Підстави для участі територіальних громад у спорах щодо спадкування

Досить розповсюдженими на сьогоднішній день є справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, з метою подальшого вирішення питання про прийняття спадщини.

Досить розповсюдженими на сьогоднішній день є справи, що розглядаються судом в порядку окремого провадження, а саме про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, з метою подальшого вирішення питання про прийняття спадщини.

Оскільки чинне цивільне-процесуальне законодавство встановлює, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб, у заявників зазвичай виникають складнощі з визначенням кола заінтересованих осіб, яких необхідно залучити до розгляду справи.

Крім того, якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, територіальні громади зазвичай звертаються з заявами про залучення їх в якості заінтересованих осіб в розгляді вказаної категорії справ або оскаржують рішення судів, які вже прийняті на користь заявників про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Така ж ситуація склалася і у справі, що наводиться нижче. Територіальна громада оскаржила рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, мотивуючи свою скаргу тим, що територіальна громада міста є універсальним правонаступником відумерлого майна, яке розташоване у місті і на громаду законодавством покладено обов’язок у судовому порядку визнання спадщини відумерлою. Оскільки розгляд справи судом першої інстанції відбувся без участі міської ради, апелянт наполягав, що це є обов’язковою підставою для скасування рішення.

В процесі підготовки справи до розгляду апеляційним судом витребувано з державної нотаріальної контори копію спадкової справи до майна померлого. З матеріалів вказаної спадкової справи, що надійшли до апеляційного суду, вбачалось, що з заявою про прийняття спадщини, у строки встановлені ст. 1270 ЦК України, звернулась і рідна сестра покійного.

Наведені обставини стали підставою для звернення представника Заявника до апеляційного суду з клопотанням про закриття апеляційного провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, оскільки на момент звернення міської ради з апеляційною скаргою були відсутні будь-які правові підстави визнання спадщини відумерлою, так як з заявою про прийняття спадщини звернулась не лише Заявник, яка входить до четвертої черги спадкоємців за законом, а і сестра покійного – спадкоємець другої черги права на спадкування, а заява про визнання спадщини відумерлою може бути подана після спливу одного року з часу відкриття спадщини, що вказує на передчасність заяви міської ради про порушення її прав та інтересів оскаржуваним рішенням суду.

Ухвалою апеляційного суду клопотання представника Заявника задоволено – провадження за апеляційною скаргою міської ради закрито. Апеляційний суд повністю підтримав доводи Заявника відносно того, що права органу місцевого самоврядування в контексті ст. 1277 ЦК України не порушено, учасником спадкових правовідносин вона не виступає та, відповідно, підстави для звернення до суду з апеляційною скаргою відсутні.

Таким чином, оскільки після відкриття апеляційного провадження апеляційним судом було встановлено, що питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки апелянта оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалось та вони не порушувались, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про закриття апеляційного провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.

З такою позицією апеляційного суду погодився і Верховний Суд.

Постанова

Іменем України

14 березня 2019 року

м. Київ

справа № 523/16155/17

провадження № 61-2560св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

заінтересована особа - ОСОБА_5,

особа' яка подала апеляційну та касаційну скарги - Одеська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Черевка П. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, заінтересована особа - ОСОБА_5

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 24 квітня 2018 року заяву задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_4 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у період з 20 лютого 2009 року по 08 серпня 2017 року.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, особа, яка не приймала участі у справі - Одеська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року провадження за апеляційною скаргою представника Одеської міської ради - Поповської І. П. на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 24 квітня 2018 року закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що питання права, свободи, інтереси та (або) обов'язки Одеської міської ради оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалось та вони не порушувались.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

26 січня 2019 року Одеська міська рада через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на положеннях частин першої та другої статті 1277 ЦПК України, зроблений на підставі недопустимих доказів.

Доводи інших учасників справи:

22 лютого 2019 року представник ОСОБА_4 - адвокат Аврамов В. П. через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив, в якому просить касаційну скаргу Одеської міської ради відхилити, а ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що станом на момент звернення Одеської міської ради з апеляційною скаргою були відсутні будь-які правові підстави визнання спадщини відумерлою до майно померлого ОСОБА_6, оскільки із заявою про прийняття спадщини звернулась не лише ОСОБА_4, яка входить до четвертої черги спадкоємців за законом, а і рідна сестра покійного - ОСОБА_9 - спадкоємець другої черги права на спадкування.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року поновлено Одеській міській раді строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Суворовського районного суду міста Одеси.

20 лютого 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

21 лютого 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, заінтересована особа - ОСОБА_5

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 24 квітня 2018 року заяву задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_4 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у період з 20 лютого 2009 року по 08 серпня 2017 року.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, особа, яка не приймала участі у справі - Одеська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та обов'язки мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду. Одеську міську раду не було залучено до участі у розгляді справи в якості заінтересованої особи. Заявник вважав, що рішення суду є незаконним та не обґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки передчасно було відкрито провадження у справі. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після шести місяців з часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку. Одеська міська рада вважала, що в матеріалах справи відсутні належні докази спільного проживання однією сім'єю понад п'яти років до часу відкриття спадщини та просить скасувати рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 24 квітня 2018 року та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.

Представником ОСОБА_4 - Аврамовим В. П. подано клопотання про закриття апеляційного провадження, яке було підтримано в судовому засіданні ним, самою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 При цьому заявник пояснила, що вона та сестра померлого планують укласти договір про допуск її до спадкування разом зі спадкоємцем другої черги.

Згідно копії спадкової справи № 189/2018, відкритої до майна померлого

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6. до нотаріальної контори, окрім ОСОБА_11, із заявою про прийняття спадщини 24 квітня 2018 року звернулась ОСОБА_9, яка є рідною сестрою ОСОБА_6 та, одночасно, спадкоємицею другої черги спадкування (стаття 1262 ЦК України).

Відповідно до положень статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Аналіз статті 1277 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що для набуття майном статусу відумерлого, по-перше, необхідна відсутність спадкоємців, або ж їх відмова від прийняття спадщини. По-друге, звернення органу місцевого самоврядування до суду з відповідною заявою після спливу одного року з часу відкриття спадщини. І по-третє, статус відумерлого майна повинен бути встановлений відповідним судовим рішення. Лише за наявності хоча б однієї з вказаних умов, відсутності прямих спадкоємців, орган місцевого самоврядування набуває права звертатися до суду та брати участь в спорах щодо спадкування.

За правилами пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняла в порядку, передбаченому законом спадкоємець другої черги. За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є правильним, оскільки права органу місцевого самоврядування (Одеської міської ради) в контексті статті 1277 ЦК України не порушуються, учасником спадкових правовідносин вона не виступає та, відповідно, підстави для звернення до суду з апеляційною скаргою відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                             В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська