ВСУ: Ответственность банка за несвоевременный возврат депозита.

Провказане вище йде мова у постанові Верховного суду України від 11 травня 2016року у справі № 6-37цс16.

Зокрема усвоєму рішенні Верховний суд України вказав наступне.

Відповіднодо статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит)- це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або віноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку надоговірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такогостроку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України таумов договору.

Примітка Автора.

Визначення депозиту:

1. п. 14.1.44. ст. 14 ПКУ  депозит (вклад) - кошти, які надаютьсяфізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовоюорганізацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк або навимогу та під процент на умовах видачі на першу вимогу або повернення зіспливом встановленого договором строку. Залучення депозитів може здійснюватисяу формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійсненнядепозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів - Національнимбанком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до іншихфінансових установ - державним органом, визначеним законом;

2. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД (ДЕПОЗИТ) (deposit) – угода, відповідно до якої одна сторона (банк),що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), щонаді­йшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неїабо дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. слово«депозит» походить від лат. depositum – переданий на зберігання. (сайтНаціонального Банку України).

ПреамбулаЗакону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансовихпослуг» визначає метою цього Закону створення правових основ для захистуінтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності ірозвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правовезабезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповіднодо пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги тадержавне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це  операції з фінансовими активами, щоздійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб,а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від іншихосіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальноївартості фінансових активів.

Задоговором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла віддругої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла,зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід віншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором  (частина перша статті 1058 ЦК України).

Стаття 1Закону України «Про захист прав споживачів» визначає:  споживачем є фізична особа, яка придбаває,замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію дляособистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю абовиконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-яківиріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаютьсядля задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця знадання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чинематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживачадля задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єктгосподарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповіднодо частини п’ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», уразі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (наданняпослуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалістьвиконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня урозмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбаченозаконодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавецьсплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартостізамовлення.

Сплатавиконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, простроченнявиконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його відвиконання зобов'язання в натурі.

Аналізнаведених норм закону свідчить про те, що вкладникза договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем танесе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиноюп’ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплатупені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Згідно ізчастиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється увідсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен деньпрострочення виконання.

Пеня єособливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов’язання, яка маєна меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконаннязобов’язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконаннязобов’язання.

Окрімтого, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, інавпаки, з моменту порушення – являє собою міру відповідальності.

Разом зтим Верховний суд України чітко наголошує, що пунктом 9 постанови Правління НБУ«Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного тавалютних ринків України» від 29 серпня 2014 року № 540 передбачено, щоуповноважені банки зобов’язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів віноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси табанкомати в межах до 15 000 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті заофіційним курсом Національного банку України.

Враховуючисутність пені та беручи до уваги вимоги постанови Правління НБУ, якоювстановлено обмеження щодо здійснення виплат банками на певний період, не можнакваліфікувати дії ПАТ «Державний ощадний банк України» як неналежне виконанняпокладених на нього  зобов’язань.

Метоювищезазначеної постанови НБУ, яка набрала чинність з 2 вересня 2014 року тадіяла до 2 грудня 2014 року включно, було недопущення використання фінансовоїсистеми України для відмивання грошей і фінансування тероризму та врегулюванняситуації на валютному ринку України.

Тому, начас дії постанови Правління НБУ «Про введення додаткових механізмів длястабілізації грошово-кредитного та валютних ринків України» від 29 серпня 2014року № 540, а саме з 2 вересня 2014 року по 2 грудня 2014 року, не підлягаєнарахуванню пеня у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення, щопередбачена частиною п’ятою статті 10 Закону України «Про захист правспоживачів» у зв’язку з встановленням обмеження щодо видачібанками коштів.

Окремонеобхідно наголосити, що раніше Верховнийсуд України, який розглядаючи справу № 6-2861цс15 сформулював відповіднуПравову позицію в Постанові від 02 березня 2016 року, якою відповів на питання відноснопродовження нараховування процентів за банківським вкладом (депозитом) післязакінчення строку дії депозитного договору.

Зокрема Верховнийсуд України зазначив наступне: «Закінчення строкудії депозитного договору в разі невиконання зобов’язань не припиняєзобов’язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов’язоквідшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Тобто, вразі неналежного виконання договору банківського вкладу (депозиту), а саме забезпідставністю його неповернення та/або затримки в повернені, Банк повиненнараховувати та виплатити Клієнту проценти у розмірі, що звичайно сплачується банкомза вкладом на вимогу, а Клієнт, для найефективнішого вирішення цієї справи,користуючись своїми процесуальними правами за допомогою суду та/абоадвоката,  повинен витребувати відповідні документи, які встановлюютьрозмір процентів за вкладом на вимогу у відповідної банківської установи.