Завідомо неправдивий виклик поліції

Детально про завідомо неправдивий виклик поліції – ст. 183 КУпАП.

Завідомо неправдивий виклик поліції чи інших служб має каратись суворо – хтось може не дочекатись допомоги.

Однак чи справедливо карати людину за прохання допомогти. Як дивляться на це законодавство та суди?

І. КОРОТКО

Відповідальність людини, яка дзвонить до спецслужб та просить допомогти, навіть якщо допомоги не потребує – несправедлива та суперечить принципу «держава існує для громадянина, а не навпаки».

Таким чином держава втручається у право на мирне володіння майном – грошима, – що не ґрунтується на законі та не узгоджується з суспільним інтересом.

II. У ЧОМУ НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ?

Дзвінок до поліції чи інших служб – право, відтак карати за реалізацію права – несправедливо.

Нікого не ображає той, що користується своїм правом – «neminem laedit qui suo jure utitur» (п. 27.5. постанови ВС від 07.11.2018, №10/5026/995/2012).

Обʼєктивна сторона за ст. 183 КУпАП – виклик спецслужб ніби-то для допомоги, знаючи наперед, що в цьому немає ніякої необхідності. Дії, спрямовані на зрив нормальної роботи служб.

Субʼєктивна сторона правопорушення – прямий умисел. Особа, повідомляючи інформацію спецслужбі, усвідомлює, що вона неправдива і бажає даремного виїзду поліцейських.

На таке вказав Другий апеляційний адмінсуд у постанові від 25.01.2022, №577/3055/21, що підтримали інші суди.

Дії не можна кваліфікувати завідомо неправдивим викликом, якщо людина:

- вважала права порушеними чи такими, що можуть бути порушені;

- розраховувала на захист прав поліцією;

- не має прямого умислу на вчинення правопорушення – повідомляє правду та не хоче безпідставного виїзду поліції.

Сам факт виклику поліції НЕ свідчить, що виклик – завідомо неправдивий (постанова Третього апеляційного адмінсуду від 28.09.2021 №937/3327/21).

«Повідомлення» на спецлінію «102» не може кваліфікуватись завідомо неправдивим повідомленням (викликом) поліції – як адмінправопорушення за ст. 183 КУпАП (там же).

Завдання поліції – поліцейські послуги, зокрема, охорона прав і свобод людини (ст. 2 ЗУ «Про Нацполіцію України»).

Кожен має право звернутися до поліції для захисту, а поліція зобовʼязана відреагувати на звернення і вжити заходи для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку (постанова Сьомого апеляційного адмінсуду від 24.05.2022, №672/643/21).

Сподівання громадянина на допомогу поліції у конфліктній ситуації – не правопорушення (постанова Третього апеляційного адмінсуду від 10.02.2020, №171/143/17).

Ця позиція підтримана судовою практикою:

- Канівського міськрайсуду від 11.11.2021, №697/1892/21;

- Чигиринського райсуду від 08.09.2021, №708/640/21;

- Охтирського міськрайсуду від 01.07.2021, №583/1955/21.

Поліцейські ж мають:

- перевірити та оцінити обставини, які змусили подзвонити «102»;

- допитати свідків, учасників подій та дослідити докази проступку;

- не обмежуватись вказівкою, що «не було» подій, на які вказав заявник – це недопустимо (рішення Дарницького райсуду м. Києва від 22.08.2022, № 753/6293/22).

Стаття 280 КУпАП змушує посадовця при розгляді справи зʼясувати чи вчинила людина адмінправопорушення і, чи винна.

Наприклад, у справі № 586/606/21 «поліціянти» продемонстрували «людяність». Чоловік повідомив про незаконний вилов риби, однак поліцейські вказали, що він пʼяний, а сітки – примарились. Отримав постанову за ст. 183 КУпАП.

«Не змогли спіймати браконьєра – складемо постанову на заявника»?

Чудова демонстрація правила «in hostem omnia licita» – стосовно ворога все дозволено. Хто тут ворог?

III. ПІДСУДНІСТЬ ТА ЮРИСДИКЦІЯ

Для захисту подається адмінпозов до місцевого загального суду на вибір:

- за місцем реєстрації позивача – перебування, знаходження;

- за місцезнаходженням відповідача (ч. 1 ст. 25 КАС України; ч. 1 ст. 286 КАС України).

