Підйом жіночого лідерства у громадському секторі під час війни:об’єктивні причини, виклики

Зростання кількості викликів змусило жіночі організації та ініціативи посилити та розширити свою діяльність у сфері захисту прав, а також у наданні гуманітарних та соціальних послуг.

Життєва стійкість країни визначається добробутом її громадян. Повномасштабне вторгнення створило складні виклики для населення, чий рівень життя продовжує знижуватись. І хоча до 2022 року в українському суспільстві вже було багато груп, які потребували підтримки із боку благодійних та громадських організацій, нині їх стає значно більше. Війна поглибила наявні соціальні проблеми, а також породила низку нових.

Зростання кількості викликів змусило жіночі організації та ініціативи посилити та розширити свою діяльність у сфері захисту прав, а також у наданні гуманітарних та соціальних послуг. Наприклад, виявлення випадків сексуального насильства, пов’язаного з війною, створило потребу в реорганізації існуючих систем попередження та протидії цим злочинам, а також реабілітації постраждалих. Левову частку роботи з підтримки постраждалих взяли на себе жінки-лідерки неурядових громадських та гуманітарних організацій. І це на додачу до стандартних наразі послуг для вимушено переміщених осіб, переважна більшість з яких це жінки з дітьми, які втратили домівки та засоби до існування.

Держава, зі свого боку, взяла курс на аутсорсинг соціальних послуг через систему закупівель Prozorro ще до повномасштабного вторгнення. Цьому передували брак державних матеріальних та людських ресурсів, а також наявність вузькопрофільної експертизи та матеріально-технічної бази громадського сектору. Громадські організації, які мають більше досвіду співпраці з міжнародними партнерами, навчились залучати фінансування з-за кордону і мають розгалужену мережу для обміну та впровадження кращих міжнародних практик роботи. Завдяки цьому громадські організації стали привабливими на ринку соціальних послуг, що визнали навіть представники влади.

Натомість держава, перекладаючи свої соціальні зобов’язання на плечі експертів з неприбуткової сфери, знімає з себе левову частку власної відповідальності. Це неминуче призводить до того, що експерти, громадські діячі та волонтери змушені брати на себе додаткову роботу, яка може бути невидимою для населення. Іноді й самі набувачі підтримки не розрізняють, хто надає їм гігієнічні набори чи безоплатну юридичну консультацію. Відсутність визнання та інституційних гарантій призводять до складнощів у налагодженні сталої роботи жіночих організацій.

Окрім цього, наразі існують прогалини у залученні експертної бази по роботі з вразливими категоріями населення, яка була напрацьована жіночими громадськими організаціями. Їх розробки мають враховуватись у ході відбудови, адже для її ефективного впровадження необхідно звертати увагу на запити якомога широкого переліку соціальних груп.

Ми маємо думати про післявоєнну відбудову вже зараз, бо її планування та першочергова реконструкція відбуваються вже сьогодні. Цього року, щорічна Конференція з питань відновлення України (URC-2024) відбудеться у Берліні. Німецький уряд, який є партнером конференції, наголошує на важливості інклюзивної відбудови, тобто такої, що включає голоси та потреби різноманітних груп українського суспільства. Це було підкреслено у ході Інклюзивного Форуму Відновлення Громад, офіційного заходу в рамках URC-2024, який відбувся в травні у Києві.

Жінки та дівчата є більшістю населення та переважною більшістю тих, хто виїхав за межі країни у пошуках тимчасового прихистку. Ця група має різні потреби залежно від соціально-економічного статусу, місця перебування, наявності інвалідності та інших факторів. Саме тому аналіз потреб, пошук рішень наявних проблем та захист прав жінок та дівчат є критично важливим. Наразі цю роль беруть на себе жіночі організації. Врахування їх експертизи є необхідною засадою для збереження та повернення людського ресурсу до країни для її відновлення. Уряд України зобов’язався долучити сто громадських організацій до міжнародної Конференції з питань відновлення, тому будемо сподіватись, що у переліку з'явиться широкий список тих, хто працює у громадах з жінками, дівчатами та іншими вразливими групами.