Як навчати інноватора. 4.Як знайти у собі підприємця?

Інтелектуальні підприємці прискорять відродження та наступний сталий розвиток країни.

Начебто б, заголовок не по темі... Але, адже, в умовах ринкової економіки нікому не потрібні просто новації, всі хочуть інновації, тобто. впроваджувані чи впроваджені новації. А комерціалізують новації саме підприємці. І дуже добре, коли креативний фахівець одночасно має навички та здібності підприємця. Тоді процес реалізації інноваційного проекту дуже прискорюється.

Нещодавно з'явилася стаття Олександра Винниченка"Як знайти в собі підприємця". У ньому особливий інтерес викликав розділ “Як розглянути у собі підприємця?”. Важко погодитися з думкою Олексія Захарова про те, що підприємницькі якості притаманні людині, або ні. Адже, коли дарвінівська мавпа взяла ціпок, щоб збити банан із дерева, вона вже щось зробила. Перший крок дитина теж робить. Можна продовжувати, але, мабуть, треба говорити, що людині притаманні не будь-які види підприємницької діяльності. Наприклад, я вже давно навчаю студентів та й слухачів тренінгів технологічному бізнесу, але сам бізнесом ніколи не займався. Цей напрямок підприємництва – не для мене. Свої підприємницькі нахили виявляв у науковій творчості, певною мірою, у педагогіці.

А от з думкою В. Колесникова про те, що можна донавчитися, набрати знання, уміння, навички підприємця, можна погодитися. Зрозуміло, сподобалася рекомендація підприємцю розвивати у собі креативність. "Є спеціальні психологічні тренінги креативності, є певні технології розвитку у собі креативності. Однак їх ефективність багато в чому залежить від початкового рівня креативності людини". Тут все вірно. Але далі знову починається: "Якщо є, що розвивати - можна дещо посилити цю здатність. Якщо ж розвивати нема чого – тут навряд чи щось вийде”, – зазначає В. Колесников.

Підбиваючи підсумки, можна розглянути поради психологів щодо розвитку креативності під кутом підприємництва. Про дитячий та юнацький вік ми говорили раніше. А, ось, як навчитися мислити більш творчо  у зрілому віці? Прислухаємось знову до психологів. Багато психологів радять записувати всі ідеї, що приходять в голову, як хороші, так і погані. Якщо ви намагатиметеся висувати лише хороші ідеї, це може призвести, з одного боку, до “погіршення” потенційно плідних думок, а з іншого – до постійного почуття незадоволеності. Коли ви займаєтеся творчою роботою, не варто вправлятися у розвитку критичного мислення (оцінка висловлених суджень та створення обґрунтованого висновку). Дайте собі більше часу на роздуми. Деякі психологи радять розіграти завдання в особах або намалювати його схему, щоб створити про нього наочніше уявлення. Вони рекомендують розмовляти вголос із самим собою і, розігруючи завдання в особах, проходити через усі його рішення. Завжди корисно йти стопами відомих творчо мислячих людей і проявляти завзятість і тому психологи рекомендують:

- Не турбуйтеся про те, що про вас можуть подумати люди. - Намагайтеся мислити широко, при цьому, не звертаючи уваги на заборони, що накладаються культурними традиціями. при першій спробі, розгляньте інші варіанти і спробуйте знайти нові шляхи.

- Будьте завжди відкриті для дискусії і перевіряйте свої припущення.

- Шукайте пояснення дивних і незрозумілих речей. і спробуйте пошукати нові підходи.

- Щоб видати "на-гора" якнайбільше ідей, використовуйте метод мозкового штурму.

- Оцінюючи ідей намагайтеся бути об'єктивним. Уявіть, що вони належать не вам, а іншій людині.

- Не мати авторитетів і кумирів (будь-яка людина, як би розумна і чудова не була, може помилятися. А "авторитети" найчастіше ще й розслабляються і починають нести нісенітницю. Ну а шанувальники продовжують слухати промови авторитету як божественного одкровення)

- Не боятися бути " не як усі" (хоча тут неправильна вже постановка питання. В ідеалі не повинно виникати навіть думки в дусі "схожий я на інших чи ні?". Жодного сенсу в таких міркуваннях зроду не було. Бути треба собою, і міряти себе краще за все своєю лінійкою).

