Днями я написав невеличкий коментар, який стосувався необхідності допомоги Молдові в умовах шантажу з боку Газпрому. Кожен з нас, у меншій чи більшій мірі, не позбавлений марнославства. Можливо, мої пропозиції просто збіглись з тим, що вже планували в Офісі Президента Зе. Але, незважаючи на істерику на деяких телеграм-каналах українських діячів, які не особливо ховаючись просувають інтереси кремлівських керманичів, саме оприлюднені мною пропозиції щодо допомоги Молдові зараз вже озвучені Президентом Зе та членами РНБО. І добре, якщо ці наміри переведуть у практичну площину.
Враховуючи це, дозволю собі також висловитись більш стисло щодо основних кроків, які необхідні здійснити у зв'язку з енергетичним колапсом, в який звалюється Україна. Ситуація може виявитись незрівнянно критичніше, якщо у Кремлі такі вирішать піти на повну зупинки транзиту газу територією України. А також у період найбільших морозів відмовляться від постачання електроенергії. Такий найбільш критичний сценарій було б не дуже обачливо виключати.
Хоча і сам факт, що Україна починає знову закуповувати електроенергію у Білорусі та Росії, створюючи критичну залежність від кремлівських керманичів, демонструє повний провал наших можновладців у забезпеченні енергетичної безпеки України.
Попри те, що саме внаслідок некомпетентності, непрофесіоналізму, безвідповідальності, корумпованості нинішніх можновладців ми знаходимось на порозі суттєвих випробувань в енергетичній сфері, було б не зовсім коректно всю провину покладати лише на них. Більшість існуючих негараздів в енергетичній сфері — це наслідок корупції, некомпетентності, відсутності політичної волі можновладців протягом всіх років української незалежності. Це при тому, що вкрай неефективна, енергозатратна енергосистема Україною успадкована ще з радянських часів.
Тому зараз не хочу займатись згадуванням всіх винуватих у сьогоднішній ситуації в енергосекторі. Метою цієї статті є визначення термінових заходів, які на моє переконання, мають здійснити президент, уряд, парламент, замість того, щоби когось неконкретного оголошувати саботажником та винуватцем у колапсі енергосектору, що насувається на країну.
Потрібно також розуміти, що керманичі нашого північного сусіду зараз зацікавлені у стрімкому загострені соціально-економічної та політичної ситуації в Україні, і не приховують цього. Енергетичний колапс цьому може суттєво сприяти.
Отже, висловлюю своє бачення термінових заходів, які багато хто може вважати надто радикальними. Але якщо їх не почати реалізовувати негайно, тоді наслідки можуть бути значно негативніші та навіть трагічніші.
Загальна логіка таких термінових заходів — максимальне скорочення споживання теплової та електроенергії, яку виробляють ТЕС та ТЕЦ, особливо у часи пікового навантаження. Бо саме катастрофічна ситуація із залишками вугілля на складах енергогенеруючих компаній, які забезпечують балансування у часи пікового навантаження на енергосистему, зараз виглядає найбільш суттєвою проблемою.
По-перше, необхідно всі середні та вищі середні навчальні заклади на весь опалювальний сезон (до середини квітня) перевести на онлайн-навчання. Це кардинально скоротить споживання теплової та електроенергії ними, а також суттєво зменшить витрати бюджетних коштів на оплату на ці цілі. Насправді, їх немає ані в центральному, ані в місцевих бюджетах.
При цьому, можливо, доцільно продовжити поточний навчальний рік до середини чи навіть кінця червня.
Так, розумію, що онлайн-навчання — це негативний фактор рівня навчання дітей та студентів, але хаотичний блекаут енергосистеми може мати куди трагічніші наслідки для всієї країни.
Зрозуміло, всі ці обмеження діяльності навчальних закладів не стосуються інтернатів та дитячих будинків для дітей-сиріт або дітей, у яких батьків позбавили батьківських прав.
По-друге, дошкільні заклади мають скоротити час своє діяльності з 10.00 до 16.00-16.30. Батьки повинні отримати право на зменшення часу роботи в офісах, установах, підприємствах, без втрати в оплаті праці, для того, щоби залишати своїх дітей о 10.00 та забирати їх з дитячих садків та ясел до 16.30.
По-третє, всі бюджетні установи (крім медичних закладів, і тих, які відносяться до критичної системи управління країною та територіями) також мають перейти на діяльність в онлайн-режимі, або максимально скоротити кількість днів та годин діяльності співробітників безпосередньо в офісах.
