Закон дає Уряду право призупинити виплати зовнішніми зобов’язаннями

Верховна Рада цього тижня прийняла внесений Урядом Законопроект «Про особливості здійснення правочинів із державним, гарантованим державою боргом та місцевим боргом»

Верховна Рада цього тижня прийняла внесений Урядом Законопроект «Про особливості здійснення правочинів із державним, гарантованим державою боргом та місцевим боргом».

Конфлікт між кредиторами та боржником (Україною) набув особливої публічності минулого тижня, коли поширилися офіційні заяви очільниці Міністерства фінансів України про те, що комітет кредиторів не йде на поступки – як наслідок, вони ризикують власними позиченими коштами.

У відповідь на це на початку тижня Комітет приватних кредиторів поширив повідомлення, в якому йшлося, про те, що « минулого місяця було надано короткий опис узгодженої реструктуризації, а 9 травня – її детальний план. Комітет не вбачає причин, чому одразу ж не почалося предметне обговорення цього важливого питання».

На це Уряд відповів: «Ми просимо наших зовнішніх приватних кредиторів прислухатися до пропозиції Уряду України і реструктуризувати борги України, якими володіють приватні кредитори, на умовах, які запропонував український Уряд».

«Ми хочемо заплатити, але ми хочемо заплатити на тих умовах, на яких пропонує український Уряд і українська держава», – підкреслив Арсеній Яценюк.

Замість того щоб шукати компроміс, йти на поступки (не варто забувати, що боржник завжди просить, а кредитор вимагає), Україна обрала тактику агресивних дій та інформаційної пропаганди, забувши при цьому, що комітет кредиторів – це люди, які володіють багатомільярдними капіталами та значними фінансовими, політичними впливами, а не «хлопчиками для биття».

Наведемо приклади.

«Думаю, що з боку приватних кредиторів країни повинні бути зроблені реальні кроки по допомозі українському народу побороти російську агресію, стабілізувати економічну ситуацію і насправді стати європейською державою за європейським стилем життя»,– сказав Прем'єр-міністр.

«Без потужної участі комерційних кредиторів Україна не зможе стабілізувати ситуацію і повернутися до економічного зростання у 2016 році».

Для захисту інтересів українського народу Уряд України сьогодні вносить у Верховну Раду проекти законів, що дають Уряду право призупинити виплати за деякими зовнішніми зобов'язаннями державних та гарантованого державою боргів України, що вказано в додатку до відповідної Постанови Кабміну. У разі атаки недобросовісних кредиторів на Україну цей мораторій захищає активи держави та державного сектору.

Хіба мова йде про атаку? Кредитор має право законної вимоги про повернення боргу, вчасно, на умовах визначених зобов'язанням в повному обсязі із виплатою купонного доходу чи відсотків.

Переконати кредитора дати відсрочку, можна не мовою ультиматумів, а економічно-вигідними для нього аргументами.

Крім цього, Уряд розпочав та провадить послідовну інформаційну політику, підкреслюючи, що надзвичайним борговим навантаженням Україна «завдячує» попередньому режимові Віктора Януковича. «За його урядування обсяг боргів України збільшився на $40 млрд. До суспільства ці кошти не дійшли. Вони були розтрачені безслідно для країни».

Для справедливості варто зазначити, що такі категоричні твердження не є об'єктивними.

По-перше, з точки зору умовних надбань країни, варто пригадати принаймні об'єкти, зведені під залучені кошти до ЄВРО 2012. Так, звісно, як і сьогодні (конфлікт очільника Уряду з колишнім головою Державної фінансової інспекції та інформація про розтрати та привласнення, яка набула широкого поширення, свідчить на користь цього судження), так і в період «злочинної влади» в кошторисі державних підрядів закладалась висока корупційна складова.

По-друге, давайте визнаємо, що ефекту від кредитів та запозичень, які здійснюються сьогодні, суспільство також особливо не відчуває.

По-третє, чомусь не пригадується жодного факту доведення в суді привласнення коштів чи набуття капіталу представниками колишньої владної верхівки незаконним шляхом.

Продовжуючи загравати з народом, у повідомленні Кабінету Міністрів України також зазначається, що «Уряд має право спрямовувати кошти, що платять платники податків в Україні, на потреби її громадян, а не на повернення кредитів, що брав клептократичний режим Януковича».

А такі висловлювання фактично протирічать засадам міжнародного фінансового співробітництва, оскільки зобов'язання на себе бере держава, а не фізична особа. Тому в дійсності Уряд повинен заплатити по боргу, і кредитору неважливо –це кошти платників податків фізичних осіб чи юридичних, чи це інші фінансові надходження державного бюджету – «гроші, як кажуть, не пахнуть».

Продовжуючи інформаційну пропаганду виключно для українців, Арсеній Яценюк наголосив:

«Щоб наші діти, наші онуки не платити по боргах Віктора Януковича – це завдання цього Парламенту», – підкреслив Глава Уряду.

Так, наші діти та онуки платитимуть за борговими зобов'язаннями Уряду 2014–201? років.