- Потрібна деяка сміливість мислення та відсутність стереотипів. Щоб не мати стереотипів та іншої гидоти, що заважає мислити креативно, потрібно передусім мислити НЕЗАЛЕЖНО. Все це допомагає головному – бачити речі ближчими до реальності (я не кажу "такими, якими вони є"

– не факт, що це взагалі доступно людині). А значить і знаходити нові ідеї, там, де інші скуті стереотипами і "істинами" їх не помітять і за мільйон років.

Підбиваючи підсумки психологічних аспектів креативності, зауважу:

1. Критично ставитися до сформованих поглядів і думок. Одна з основ креативного мислення – уміння бачити світ неспотвореним чужими думками, стереотипами, настановами, висловлюваннями авторитетів.

2. Щоб бачити світ близьким до дійсності, потрібно вміти ставитися до всього критично і мати незалежне мислення.

3. 3. Враження та досвід – паливо для креативності, незалежне мислення – очисна установка, підсвідомість – двигун.
6. 4. Системний підхід ‒ теоретична база,

Роль творчості безперервно зростає в сучасній економіці, що швидко змінюється, що пов'язано з кількома факторами (динамізмом сучасного бізнесу; гіперконкуренцією; зростаючим рівнем вимог споживачів; підвищенням ролі інтелектуального ресурсу в системі виробництва; збільшенням вартості робочої сили та її якості у сферах виробництва та бізнесу; розвитком середнього малого бізнесу та переходом від масового репродуктивного виробництва до дрібносерійного та індивідуалізованого та ін.). Сьогодні на ринку перемагають ті організації, котрі активно розвивають творчий потенціал своїх співробітників. Ось звідки повальне захоплення тренінгами, коучингами, консалтингами, проблемними школами майстер-класами тощо. Важливо тільки, щоб це не перетворилося на імітацію глибини знань та професіоналізму.

У зв'язку з цим пропонується освоїти нові методики креативного навчання, що ґрунтуються на використанні системних підходів. У чому ж суть розроблених та апробованих автором методів креативної освіти? Насамперед, вся методика заснована на знанні та практичному використанні системного підходу, системного аналізу. Студенти не просто вивчають структуру складних систем, а й навчаються прийомам декомпозиції по вертикалі та горизонталі, побудові мережевих структур. Важливо також навчити студента враховувати взаємозв'язок, прямий та зворотний вплив різних ієрархічних рівнів системи (інтеректність) та отримання внаслідок цього нового якісного та кількісного результату (емерджентність). Проте, найважливіше при креативному навчанні студента домогтися як теоретичного, а й практичного освоєння властивостей складних систем. Адже саме на цих властивостях ґрунтується пошук креативних рішень. Наприклад, найбільш складний для розуміння та засвоєння студентами принцип гармонії чи відповідності, сформульований мною як необхідність забезпечити відповідність параметрів впливу на систему визначальним характеристикам цієї системи на лімітуючому рівні (найчастіше це амплітудно – частотні характеристики коливань у системі.).

Надалі ми проаналізуємо традиційні методи пошуку інноваційних рішень, зокрема, обговоримо інженерні методи вирішення творчих завдань. Спеціаліст вирішує завдання у своїй галузі на високому професійному рівні, спираючись на накопичені ним знання та досвід. Коли ж він стикається з принципово новим завданням, для вирішення якого потрібні знання з інших галузей науки і техніки, то з'являється бар'єр, намагаючись обійти який спеціаліст вирішує завдання перебором великої кількості варіантів. Часто вирішення такого завдання знаходиться на стику декількох областей знань і заздалегідь важко визначити яких. Такий процес перебору варіантів часто називають "Метод спроб і помилок".

