Змінюватись (,) не можна (,) чекати

Де поставити кому? Хтось вважає, що в період кризи треба робити менше рухів, а хтось бачить необхідність в рішучих діях. Говоримо про те, як пов’язані із винною індустрією бізнеси реагують на кризу

Сьогоднішня реальність вимагає дій від усіх та кожного – така думка більшості підприємців. Адаптуватися до нових умов життя та бізнесу мають як люди, так і бізнеси. Мета у всіх єдина – вийти із кризи з мінімальними втратами. Деякі бізнеси змінюються зі швидкістю, яка ще декілька тижнів назад здавалася б нам усім просто нереальною. Однак сьогодні ми живемо в унікальний час: поки людство намагається зрозуміти «як в принципі виглядатиме майбутнє», бізнеси реформуються із раніше небаченою рішучістю.

Нещодавно Wine Intelligence розповіли як бізнеси, що пов‘язані з вином, адаптуються під нову економічну ситуацію в різних регіонах світу. Найцікавіші приклади, які можливо застосувати і для України, ви знайдете нижче. Читайте, надихайтесь, аналізуйте кризові рішення закордонних бізнесів.

1. Віртуальна соціалізація

Мережею ширяться навіть жарти, що найбільшим стимулом у діджиталізації бізнесу став саме коронавірус. Однак не тільки продажі через Internet мережу, але й зменшення віртуальної дистанції між споживачем та постачальником досягається завдяки SMM. Більше того, створюються нові ідеї з просування культури споживання вина. Консорціум di Tutela del Conegliano Valdobbiadene Prosecco D.O.C.G. запустили національну кампанію #SparkleAtHome. Вона закликає італійців об‘єднуватись для спільних «віртуальних» аперитивів. Поширивши кампанію і на США, американців закликають запровадити традицію італійського аперитиву о 18:00, замовляючи ввечері доставку готових страв додому, підтримуючи таким чином місцеві ресторани.

2. Локальний краудфандинг

Два бари Sager and Wilde у Лондоні, а також Terroir — винний бар у Нью-Йорку, належать до тих багатьох бізнесів, які намагаються вижити за рахунок місцевого краудфандингу. Тобто, добровільно збираючи гроші для покриття зарплат своїх працівників. Усім клієнтам, хто підтримав ініціативу — вони дають депозити чи ваучери на страви і напої в їхніх закладах після відновлення роботи ресторанів (після карантину). Така стратегія допомагає ресторанам підтримати свою команду, побудувати зв‘язок з місцевою спільнотою — і забезпечити відвідуваність закладів після карантину. Аналогічний приклад вже є й в Україні. Не тільки деякі ресторани, але й кінотеатри таким чином намагаються пережити скрутні часи.

3. Підвищена пильність

Коли у Китаї збільшився попит на доставку кур‘єрськими службами продуктів харчування (і при цьому для боротьби з вірусом були запроваджені жорсткі вимоги з дотримання особистої гігієни) — більшість ресторанів почали надавати разом із замовленням брошури з «гарантією пильності». У брошурах вони залишали особисту інформацію про стан здоров’я всіх осіб, які були задіяні у подготовці замовлення для клієнта (кухарі, пакувальники, кур‘єри).

Інший кейс — від The Wine Society. На час карантину відомий винний клуб Британії повністю припинив доставку вин навіть своїм членам клубу, які є співвласниками організації. Так компанія вирішила захистити не лише своїх клієнтів, але й працівників служби доставки: водіїв та кур’єрів.

4. Зміна нормативного регулювання

Чи не найбільш масштабною виявилася зміна бізнесу в Британії та Австралії, де на законодавчому рівні дозволили тимчасово послабити вимоги конкурентного законодавства. Зокрема, торговим мережам було дозволено обмінятися із конкурентами конфіденційною інформацією про операційні витрати. Метою такого діалогу серед гравців галузі стала колаборація у сфері логістики з метою зниження витрат на supply chain. Мережі допустили можливість спільного використання складів та транспорту один одного.

А в Нью-Йорку ресторанам дозволили окрім їжі на виніс також продавати вина. Це рішення New York State Liquor Authority зробило, як тимчасовий спосіб підтримки місцевого бізнесу в складній фінансовій ситуації. Ще одним взірцем партнерської підтримки стала мережа TESCO, яка оголосила, що скоротить період розрахунків із постачальниками до 5 днів при тому, що звичайний період розрахунків складав раніше 14 днів.

Чи можливо це в Україні? Час покаже. Врешті-решт, усі ми в одному човні. А як шкіпер додам, що під час стихії не варто покладатися на вдачу, варто працювати в команді, бо саме від неї залежить чи переживе човен стихію.