Сірий інтернет-бізнес під час війни: виклик для держави та суспільства

У статті аналізується феномен так званих «сірих» інтернет-ніш - онлайн-бізнесів, що працюють на межі закону, використовуючи криптовалюти, офшори, нестандартні схеми монетизації.

В умовах воєнного стану, коли основна увага держави зосереджена на питаннях безпеки, в Україні продовжує зростати кількість онлайн-проєктів дуже «специфічних» за формою та змістом. Серед них особливу категорію займають так звані "сірі" ніші: сфери інтернет-бізнесу, що працюють на межі законності. Вони не завжди є прямо забороненими, однак їхня діяльність часто не врегульована, або ж порушує законодавство за формою, а не за суттю.

Цей сегмент є водночас динамічним, прибутковим та проблематичним з погляду державного регулювання.

Ми з колегами стикнулися з питанням діяльності "сірих" ніш з професійної точки зору під час юридичного супроводу проєктів, пов’язаних із захистом інтересів іноземних платіжних установ, зареєстрованих у юрисдикціях Європейського Союзу. Ці установи зазнали значних фінансових збитків унаслідок неправомірного заволодіння коштами громадянами України, зокрема тими, хто був залучений до діяльності, характерних для "сірих" інтернет-бізнесів. У рамках відповідних кейсів нами було зібрано та системно проаналізовано значний масив інформації щодо механізмів функціонування таких схем, що дозволило зробити обґрунтовані висновки про масштаби, логіку та наслідки явища, яке набуває дедалі більшої актуальності як у національному, так і міжнародному контексті.

У цій статті розглянемо, що саме стоїть за поняттям "сірих" ніш, хто формує їхню економіку, які особливості діяльності цих проектів.

Що таке "сірі" ніші?

"Сірі" ніші — це інтернет-бізнеси, які:

• не мають прямої заборони в законодавстві, але і не мають чіткого правового регулювання;
• працюють через офшори, криптовалюти або інші схеми, що ускладнюють державний контроль;
• часто взаємодіють із контрагентами без реєстрації, ліцензії, сплати податків або з мінімізацією публічності.

Типові приклади:

• онлайн-гемблінг (казино, ставки);
• арбітраж трафіку з рекламою ризикових продуктів (нутра, крипта, форекс);
• інфобізнес і коучинг, що продають "швидке збагачення";
• OnlyFans-моделі та вебкам-платформи;
• криптопроєкти, DeFi, трейдинг-боти;
• VPN/антидетект сервіси тощо.

Клієнти «сірих» ніш, джерела прибутку

Більшість таких бізнесів монетизуються за рахунок фізичних осіб (іноді юридичних), які оплачують доступ до контенту, інвестують у токени, проходять платні курси або просто програють гроші в онлайн-казино. Основні джерела прибутку:

• комісії з транзакцій (у DeFi, біржах);
• плата за підписку чи разовий доступ (інфобізнес, OnlyFans);
• відсоток з депозитів клієнтів (гемблінг);
• продаж товарів із низькою собівартістю (нутра);
• криптовалютні надходження без звітності.

Платежі часто приймаються в USDT або Bitcoin, через P2P, криптошлюзи або анонімні посередницькі платформи. Співробітники таких компаній — у кращому випадку оформлені як фрілансери, у гіршому — отримують кошти без будь-якого правового статусу.

Юридичні та регуляторні проблеми

Переважна більшість таких проєктів прямо чи опосередковано порушує законодавство України. Основні ризики:

• ухилення від сплати податків — доходи не декларуються, працівники не оформлені;
• відсутність ліцензій — наприклад, гральний бізнес без української ліцензії;
• AML-ризики — прийом великих обсягів коштів без ідентифікації клієнтів;
• ризик шахрайства (ст. 190 ККУ) — у разі подання неправдивої інформації, або неякісного інфопродукту;
• порушення рекламного, трудового та податкового законодавства.

Водночас у даному разі необхідно звернути увагу, що деякі види інтернет-бізнесу намагаються здійснювати діяльність у визначених правових рамках, - шляхом створення юридичних осіб в Україні та/або за кордоном, реєстрації об’єктів інтелектуальної власності, декларування доходів, сплати податків тощо.

Ризики кримінальної відповідальності

Нещодавно в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено показове кримінальне провадження (2023–2024 рр.), що безпосередньо стосується практики арбітражу трафіку та використання криптовалюти для приховування доходів.

Зокрема, у даному разі Голосіївський районний суд м. Києва розглянув справу щодо особи, яка здійснювала діяльність у сфері афілейт-маркетингу без належного податкового обліку. Обвинуваченому інкримінували пособництво в умисному ухиленні від сплати податків, кваліфіковане за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Суть провадження полягала у наступному: особа у змові з іншими невстановленими особами організувала приховування доходів, одержаних у криптовалюті, від податкових органів. Встановлено, що діяльність велася у сферах "gambling", "dating", "nutra" та інших суміжних нішах, через механізми афілейт-мереж. Використовувалися криптогаманці та криптовалютні біржі для прийому й виводу коштів, без декларування об’єктів оподаткування.

