Державне регулювання цін та тарифів на енергоресурси
Мінекономіки знову оновило граничні ціна на пальне на АЗС. Внаслідок цього ціни на бензин та дизель знизяться на 20-25 копійок. Примусово. Але знизяться. Так працює введений у травні механізм цінового регулювання на базі формули Роттердам+транспортування+маржа.
З точки зору ринкової економіки будь-яке регулювання цін несе загрозу. Тим не менш, в умовах українського ринку, де за висновками АМКУ існують сталі монопольні змови, цей інструмент поки що демонструє свою самодостатність та ефективність.
Якби цього механізму не було, ринок не відреагував би на зниження котирувань в Європі і ціни на АЗС не змінились. Нам би пояснили, що є часовий лаг, що зараз нам продають дорогі запаси, тож знижувати нема сенсу. Так було завжди протягом багатьох років.
Поясню дещо ґрунтовніше.
До 14 травня 2021 року ринок нафтопродуктів був повністю вільним з точки зору ціноутворення. Тим не менш, за висновками АМКУ оператори цього ринку неодноразово домовлялись про завищення цін, про заборонені синхронні дії тощо. Коли нафта та нафтопродукти в європейських портах дорожчали ціна на бензин зростала. Коли дешевшали - на АЗС ціни не змінювались. Знижувались вони не часто, лише коли ціни в Європі падали дуже суттєво, і оператори відчували суспільний тиск.
Як показала практика, штрафи АМКУ за монопольні дії не допомагають, бо майже усі фігуранти або відбивали ці рішення в корумпованих українських судах, або, як ОККО і WOG, банкрутували фігурантів та виводили активи на інші юрособи.
Тому вирішили ввести регулювання. Воно не потрібне за умови ефективної роботи АМКУ та судів. Однак, в Україні все впирається в суди.
14 травня 2021 року Кабмін запровадив державне регулювання роздрібних цін на бензин і дизельне пальне. Максимальна ціна, за якою АЗС можуть продавати бензин і дизпаливо, складається з котирування агентства Platts в регіоні «Амстердам-Роттердам-Антверпен» (CIF NWE) з урахуванням акцизу та податку на додану вартість.
Але це не все. Насправді, уряд був дуже великодушним. Він також передбачив фіксовану маржу 5 грн/л для бензину і 7 грн/л для дизпалива. 7 грн/л на дизельному пальному це приблизно 215 доларів на одній тонні. Тобто, уряд в травні дозволив продавати дизпаливо по ціні Роттердам+215 доларів.
2 червня уряд ще раз переглянув формулу, додавши ще 27 доларів на тонні пального в якості витрат на транспортування пального з європейських хабів до України.
Власне у більш відомій формулі “Роттердам+” для вугілля (2016-2019 рр.) було закладено лише ціну транспортування з Роттердаму, тобто 12,53 доларів на тонні, а формула Амстердам+ для газу (2020 р.) передбачала витрати на транспортування – 30 доларів за 1000 м3 та плату за вхід до ГТС 12 доларів.
Тут операторам офіційно дозволили заробляти 7 грн на літрі. Тобто маржа складає 22%. Але така щедрість дозволяє уникати дефіцитів і протестів цих операторів, які в окремі періоди мали маржу і 9 грн/л.
Така вона українська реальність – обмежене регулювання цін на основі імпортних індикативів дозволило повернути можливість зниження цін на пальне і зменшило ризик маніпуляцій своєю ринковою владою операторів.