Отже, метод спроб і помилок – це явище, коли пам'ять підказує відомі рішення, одержало назву психологічної інерції. Саме вона заважає вийти з області звичних рішень і методів, тому вектор психологічної інерції завжди спрямований у бік слабких рішень. Друга складова традиційного мислення – вузький погляд на  досліджуваний об'єкт (відсутність системного мислення). Створено методи, що інтенсифікують метод спроб і помилок, наприклад, "Мозковий штурм", "Морфологічний аналіз" та інші. Вони дозволяють збільшити кількість проб за одиницю часу. Мозковий штурм (англ. brainstorming) – один із найпопулярніших методів стимулювання творчої активності. Дозволяє знайти вирішення складних проблем шляхом застосування спеціальних правил обговорення. Широко використовується в багатьох організаціях для пошуку нетрадиційних рішень найрізноманітніших завдань. Метод мозкового штурму був розроблений Алексом Осборном у 1953 році. Метод заснований на припущенні, що однією з основних перешкод для народження нових ідей є «страх оцінки»: люди часто не висловлюють вголос цікаві неординарні ідеї через побоювання зустрітися зі скептичним або навіть ворожим до них ставленням з боку керівників і колег. Метою застосування мозкового штурму є виключення оцінного компонента на початкових стадіях створення ідей. Класична техніка мозкового штурму, запропонована Осборном, ґрунтується на двох основних принципах – «відстрочка винесення вироку ідеї» та «з кількості народжується якість».

Метод контрольних питань (МКВ) – один із методів психологічної активізації творчого процесу. Мета методу – за допомогою навідних питань підвести до вирішення задачі. Списки таких питань пропонувалися багатьма авторами з 20-х років. Винахідник відповідає питанням, які у списку, розглядаючи своє завдання у зв'язку з цими питаннями. У США найбільшого поширення набув список питань О.Осборна. У цьому списку 9 груп запитань: Що можна зменшити в технічному об'єкті? і т.д. Кожна група питань містить запитання. Наприклад, питання "Що можна зменшити?" включає запитання: чи можна щось ущільнити, стиснути, згустити, конденсувати, застосувати спосіб мінітюаризації? вкоротити? звузити? відокремити? роздробити?

Принципово іншу технологію мислення розробив інженер та дитячий письменник Генріх Саулович Альтшуллер (1926-1998 рр.), яку він назвав «Теорія вирішення винахідницьких завдань (ТBВЗ)». Альтшуллер перший усвідомив необхідність створення технології, що дозволяє відмовитися від методу проб та помилок та спрямовано шукати рішення; їм було розроблено систему законів розвитку техніки. Один із цих законів свідчить, що техніка розвивається через виявлення та вирішення (часто навіть усунення) протиріч. У цьому принципова відмінність винахідницького від рутинного мислення та винахідницького завдання від конструкторської. При рутинному мисленні шукаємо компроміс, тобто. намагаємося трохи покращити одні параметри, але мимоволі погіршуємо інші параметри. У винахідницькому мисленні ми шукаємо протиріччя, що лежить у глибині проблеми. Вирішуючи протиріччя, отримуємо рішення без недоліків. До складу ТВВЗ входять:

- Інформаційний фонд ТВВЗ.

- Структурний аналіз МС.

- Алгоритм вирішення винахідницьких завдань (ABBЗ).

- АВВЗ. вартісний аналіз.

- Методи розвитку творчої уяви.

Спосіб синектики. Найбільш ефективна із створених за кордоном методик психологічної активізації творчості – синектика (запропонована порівняно недавно В. Дж. Гордоном), яка є розвитком та удосконаленням методу мозкового штурму. При синектичному штурмі допустима критика, яка дозволяє розвивати та видозмінювати висловлені ідеї. Цей штурм веде стала група. Її члени поступово звикають до спільної роботи, перестають боятися критики, не ображаються, коли хтось відкидає їхні пропозиції. У методі застосовано чотири види аналогій – пряма, символічна, фантастична, особиста. При прямій аналогії аналізований об'єкт порівнюється з більш менш схожим аналогічним об'єктом в природі або техніці. Наприклад, для вдосконалення процесу фарбування меблів застосування прямої аналогії полягає в тому, щоб розглянути, як забарвлені мінерали, квіти, птахи тощо, або як фарбують папір, кіноплівки і т.п. буквально двома словами відбиває суть явища. Наприклад, при вирішенні задачі, пов'язаної з мармуром, знайдено словосполучення «райдужна постійність», так як відшліфований мармур (крім білого) - весь у яскравих візерунках, що нагадують веселку, але всі ці візерунки постійні. У прикладі з фарбуванням меблів можна уявити себе білою вороною, яка хоче забарвитися. Або, якщо вдосконалюється зубчаста передача, то уявити себе шестернею, яка крутиться навколо своєї осі, підставляючи боки сусідній шестерні. Потрібно в буквальному сенсі входити «в образ» цієї шестерні, щоб на собі відчути все, що дістається їй, і які вона відчуває незручності чи перевантаження. Що дає таке перетворення? Воно значно зменшує інерцію мислення та дозволяє розглядати завдання з нової точки зору.