Загальна сума операцій, здійснених у криптовалюті, перевищила 1,09 млрд гривень. Нараховані, але несплачені податки та збори становили понад 213 млн грн.

У результаті обвинувачений визнав вину, уклав угоду про визнання винуватості, був засуджений до штрафу у розмірі 15 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлений права обіймати керівні посади строком на два роки, а його майно було конфісковане. Окремо варто відзначити, що внесена ним застава в сумі 242 240 грн була спрямована на підтримку Збройних Сил України.

Цей кейс демонструє кілька важливих тенденцій:

• відсутність реєстрації як суб’єкта підприємництва та звітності щодо оподаткування — підстава для притягнення до відповідальності за податкові злочини;
• використання криптовалют у контексті арбітражу трафіку може бути предметом кримінальної кваліфікації;
• українські правоохоронні органи посилюють моніторинг онлайн-активності та криптовалютних транзакцій;
• угода про визнання винуватості — інструмент процесуального компромісу, але не уникнення санкцій.

У світлі цього, питання правової природи та відповідальності в рамках діяльності в "сірих" нішах набуває не лише економічного, а й кримінально-правового значення.

Чому діяльність «сірих» ніш це виклик для держави

Поширення "сірих" моделей бізнесу створює конкуренцію для легального сектору підприємництва, зменшує податкові надходження та сприяє тінізації економіки. Такі проєкти:

• використовують фінансову інфраструктуру, недоступну для більшості легальних бізнесів — зокрема, анонімні криптовалютні гаманці, офшорні юрисдикції та складні багаторівневі платіжні ланцюги;
• підривають основи соціального забезпечення, оскільки більшість залучених осіб не мають жодного офіційного статусу, не сплачують ЄСВ, не беруть участі у системі соціального страхування;
• створюють нерівні умови конкуренції для бізнесів, які дотримуються правил гри — адже останні несуть витрати на ліцензування, звітність, аудит і оподаткування;
• становлять суттєвий ризик для прав споживачів: онлайн-сервіси у сірій зоні часто не мають публічних оферт, політик повернення, технічної або юридичної відповідальності перед клієнтом;
• є джерелом потенційних фінансових зловживань, а в окремих випадках — інструментами для відмивання коштів, фінансування незаконної діяльності або виведення капіталу за кордон без валютного контролю;
• створюють додаткове навантаження на правоохоронну та податкову систему, яка змушена реагувати на дедалі складніші цифрові схеми та криптовалютні трансакції, не маючи при цьому достатніх технічних ресурсів.

В умовах воєнного часу, коли бюджетна дисципліна, прозорість та підтримка соціальних систем мають критичне значення, проблема тінізації економіки через цифрові канали набуває ще більшої ваги. Відсутність ефективного регулювання таких бізнесів не лише позбавляє державу надходжень, але й створює зону високих суспільних ризиків.

Що можна зробити на рівні державної політики

Проблема сірих інтернет-бізнесів потребує реакції не лише з боку правоохоронців, а й через зміну підходів до регулювання. Серед основних можливих рішень:

1. Прозора податкова модель для криптодіяльності — щоб легалізація доходів не була складнішою, ніж тіньова схема;
2. Розширення сфери ліцензування і добровільної реєстрації — особливо для платформ, що обробляють великі обсяги платежів;
3. Створення єдиних правил для фрілансу і дистанційної праці — щоб люди могли працювати офіційно навіть у нестандартних сегментах;
4. Цифровий аудит і моніторинг ризиків — на рівні НБУ, ДПС, Кіберполіції.

Усі ці напрямки вимагають не одноразових рішень, а комплексного та професійного підходу. Питання діяльності "сірих" ніш потребує окремого вивчення, широкої дискусії на рівні державних інституцій, експертного середовища та представників ринку. Тобто, тільки на основі глибокого аналізу та діалогу можливе формування збалансованої політики, яка одночасно сприятиме розвитку інновацій і захищатиме економічну безпеку країни.

Висновки:

«Сірі» інтернет-ніші становлять складне, багатовимірне явище, яке швидко трансформується і поки що залишається поза межами цілісного правового регулювання. Їхній вплив на економіку зростає, що особливо відчутно в умовах воєнного стану в Україні, коли кожна гривня податків має стратегічне значення.

Також ці бізнеси формують так звану "паралельну реальність" у якій обіг грошей, фінансово-господарська діяльність, неформальні відносини з працівниками обертаються поза межами офіційної системи.

Відповідно, у даному разі виникає потреба у детальному регулюванні таких специфічних ринків з метою їх легалізації, інтеграції у правове поле та підтримки сталого розвитку цифрової економіки.