Давос-2020: глобальні виклики та локальні можливості

Для експертів Всесвітній економічний форум у Давосі є відкритою платформою, на якій, при уважному розгляді заяв і позицій, можна відслідкувати розвиток ідей і тенденцій на найближчі роки.

Для експертів Всесвітній економічний форум у Давосі є відкритою платформою, на якій, при уважному розгляді заяв і позицій, можна відслідкувати розвиток ідей і тенденцій на найближчі роки. Так, у 2017 році перша поява на форумі очільника Китаю Сі Цзіньпіна та його промова стали звісткою про наближення торгової війни між США та Китаєм. 2018 рік запустив тренд на центрування міжнародної політики: світ нарешті повірив у те, що Brexit відбудеться, а ЄС почав поступово йти у конфронтацію з США.

Давос-2020 теж має кілька ключових індикаторів для глибшого розуміння міжнародних процесів.

Що вихопили медіа

Протягом усього форуму в центр уваги медіа поставили дві фігури – Дональда Трампа та Ґрету Тунберґ. Це протистояння не стільки реальне, скільки символічне: з одного боку, президент США, який уособлює жорстку й ефективну плеяду бізнесменів з Волл-стріт, масштабну сильну політику та консервативні праві цінності, а з іншого – шведська екоактивістка, яка за кілька років змогла стати поп-кумиром лівоцентристів, привернула увагу людства до проблем довкілля і стала його голосом сумління. Ці дві постаті мають велику кількість прихильників з обох боків. Їх, фактично, намальований конфлікт став точкою поляризації.

І тут ми приходимо до найважливішого. За описом гострих висловлювань і жестів у комунікації Трампа й Тунберґ, загубилася одна з проблем, яка декларується як ключова останні 10 років. Йдеться про політичну поляризацію і її загрозу для світового балансу. У висновку: медіа-картинка, яка мала б стати ключем до об’єднання людей навколо ідеї збереження довкілля, перетворилася на додатковий фактор розділення. Очевидно, що для спільного виживання у 2020-х нам всім треба шукати ідеї та цінності, що нас об’єднують.

Інша сторона Давосу

За півстоліття існування форуму в його центрі майже завжди ставала велика геополітика. До останніх років. Окрім медійного Давосу з гучними політичними та соціальними фігурами за високими парканами, є інший Давос горизонтальних комунікацій, де приймаються реальні рішення. Якщо говорити простіше, то основна тусовка перемістилась на вулицю. Туди, де знаходяться презентаційні майданчики світових країн та компаній. Саме на вулиці відбувається живе спілкування, а не обмін заявами.

І це доволі ілюстративно. Адже відпочатково жителі самого Давосу не надто підтримували ідею проведення у їх місті економічного форуму - до того моменту, поки він не став для них джерелом переваг. Зростання ролі вулиці перетворило закритий захід для небагатьох у масштабний простір можливостей. Як наслідок, ціни за оренду кімнат і павільйонів зросли, підвищився попит. Stakeholder capitalism у дії - переваги мають отримувати максимальна кількість учасників процесу. Тому так, капіталістичні відносини. Так, прибуток. Але без діалогу із суспільством і взяття відповідальності за довкілля бізнесу з кожним роком ставатиме дедалі важче.

Кінець епохи “чистої економіки” та “чистої політики”

“Нічого особистого, просто бізнес/політика” вже не працює. Репутація стає основою конкурентоспроможності. І тут мова не про кредитні історії, співробітництво  з МВФ чи поведінку на міжнародній арені, цього ніхто не відміняв.  Зміст в іншому – у відношенні країн і компаній до довкілля. На додаткову вартість ідей і продуктів все частіше впливають нові фактори: дружність до довкілля (від процесу вироблення продукту до його пакування), реальна користь, ступінь загрози для майбутніх поколінь, енергоємність, відповідність принципам антибіотик-free тенденцій тощо.

Масштабні пожежі у Амазонії, Європі, Росії та Австралії, аномальна погода по всьому світу і загроза пандемії (наприклад, через новий коронавірус з Китаю) – все це повістка дня останніх місяців. І якщо до певного часу хтось задавав питання: “Це ж економічний форум, до чого тут еко-проблеми?” – то зараз невіддільність уваги до довкілля з економічними процесами майже ні в кого не викликає сумнівів. Навіть у найбільших скептиків.

Давос-2020 – це не тільки зустрічі та перемовини лідерів більшості країн світу і топ-менеджерів найбільших компаній про поточну ситуацію у міжнародній економіці. І  навіть не стільки дискусії  щодо того, як світ з усіма високими технологіями та приголомшливими науковими відкриттями дійшов до перманентних політичних криз,  «охолодження» світової економіки та глобального потепління. Давос-2020 про новий порядок денний світу в цілому та країн і компаній зокрема, де репутація у певному сенсі буде дорівнюває капіталізації.

Щоб кліматичні зміни перестали бути неминучими потрібно змінити ціннісні підходи у виробництві та споживанні. І цей процес вже пішов.

Дещо про успіхи

Понад 180 країн уклали глобальний пакт із боротьби з пластиковим сміттям.  До 2030 року ЄС планує налагодити переробку всіх видів пластикових відходів. Компанія Coca-Cola, що у ХХ столітті стала символом глобалізації, до 2030 року планує побудувати роботу таким чином, щоб збирати та переробляти кожну свою продану пляшку або бляшанку. Все більше і більше компаній переорінєновують виробничі процеси таким чином, щоб виробляти продукцію з відновлюваних ресурсів з використанням мінімальної кількості енергії та можливістю максимальної переробки для подальшого використання.

Проста формула. Чим менше компанія шкодить довкіллю, тим краще ставлення до її бренду. Люди дедалі частіше свідомо віддають перевагу продукції, яка менше шкодить довкіллю, хоч і коштує дорожче.

Як виклики стають можливостями?

Для України висновки тут доволі прямі й очевидні. Екологія виробництва та культура відповідального споживання вже стали факторами сталого розвитку та формування привабливого інвестиційного клімату. Щоб проєкт, компанія чи регіон стали успішними, у планах розвитку обов’язково має бути екологічна складова. Ігнорування може призвести до провалу.

А найпримітніше, що на перший план знову виходить реальний сектор економіки. Це одна з важливих тем форуму. Залучення інвестицій у дружню до довкілля модернізацію виробництва пожвавлює, а не призупиняє розвиток економіки. Адже за рахунок ускладнення процесів з’являються нові робочі місця у світі, де масова автоматизація виробництва їх якраз забирає.

Наша команда активно комунікує процес залучення інвестицій у область. І якраз попередня робота у бізнес-сфері допомагає мені краще розуміти картину мотивації потенційного інвестора. Це чіткі запити: відкритий діалог, прозорі та рівні юридичні процедури інвестування, наявність системи енергетичних комунікацій та технологічних майданчиків, а також податкові преференції. Вони працюють як на рівні області, так і країни в цілому.

Для Дніпропетровської області питання промислового розвитку та стану довкілля нероздільно пов’язані, і виходячи з позицій Stakeholder Capitalism – інвестуючи в чисте виробництво, ми розвиваємо громаду та посилюємо людський капітал. У цьому важлива роль форуму у Давосі - він нагадує про те, що відповідальність за довкілля це не завжди виклики, але й економічні можливості.