І, нарешті, ми розглянемо основні положення мого нового методу пошуку нестандартних креативних рішень у різних галузях діяльності людини (метод може використовуватися не тільки для вирішення технічних завдань або наукових проблем, але і при вирішенні економічних, політичних і навіть соціальних завдань).

В основу методу покладено, як зазначено вище, системний аналіз та його закони. Використовуються властивості ієрархічності систем, їх декомпозиції, взаємопов'язаності, а також прямий і зворотний зв'язок різних рівнів ієрархії, визначається лімітуючий ієрархічний рівень системи, та методи впливу на амплітудно – частотні характеристики системи на лімітуючому рівні (йдеться про коливання (механічні, температури, концентрації), використовується принцип відповідності (часто ми називаємо його також принципом гармонії),тощо. Крім того, будуть всебічно обговорені наші бази режимно – технологічних та апаратурно – конструктивних методів впливу на лімітуючий рівень системи. І, нарешті – єдність апаратурно – конструктивних та режимно – технологічних методів оптимізації, зокрема, для хіміко-технологічних систем. Особливу увагу буде приділено навчанню методів використання за нашою технологією під час пошуку креативних рішень, так званих синергії (або синергетики, різницю термінів так і не встановили досить чітко) та диссінергії. Синергія або синергізм (від грец. Synergos - (syn) - разом (ergos) - діючий, дія) - це взаємодія двох або більше факторів, що характеризується тим, що їх дія істотно перевершує ефект кожного окремого компонента у вигляді їх простої суми. У техніці - близькі поняття "емерджентність", "інтеректність". Легше зрозуміти ці поняття з простих міркувань - ілюстрацій: що може зробити людина "однією правою" або "однією лівою"? А що вона може зробити обома руками? Наприклад, скільки разів відіжметься від підлоги на одній руці? Скільки на двох? У багатьох випадках це не просто набагато більше, ніж подвійно, це радикально нова якість. Наприклад, скрипаль або гітарист "однієї правої" або "однієї лівої" може або затискати акорди, не видаючи звуку, або видавати звук, але не музику. Діючи ж узгоджено обома руками, музикант створює музику. Навіть щоб просто забити цвях, потрібно дві руки. А наші органи почуттів – зір, слух, мовлення, нюх та дотик? Окремо вони працюють, але лише синергічно з'єднавшись разом, вони дають нам повну картину світу. А поєднавшись ще й із мозком, його розуміння. 

Розуміючи, що втомив терплячого читача, дам на закінчення алгоритм пошуку креативних рішень, алгоритм оптимізації і наведу приклад його реалізації

Отже, нижче цей алгоритм поки що без пояснень:

1. АНАЛІЗ ЗАВДАННЯ з урахуванням необхідності виконання концепції сталого розвитку та законодавства України.

2. ДЕКОМПОЗИЦІЯ системи (наприклад, виробництва) за типовими рівнями ієрархії (наприклад, виробництво - цех - установка - апарат - контактний ступінь - молекулярний рівень) по вертикалі і по горизонталі.

3. ІДЕНТИФІКАЦІЯ вихідного рівня.

4..Виявлення лімітуючого рівня ієрархії.

5. Визначення кінетичних характеристик процесу на лімітуючому рівні.

6. Підбір креативних засобів та методів оптимізації з бази даних методів з урахуванням комбінованого підходу, поєднання, принципів відповідності, використання синергії та ін.

Детально наші методи наступної роботи з створення та реалізації реальних технологічних стартапів викладені у моєму порталі за адресою  http://invest.ho.ua/Txt/algorithm.pdf. Для того, щоб знайти інноваційні рішення як робочий інструмент використовуємо запропонований мною принципово новий спосіб системно-синергетичного винахідництва. Наведу його короткий алгоритм.