Ті установи, які потребують прийому відвідувачів безпосередньо в установах, мають скоротити кількість днів та годин прийому. Години прийому мають бути у межах 11.00 до 16.00 без перерви на обід. Тобто, у години природного денного світла.
У цих установах у неробочий час також має знижуватись обсяг подачі теплоносія в автоматичному режимі. Там де відсутні автоматичні терморегулятори — у ручному режимі.
По-четверте, всі продовольчі магазини на години пікового навантаження на енергосистему (з 7.30 до 10.30 та з 19.30 до 22.30) мають відключати холодильне обладнання та електропечі, електродуховки тощо. Підприємства громадського харчування теж зобов'язані скорочувати до мінімуму споживання електроенергії у години пікового навантаження на енергосистему.
По-п'яте, підприємства харчової промисловості, у першу чергу хлібопекарні, які використовують у значних обсягах електроенергію, повинні здійснювати виробництво своєї продукції лише 22.30 до 7.30.
По-шосте, найбільш енергоємні підприємства на період оголошення надзвичайної ситуації в енергетиці (у першу чергу йдеться про зупинку транзиту газу та припинення продажу електроенергії з інших країн) повинні призупиняти свою діяльність та зменшити споживання газу та електроенергії до мінімально можливого рівня. Ці можливі мінімальні рівні споживання електроенергії та газу мають бути узгоджені міністерством енергетики з відповідними енергоємними підприємствами у найближчі тижні.
По-сьоме, усвідомлюючи крайню непопулярність цього кроку з боку населення, доречно розглядати доцільність деякого зниження подачі централізованого обсягу теплоносія (мається на увазі його температуру) у житловий сектор і бути готовим відключити опалення навесні, не чекаючи сталого середньодобового температурного режиму вище 8 градусів тепла. Ризики реалізації цього кроку потрібно зважувати з намаганням населення збільшити обігрів помешкань за рахунок електроприладів та включенням газових плит.
У будь-якому випадку потрібно проводити активну роз'яснювальну діяльність щодо необхідності зниження обсягів споживання теплової та електроенергії, особливо у пікові часи навантаження на енергосистему.
По-восьме, і хоча вже зараз припинилось закачування газом українських газових сховищ, необхідно реалізувати заходи, які би дозволили збільшити заповнення газових сховищ, які знаходяться на Півночі та Сході України (йдеться про ПСГ Пролетарське, Мринське, Краснопопівське, Солохівське).
Саме ці території в разі припинення транзиту газу та необхідності розгортати постачання газу в реверсному режимі (із найбільш потужних газових сховищ на західній України у бік Центру, Півдня та Сходу) опиняться у найбільш критичному стані. Максимальне заповнення їх зараз створить певну “подушку енергетичної безпеки” для цих територій.
Слід зазначити, що, станом на 7:00 23.10.2021, за даними ТОВ "Оператор ГТС України" технологічно-активного газу в наших газосховищах лише 13,7 млрд куб. Цього можна вважати достатнім для проходження оплювального сезону, але лише за умови транзиту газу Газпромом. Якщо ж доведеться розгортати ГТС у реверсному режимі, ми зіштовхнемось з ризиками в енергосекторі, яких Україна не відчувала за всі роки незалежності. Бо на відміну від ситуації січня 2009 року рівень заповнення газових сховищ зараз незрівнянно менший. Тому і добові обсяги газу, які можна буде підняти зі сховищ та направляти на потреби економіки, суттєво менші.
По-дев'яте, з урахуванням ризиків здійснення терактів на магістральних газових та електромережах необхідно ввести на весь опалювальний сезон режим цілодобового посиленого контролю та охорони відповідних об'єктів енергосистеми.
Безперечно, все викладене вище не знімає потребу у розробці, затверджені та початку реалізації у найближчі тижні та місяці переліку середньо- та довгострокових заходів, які мають кардинально змінити та покращити ситуацію в енергосекторі та забезпечити максимальну енергоощадність. Звісно, їх неможливо реалізувати у повному обсязі негайно, і вони не зможуть дати ефекту тут і зараз, але необхідно мати чіткий план та строки їхньої реалізації.
Я багато разів публічно висловлювався щодо таких середньо- та довгострокових заходів, але ще раз напишу окрему статтю щодо них, з поясненням, чому саме їх і в такій послідовності.
