Пригадую фразу одного з нардепів-аграріїв, яку вважаю однією з найбільш епічних сучасної української історії, проголошену у 90-ті роки минулого століття з трибуни Верховної Ради: “Українська держава має прогодувати своє село!” Це було сказано у контексті чергового списання боргів та вимагання додаткових пільг для аграрних підприємств. Показово, що коли вже за часів прем'єрства Ющенка припинилися всі ці ігри зі списанням боргів, наданням пільг для них та контролем за цінами на аграрну продукцію, аграрний сектор почав бурхливо розвиватися, генеруючи мільярдні прибутки та появу в Україні аграрних мільярдерів та мультимільйонерів.
На перших ролях компанії з видобування нафти та газу, їхнього транспортування, виробництва нафтопродуктів, виробники тютюнових виробів (з перших 12 вони займають 4,5,6 і 12 місце), виробники електроенергії та металургійної продукції, телекомунікаційні компанії. Але ось цікаво, агробаронів — доларових мільярдерів та мультимільйонерів — у нас чимало, до речі, певною мірою, завдячуючи блокуванню права на купівлю-продаж сільгоспземель, а серед 200 найбільших платників податків тільки декілька агрокомпаній, причому, лише у другій частині цього списку. Часи змінилися, “червоних” директорів колгоспів та радгоспів у парламенті вже давно немає, а аграрне лобі у Верховній Раді залишається найбільш потужним та впливовим. Чого варте нещодавнє рішення, яке передбачає зниження до 14 відсотків ставки ПДВ на виробництво аграрної сировини, чого немає ніде в світі. В деяких країнах знижують ставку ПДВ на певні соціальні продукти харчування, але не на агросировину.
Причому, рішення, які ухвалюються в інтересах сировинних аграрних компаній, призводять до все більшого перетворення Україну у суто сировину державу, з деградуючою переробною промисловістю, з низьким рівнем доданої вартості. Відповідно — з меншим рівнем зарплат найманих працівників та незначних сплачених податків до держбюджету.
Тобто, ми на новому витку розвитку економіки України знову прийшли до ситуації, коли вся країна має “прогодувати” наших агробаронів. До речі, незважаючи на їхні статки та вплив на економічну політику в державі, їх ніхто “олігархами” не називає.
Платять податки, формуючи джерела надходження коштів до державного та місцевих бюджетів — одні виробники товарів та послуг, а збагачуються, купуючи собі літаки, яхти, маєтки в Україні та закордоном — зовсім інші.
Ну і зараз “слуги народу”, не приховуючи, хочуть “подоїти” малий та середній бізнес та заробітчан, а ось діяльність в інтересах аграрного лобі — то святе.
Це цілком відображає справжній рівень професіоналізму, компетентності, корумпованості та цинізму сьогоднішніх “слуг народу”.