1. Вивчаємо сформульоване замовником завдання з погляду відповідання Концпції сталого розвитку.
3. З використанням сучасних інформаційних технологій виконуємо топологічний аналіз та декомпозицію, а потім системний  аналіз об'єкту з метою визначення так званого лімітуючого (визначального) рівня в системі, що оптимізується, та збору наявних відомостей про кінетичні особливості процесів у системі на цьому рівні, виходячи з даних по кінетиці основних процесів (при цьому не обов'язково шукати кількісні показники, можна для оптимізації системи задовольнятися та якісними, їх знання достатньо.
5. Переформулювання задачі, що вирішується стартапом, з урахуванням вимог Концепції сталого розвитку.
7. Виявлення протиріч між одночасними та спільними процесами на лімітуючому рівні (насамперед, зі значних відмінностей у швидкості протікання).Пошук даних про кінетику протікання суперечливих процесів. За відсутності чи нестачі інформації про кінетику, фізичне моделювання суперечливих стадій процесів, математичне планування експерименту з вивчення їхньої кінетики.
9. З урахуванням результатів вибір перспективних варіантів впливу на систему відомих або створених нами методів з наших баз даних з урахуванням факторів екологічної безпеки, економіки, логістики.

2. Вибір з використанням кінетичних моделей методів створення гармонії між протиріччями зміною внутрішніх параметрів системи або накладанням зовнішніх збурень на основі законів синергетики. (Всі відомі методики винахідництва типу ТВВЗ усувають протиріччя. Це помилка. Вже досить давно, років 30 тому, у нас з'явилася ідея не усувати протиріччя, не боротися з ними, а забезпечити гармонію між ними. Виявилося, що для цього є два шляхи – гармонія може забезпечуватися всередині системи без участі зовнішніх факторів впливу, наприклад, за допомогою гнучкості та адаптивності гармонуючих систем, або шляхом накладання зовнішніх впливів, наприклад, гідродинамічних - коливань швидкості контактуючих потоків з урахуванням їхнього резонансу зі своїми коливаннями в системі).
4. Власне, на цьому етапі  закінчується основний інноваційний етап роботи. Саме на цьому етапі з'являються основні технологічні рішення, що визначають апаратурне оформлення та режими проведення процесу (методи, технологічні особливості).
6. Оптимізація гармонізуючих факторів з використанням методів фізичного та математичного моделювання (переважно за допомогою методів математичного планування експерименту).

Цей інноваційний інжиніринг плавно перетворюється на технологічний бізнес. Пілотні установки, бажано безперервної дії, дослідно-промислові установки, а потім промислові.

Наявність адаптивної апаратури, яку ми створили, дозволила нам майже не займатися плинністю - були майже готові рішення на всі практичні випадки, принаймні у хімвиробництвах. Набирали чинності методи проектного менеджменту та принципи кластерного підходу, що також вимагають використання сучасних математичних методів, наприклад, використання пакетів програм - Program Expert та ін. Треба було забезпечити не лише гармонію між конкуруючими факторами, але також між обладнанням (за рахунок його внутрішньої чи зовнішньої гнучкості) та технологією процесів, які в ньому протікають.

Начебто все просто і зрозуміло. Але давайте розглянемо конкретний приклад,  бажано  щоб він не  належив до хімічної промисловості. Зауважу одразу, що це не завжди можливо, оскільки хімічні методи дуже часто дозволяють вирішити найскладніші завдання, не пов’язані з хімією.

 Спробую надати саме такий приклад. Потрібно вирішити суто екологічне завдання. Це було ще до відкритої фази війни. Було ще зелене прекрасне місто українських хіміків Шоства. Місто - сад. Але раз на два тижні із заводу вивозили на звалище для спалення великий блок металу забрудненого смолою -  великий  вузол  якогось апарату. Горіло все це непогано, але кислий чорний дим сідав на все місто. Сховатись від нього було неможливо. У димі були дрібні краплі якоїсь кислоти, які, потрапляючи на людей,  руйнували не лише одяг, а й шкіру людини. Не потрібна тут була жодна концепція сталого  розвитку, щоб зрозуміти, що проблема актуальна та займатися нею треба. Тим більше, що місцева влада виконала свій святий обов'язок і негайно закрила виробництво. Виявляється далеко від хімії я поки  не пішов, виробництво було хімічне, німецьке. Його побудували, успішно пустили, та тільки забули збудувати піч для спалювання полімеру (смоли) та систему очищення димових газів. Звичайна у нас у ті роки історія.