Ігри на почуттях українців та загравання словами, начебто на підтвердження вічної вірності й турботи, у виконанні очільника Уряду вже набридли та відверто дратують.

Яку ж позицію на ці процеси мають інституції, що фінансово підтримують Україну?

Європейська комісія вважає, що Україні потрібно досягти домовленостей зі своїми приватними кредиторами, – про це заявив представник ЄК: «Що стосується закону про мораторій на виплату боргів, то це питання між Україною та її зовнішніми кредиторами. Європейська комісія не залучена в процес».

Символічно, що таке повідомлення з'явилось після заяв президента РФ про можливість стягнення боргу в судовому порядку. Що б це могло означати?

Все просто, міжнародні організації не будуть займати нашу позицію в ситуації, яка протирічить нормам міжнародного права та фінансової діяльності цивілізованих країн, де невиконання боржником своїх зобов'язань вирішується у судовому порядку. А бажання бути причетними до фінансових конфліктів на боці України європейці не мають. І це справедливо. За відсутності структурних перебудов у країні, зростання рівня корумпованості, жоден розсудливий кредитор не повірить в те, що його гроші будуть повернуті завтра, чи за рік, чи за декілька років.

На підтвердження такого обґрунтованого побоювання з фінансової точки зору слугують останні дослідження міжнародної аудиторської та консалтингової компанією Ernst&Young.

Результати опитування 100 працівників великих компаній у порівнянні з минулим роком виявили збільшення з 60 до 80% кількості респондентів, які відповіли ствердно на запитання: «Чи вважаєте ви, що хабарництво та корупція широко поширені у вашій країні?».

Таку відповідь, за словами керуючого партнера компанії EY в Україні, можна розглядати як «жовту картку» ефективності та швидкості реформ, що спрямовані на боротьбу з корупцією в Україні.

Натомість сьогодні позиція кредиторів зрозуміла – Україна отримує міжнародну фінансову допомогу від МВФ, США, тобто фактично має кошти для повернення боргів, тож, чому необхідно йти назустріч Уряду та владі країни? Заради блага народу? Проте натомість сама влада про власний народ не дбає. Варто ще раз наголосити, що в європейців та міжнародних фінансистів критеріями оцінки фінансових ризиків є не обіцянки, запевнення та гучні промови очільників держави, а реальні кроки з реформування та перебудови країни. За 14 місяців нового життя жодне з переліченого в Україні не відбулося.

А тепер додайте до цього ініційований Урядом та прийнятий Парламентом законопроект, який є нічим іншим, як слабким, неповноцінним способом шантажу кредиторів. Для іноземних кредиторів цей закон не матиме жодних наслідків, оскільки внутрішнє законодавство країни не поширюється на взаємовідносини боржника та кредитора.

Крім того, умови, що погіршують становище однієї зі сторін правочину, які набули чинності після початку його виконання, не можуть бути застосовані до його виконання.

Іншими словами, прийняття закону погіршило становище кредитора, який, якби такі умови діяли на момент укладення, можливо, не кредитував би Україну.

Найбільшого поширення в ЗМІ отримали повідомлення, що відповідно до положень законопроекту Уряд має право не платити за зовнішніми зобов'язаннями. Справді, такі можливості передбачені статтею 3 законопроекту, але це наслідки запровадження мораторію. Причини ж визначаються положеннями ст. 1, 2, які фактично дублюють одна одну.

Стаття 1. У зв'язку з вчиненням правочинів із державним боргом за державними зовнішніми запозиченнями та гарантованим державою боргом за зовнішніми кредитами (позиками) ... шляхом обміну (зміни умов діючих позик), випуску та продажу відповідних боргових зобов'язань Кабінет Міністрів України має право приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення платежів за всіма або деякими відповідними борговими зобов'язаннями.

Ключові елементи цієї норми можна визначити за скороченою формулою: у зв'язку з вчиненням правочинів шляхом обміну (зміни умов діючих позик), випуску та продажу відповідних боргових зобов'язань Уряд може прийняти рішення.

І. Повинен мати місце — правочин.

ІІ. Спосіб його вчинення — обмін, випуск, продаж.

Щодо І. Який правочин мається на увазі? Хто є його сторонами? Які умови? Тут законодавець залишає прогалини, які, швидше за все, будуть заповнені відповідним Порядком, який затвердить Кабінет міністрів України своєю постановою.

Тобто, орган сам визначить для себе умови, за якими застосовуватиме норму права щодо власних зобов'язань, – нонсенс і беззаконня.

У будь-якому випадку, стороною правочину повинен бути кредитор, який є власником боргу. А якщо, припустімо, кредитор не вчиняє жодного правочину, очікуючи завершення його строку? У такому випадку ця норма законопроекту взагалі не може застосовуватися.

Про що це говорить? Комітету кредиторів достатньо не вчиняти жодних дій щодо власних боргових документів, і у такому випадку жоден мораторій їм не загрожує.

Це черговий раз говорить про те, що законопроект мав виключно популістичний характер, при чому адресований він у першу чергу власному населенню, імітуючи в очах громадськості жорстку позицію Уряду в питаннях захисту економічної безпеки держави.