Відповідальність за постановлення незаконного судового рішення
01.03.2017 р. Верховний суд України розглядаючи справу № 6-3139цс16 досліджував питання належного відповідача (судді/суду або держави) у спорах щодо відповідальності за постановлення незаконного та неправосудного судового рішення.
01.03.2017 р. Верховний суд Українирозглядаючи справу №6-3139цс16 досліджувавпитання належного відповідача (судді/суду або держави) у спорах щодовідповідальності за постановлення незаконного та неправосудного судовогорішення.
Однакз початку необхідно наголосити, що ч.1 ст. 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюютьвиключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функційіншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Уп.10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про незалежність судової влади»від 13.06.2007 № 8 наголошується, що відповідно до ч.5 ст.124 Конституції судовірішення є обов’язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вонине скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянутікомпетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, у межахпровадження справи, в якій вони ухвалені.
Всвою чергу неправосудним є судове рішення, в якому завідомонеправильно застосовано норму матеріального права, яке постановлено з грубимпорушенням норм процесуального права або в якому завідомо є невідповідністьвисновків суду фактичним обставинам справи.
ВАЖЛИВО: Виключнеправо перевірки законності та обґрунтованостісудових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень,діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи позапередбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і судиповинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з такимпредметом.
Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнямиоцінювати законність судового рішення.
Предметомдослідження у вищевказаній справі була заява позивача до відповідного суду таДержави Україна в особі Державної казначейської служби України провідшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій судді узв’язку з постановленням незаконної ухвали, що спричинило приниження честі,гідності та ділової репутації позивача.
ВСУвказав, що згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій істатус суддів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, судиздійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадахверховенства права.
Згідноіз частиною першою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» взазначеній вище редакції судове рішення, яким закінчується розгляд справи всуді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадоваособа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, доякої можна звернутися з позовом.
Відповіднодо частини другої статті 124 Конституції України (в редакції, чинній на часвиникнення спірних правовідносин) юрисдикція судів поширюється на всіправовідносини, що виникають у державі.
Згідноіз статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свогоцивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захистсвого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства,зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.
ВАЖЛИВО: Протеу справі, яка переглядається, між позивачем та судом (суддею) зазначеніправовідносини не виникли, тому такі справи не можуть бути підсудні судамзагальної юрисдикції.
Відповіднодо статті 125 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірнихправовідносин) в Україні діють місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані таВерховний Суд України.
Особимають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та зпідстав, визначених у процесуальному законодавстві.
Відповіднодо частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави єутвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держававідповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема,законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальніможливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від24 грудня 2004 року N 22-рп/2004).
Дотаких механізмів належить структурована система судів і види судовогопровадження, встановлені державою. Судовий захист вважаєтьсянайбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини ігромадянина.
Отже,чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право наоскарження судового рішення.
Законністьпроцесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розглядіконкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого закономпроцесуального контролю.
Аналогічнупозицію висловлено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної радиєвропейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішеньконтролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішеньу національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду зправ людини.
УВисновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, щосудові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чизастосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися задопомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такийспосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватисящонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
ВИСНОВОК: Затаких обставин, вбачається, що належним відповідачем у таких спорах може бути лишедержава, а не суди (судді), якідіють від імені держави та виконують покладені на них державою функціїправосуддя.
Стосовносуддів та постановлення ними неправосудних рішень, то підстави для їхвідповідальності передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів»та ст. 375 Кримінального кодексу України.
- Нові мита Трампа: що чекає на Україну та Ізраїль у новій торговій реальності Олег Вишняков вчора о 18:27
- Корупція у Президента чи безвідповідальність вартістю 2 млрд грн? Артур Парушевскі вчора о 14:23
- Регулювання RWA-токенів у 2025 році: як успішно запустити проєкт Іван Невзоров вчора о 13:50
- Непотрібний президент Валерій Карпунцов вчора о 13:38
- Стягнення додаткових витрат на навчання дитини за кордоном: на що необхідно звернути увагу Арсен Маринушкін вчора о 13:21
- Оформлення права власності на частку у спільному майні колишнього подружжя Альона Прасол вчора о 10:29
- В Україні з’явився "привид" стагфляції, що пішло не так? Любов Шпак вчора о 10:27
- Юридичне регулювання sweepstakes: основні аспекти та огляд за юрисдикціями Роман Барановський 02.04.2025 16:19
- Нелегальний ринок тютюну: як зупинити мільярдні втрати для бюджету України? Андрій Доронін 02.04.2025 15:05
- Перевірка компаній перед M&A: аудит, юридичні аспекти та роль менеджера Артем Ковбель 02.04.2025 02:12
- Адвокатура в Україні потребує невідкладного реформування Лариса Криворучко 02.04.2025 01:14
- Ретинол і літо: якими ретиноїдами можна користуватися влітку Вікторія Жоль 01.04.2025 09:44
- К вопросу о гегелевских законах диалектики. Дискуссия автора с ИИ в чате ChatGPT Вільям Задорський 01.04.2025 06:23
- Рекордні 8549 заяв на суддівські посади: що стоїть за ключовою цифрою пʼятого добору? Тетяна Огнев'юк 31.03.2025 21:11
- Med-Arb: ефективна альтернатива традиційному врегулюванню спорів Наталія Ковалко 31.03.2025 17:54
-
"Супутник Притули" змінив правила гри: як Україна вплинула на фінський космічний бізнес
24107
-
Сотні контрактів. Про що говорить масова закупівля Європою сучасних танків та БМП
17796
-
Ексголова Харківської ОДА Кучер очолив наглядову раду держкомпанії "Ліси України"
Бізнес 17451
-
Треба багато, але окупності нема. Чому в Україні так довго будуються скляні заводи
Бізнес 14137
-
Податкова почала отримувати дані про людей, які систематично продають товари через інтернет
Фінанси 12880