Звичайний бізнес-проект. Є виробництво. Потрібно вкласти великі (у порівнянні з виробництвом) гроші для забезпечення при роботі виконання санітарних норм. Неінноваційний фахівець почав би з пошуку проекту  спалювання смоли та очищення викидів. Потім зробив би бізнес-план, потім кілька років шукав би інвестиції. Потім рік би будував, потім ще рік би освоював. Разом обійшлося б у кілька мільйонів доларів і в 5 років відсутності необхідної продукції (між іншим, це розчинник, необхідний і для народного господарства і для виробництва продукції подвійного призначення. Називається він – розчинник 1,4 – діоксан).

Міцно замислилися ми з хлопцями та спробували включити інтелект. Не наша ця справа, але вирішили подивитися "в корінь" - чому виходить та сама смола в реакторі, яку потім так важко спалювати і при цьому неможливо забезпечити екологічні вимоги до виробництва. Побачене здивувало. Виявляється, обпалювали на звалищі перемішуючий пристрій автоклава - реактора, де відбувалася досить проста хімічна реакція. У нього заливали добре відомий будь-якому автомобілісту діетиленгліколь (антифриз для миття скла, здається), приливали каталізатор (сірчана кислота), нагрівали, починали перемішувати. Ішов хімічний процес, але діоксан відлітав з реатора в невеликій кількості (до 15%), а з решти за рахунок полімеризації виходила та сама смола, яку потім треба було спалити. І вирішили ми відразу розпочати переформулювання завдання. Ідея проста. А що, якщо досягти виходу діоксану  не 15%, а ближче до 100. Тоді й спалювати нічого не треба, бо не буде смоли. Один із моїх учнів, самий неінноваційний, обурився. Ви що собі дозволяєте, – скрикнув він. Це ж процес запатентований німцями, а вони – найкращі хіміки у світі і нічого іншого не вигадали. На що ми, інноватори, що залишилися, вибухнули йому – “А ми – найінноваційніші у світі інноватори. Є надія. Вирішили забути поки про пічку для спалювання та систему очищення та зайнятися реактором. Копнули кінетику (вчення про швидкість процесу). Виявилося, що у реакторі відбувалися досить складні процеси: спочатку йшла дегідратація діетиленгліколю (далі ДЕГ). Каталізатор та сама сірчана кислота. Виходили реакційна вода та діоксан. Біда була  в тому, що 85% діоксану відразу ж вступало у реакцію - він полімеризувався в ту саму злощасну смолу, яку потім доводилося спалювати. Причому, страшно було те, що каталізатором полімеризації була та сама сірчана кислота, яка каталізувала першу реакцію. Ми, інноватори, подумали, що інновація буде простою – знайти інший каталізатор, який каталізуватиме першу реакцію отримання діоксану і не каталізуватиме другу – його полімеризацію. У літературі нічого схожого не знайшли, хоч шукали добре. Звернулися до хіміків (ми – механіки). Ті взялися. Досліди з пошуком каталізатора тривали приблизно півроку. Потім прийшли  до нас  зніяковілі хіміки, нічого, кажуть, не знайшли відповідного. Попросили не забирати аванс, який ми їм виплатили на зарплату. Не стали їх карати, хоч  самі залишилися біля розбитого корита.

