неділю через 60 календарних днів після їхнього проголошення.
Проведення дострокових має проводитись у першу неділю через 30 календарних днів після їхнього проголошення.
(Жорсткі обмеження строків виборчої кампанії не занурюватиме країну чи окремі місцеві громади у політичну колотнечу на надто значний строк).
