Радикальна податкова реформа вкрай потрібна, але виважена та професійно прорахована

Податкова політика

Зараз розгорілася дискусія щодо радикальних податкових новацій. Михайло Кухар дав під коментарем Андрія Длігача у ФБ посилання на статтю з обґрунтуваннями її проведення. 

Я її подивився. Не дискутую обґрунтування, вказаних у показниках цифр. Для цього по кожній з них потрібно бачити більш детальні розрахунки. Але навіть за таких цифр маємо величезний дефіцит сукупних державних фінансів (держбюджет, місцеві бюджети, Пенсійний фонд). Хто його покриватиме? На чому базується впевненість, що західні країни це робитимуть? І це лише вказаний 2022 рік. У статті немає розрахунку ретроспективних доходів та видатків хоча б на наступні три роки (2023-2025). Очевидно, що державні фінанси теж будуть надзвичайно дефіцитні. І хто їх покриватиме? Я — за зниження фіскального навантаження на економіку. З цього приводу сумнівів бути не повинно. Але потрібно не дискредитувати цю реформу не виправдано радикальним зниженням "тут і зараз". Фіскальна і бюджетна політика мають бути відповідальними і реалістичними.

Бо буде, як трапилось зі зниженням ставки ЄСВ до 22 відсотків у 2016 році. Хоча я пропонував тоді знизити ставку лише для МСБ і брати її лише з мінімальної зарплати. По факту отримали додаткову дірку у щорічному бюджеті Пенсійного фонду (десь 50-60 млрд грн), а з тіні економіки (саме той самий МСБ) не вивели. Внаслідок чого кричущу необхідність введення ПнВК поставили на hold. Що прогнозував і про що писав ще до того, як ту непрофесійну дурницю зробили.

Тому вважаю у запропонованому вигляді зниження фіскального тиску на економіку (10-10-10) не дуже коректним. Це якщо бути вкрай дипломатичним у висловах. Свою позицію щодо податкової реформи описав у статті "Податкова система під час війни та у повоєнний час" ще на початку червня 2022 року.

Там немає якихось надзвичайних новацій по ПДВ. В аналітичній записці (закритій, яку не оприлюднював) пропонував у контексті пропозицій по зниженню фіскального тиску на бізнес знизити ставку ПДВ до 15 відсотків, але при цьому на додачу ввести місцевий податок з продажів у розмірі 3-4 відсотків, який можна не застосовувати для основних продуктів харчування. Це, з одного боку, зменшить можливості для зловживань по відшкодування ПДВ, з іншого — частково компенсує втрати місцевих бюджетів від зниження ставки податку на доходи фізосіб до 10 відсотків.

Отже, фіскальну реформу зараз було б вкрай доречно провести. Але якщо це намагатись зробити у відверто популістичному ключі, що ми і бачимо зараз, то вона зіштовхнеться з такою критикою (як на мене, цілком заслуженою) з боку західних партнерів України, що її повністю заблокують. І це буде провина саме тих, хто зараз так голосно пропонує відверто нереалістичний варіант її проведення.