Не одразу, але  з'явилися ідеї, які стосунку до хімії не мали. Подумали – а чи полімеризуватиметься діоксан у газовій фазі. Адже він кипить за дуже низької температури. А в газовій фазі сірчаної кислоти (каталізатор полімерізації) немає, вона ще не кипить за умов в реакторі. Отже, вирішили ми, полімеризується діоксан у момент його утворення, поки він – у рідкій реакційній масі. Радість була безмірною – треба його одразу дуже швидко прибирати в газову фазу, а тут уже не хіміки, а ми – механіки королі. Відразу ж повернулися до алгоритму та з'ясували, де суперечність цього завдання. Виявилося, що вона не в  спалюванні смоли і не в газоочищенні  викидів , а в тому, що швидкість утворення діоксану велика, а швидкість його відведення із зони реакції – мала. А за нашим алгоритмом їх треба зблизити, гармонізувати. Перший процес уповільнювати не варто, краще як можна прискорити другий процес. Тут ми, механіки, королі. Є у нас бази даних у двох монографіях щодо інтенсифікації, про які я писав і які можна завантажити з мого сайту www.invest.ho.ua . За умовами процесу відразу можна вийти на  використання методу  гетерогенізації, тобто. перейти від гомогенної, однорідної системи до піни, а вона гетерогенна, у рідині в ній багато бульбашків. А бульбашки можна отримати, за рахунок  подачі  (барботуючи) якогось інертного газу (повітря не годиться, система вибухонебезпечна). Перевірили ідею в лабораторії (фізична модель – копійчана скляна колбочка). Процес пройшов чудово, на смолу навіть натяку не було. Хотіли замовляти оркестр, але все той же неінноватор похмуро пробурчав – рано радієте, інертний газ – у нас був азот  -  нині дуже дорогий. Прорахували, розплакалися. Мав рацію він. .

 Горювали недовго, почали думати далі. Повернулися до нашого алгоритму, а саме до  структури установки. І адже знайшли рішення. Десь за схемою через кілька апаратів розчин діоксану і реакційної води розділяли ректифікацією (щось подібне до самогонного процесу), а як азеотропоутворювач з водою (розділяючий агент) використовували бензол. Рішення у інноваторів з'явилося миттєво. А якщо бензол у вигляді пари ввести  не в останню стадію, а в головний реактор для утворення тих самих бульбашок для відведення реакційного діоксану? Перевірили, чи нічого при цьому не станеться. Все виявилося нормально, отримали блискучі результати та вихід цільового продукту близько 100%, а смоли не виявилося.

Є особливість  у інноваторів. Вони, як правило, жартівники. Разом із головним інженером заводу (він був нашим співучасником) зупинили на дві години цех, перенесли вузол уведення бензолу в реактор та пустили. Все вийшло. Дзвонимо за кілька тижнів. Технологи відповідали якось задумливо. Немає, мовлять, смоли та вихід замість 15 близько 100 відсотків. Чому – не знаємо. Посміялися ми, але зарано. Приїхали через кілька тижнів закривати договір.   Та  посміялися з нас заводчани. Прогнали. Сказали, покажіть вашу установку для спалення смоли та очищення викидів, про створення яких був довговор. Немає.  Ну, та й грошей немає. Щоправда, потім зглянулися та дали інноваторам нормальну премію за інтелект.

Більш детально цей та інші алгоритми нашої роботи з прикладами можна побачити у постах в моїх блогах, де я спробував зберегти популярний у молоді, дещо вільний стиль викладу з урахуванням того, що саме молоді властиві прагнення розвивати свої творчі здібності. Ось адреси цих публікацій:

https://blog.liga.net/user/vzadorskiy/article/36044;

https://blog.liga.net/user/vzadorskiy/article/36118;

https://blog.liga.net/user/vzadorskiy/article/36134;

https://blog.liga.net/user/vzadorskiy/article/36165;

https://blog.liga.net/user/vzadorskiy/article/36223;

https://blog.liga.net/user/vzadorskiy/article/36248;

https://blog.liga.net/user/vzadorskiy/article/36317;

https://blog.liga.net/user/vzadorskiy/article/36409

Тим часом, ми запропонували алгоритм відродження та сталого розвитку країни, або, як зараз модно говорити, дорожню карту, як таку: “ за рахунок орієнтації на розвиток середнього та малого бізнесу, використання високого інноваційного потенціалу та ринкових механізмів господарювання на основі синергетичних та кластерних підходів, системного аналізу, інноваційного інжинірингу, проектного менеджменту та маркетингу, технологічного бізнесу, діджиталізації та сучасних інформаційних технологій.” Цей алгоритм був схвалений на засіданнях експертів наукової програми НАТО, я писав і намагався багато разів зацікавити їм нашу владу та громадськість, але поки що не зумів. Дуже сподіваюся, що це формулювання зацікавить читачів і вони підтримають нас, а отже і ідею, що використання інтелекту сприятиме прискоренню відновлення країни та її подальшому сталому розвитку.