IV. НАЛЕЖНИЙ ВІДПОВІДАЧ

Вибір належного відповідача – запорука швидкого захисту прав.

Належний відповідач – Департамент патрульної поліції Національної поліції України – субʼєкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адмінстягнення, – постанови:

- Шостого апеляційного адмінсуду від 01.06.2021, №359/661/21; 26.05.2021, №760/18916/20; 21.04.2021, №758/10246/20;

- Сьомого апеляційного адмінсуду від 18.03.2021, №127/18300/20;

- Чернівецького апеляційного суду від 12.11.2020, №716/2353/19;

- Восьмого апеляційного адмінсуду від 30.09.2020, №308/585/20.

Інспектор не може виступати самостійним відповідачем, оскільки належний відповідач – орган, який розглядає справи про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (постанови ВС від 17.09.2020, №742/2298/17; 26.12.2019, №724/716/16-а).

Інспектор поліції виконує владні управлінські функції не у власних інтересах, а діє від імені та на виконання функцій та завдань Нацполіції (постанова ВС від 23.12.2020, №642/5915/19).

V. ПОСТАНОВА ЯК САМОСТІЙНИЙ ДОКАЗ

Постанова про притягнення особи до адмінвідповідальності – не беззаперечний доказ адмінпроступку, оскільки опис правопорушення – не належний доказ порушення.

Постанова – рішення субʼєкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (абз. 6 п. 19 постанови ВС від 26.04.2018, №338/1/17).

Висновок про наявність чи відсутність в діях складу адмінправопорушення має бути обґрунтований – на підставі всебічного, повного та обʼєктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують адмінправопорушення (п. 26 постанови ВС від 27.06.2019, №560/751/17).

VI. ДОВЕДЕННЯ ПРАВОМІРНОСТІ ПОСТАНОВИ

Поліція має довести у суді правомірність складення постанови (постанови ВС від 27.02.2020, №344/4629/16-а; 19.02.2020, №607/3394/17; 13.02.2020, №524/9716/16-а; 24.07.2019, №161/10598/16-а; 17.07.2019, №295/3099/17; 15.11.2018, №524/5536/17).

Якщо рішення поліцейського оскаржується – обовʼязок довести його правомірність лежить саме на останньому – в протилежному випадку на людину буде покладено обовʼязок довести свою невинуватість, що суперечить презумпції невинуватості.

VII. ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИНУВАТОСТІ

Адмінвідповідальність та процедура притягнення ґрунтується на презумпції невинуватості (рішення КСУ від 22.12.2010 №23-рп/2010).

Сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи (ст. 62 Конституції).

Суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Сумнів не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом» (Korobov v. Ukraine, №39598/03, §65, 21.07.2011).

Якщо викладена в протоколі – постанові – фабула адмінправопорушення не показує істотних ознак складу правопорушення, суд не має права редагувати її, а так само не може шукати докази на користь обвинувачення, оскільки це порушує право на захист та принцип рівності сторін. У цьому випадку справа закривається через відсутність складу правопорушення (Malofeyeva v. Russia, №36673/04, 30.05.2013; Karelin v. Russia, №926/08, 20.09.2016).

VIII. СТРОК ОСКАРЖЕННЯ

Небезпека у зволіканні – «periculum in mora».

Строк оскарження – 10 днів. Якщо постанову отримали 07.03.2023, останній день оскарження – 17.03.2023 (ч. 2 ст. 286 КАС України; ч. 1 ст. 121 КАС України).

IX. СУДОВИЙ ЗБІР

У справах про накладення адмінстягнення судовий збір за подання позову – 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (постанова ВП ВС від 18.03.2020, №543/775/17).

У 2022 році 496,20 грн – розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 393 грн (абз. 3 ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік»).

X. СТРОК ОПЛАТИ ШТРАФУ

Кожна людина може помилятися, обстоювати помилку – лише дурень – «cuiusvis hominis est errare! Nullius, nisi insipientis, in errore perseverare».

15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу (ч. 1 ст. 307 КУпАП).

Не сплатили вчасно – примусове виконання у подвійному розмірі штрафу (ст. 308 КУпАП).

XI. ПІДСУМОК

Благо народу – вищий закон! Відтак відповідальність за дзвінок до спецслужб з проханням допомогти – безглуздість.