Чи стане Мінськ для України новим Тарту? – Урок Естонії

Славетний Тарту, таємничий Тарбату, мудрий Юр'єв, провінційний Дерпт... Це місто мало різні назви за час свого кількасотрічного існування на естонській землі, залежно від того, хто ним володів: ести, русичи, ліви, тевтонці, лівонці, німці, москалі, естонці. Але відомим його зробили не ті, хто мав тут владу тривалий час, а саме певні історичні події, пов'язані з підписанням мирних угод між Таллінном (02.02.1920) і Гельсінкі (14.10.1920) з одного боку, та Москвою з іншого.

З погляду буремної сучасності, події майже 100-річної давнини, які стались у естонському Тарту, нам вижаються далекими і сторонніми, особливо якщо мова йде не про історичний шлях України. Але розуміючи, що тваринні інстинкти ординської Московії без гідного бою не зупинити і не завести агонізуючий Кремль в стан безвиході, коли не ми, а наші вороги забажають миру, варто пригледітись до тих дипломатичних і мирових подій, які відбулись у місті на березі річки Емайиґі з метою аналізу майбутньої розв'язки у білоруському Мінську.

Почнемо з Естонської Республіки. Це ж логічно, адже Тарту – естонське місто! Отже з кінця лютого 1918-го до початку лютого 1920-го р. Естонія збройним шляхом відстоювала своє право на державну самостійність у власній визвольній війні. Більшовицька Москва зі Сходу і німецькі окупаційні формування Балтійського Герцогства з Півдня та Заходу не змогли отримати свій ласий шматок естонської землі, тож суверенітет Естонії не тільки був загально визнаний такими геополітичними гігантами як Франція, Велика Британія та США, але й значно розширений від існуючих тоді етнографічних меж. Розуміючи всі наслідки розгортання повномасштабної війни з країнами Антанти на боці маленької Естонії, більшовицький уряд йде їй на поступки і підписує 2 лютого 1920-го р. Тартуську мирну угоду.

То що ж отримали підписанти від ратифікації цієї угоди і, які наслідки мав Тартуський мир для подальшої долі Естонської Республіки? Перш за все, незалежна держава Естонія звільнялася від всіх боргів успадкованих від Російської імперії, а також отримувала назад всі цінні папери, вивезені більшовиками за її межі. Більшовицькі дипломати домовляючись з офіційними представниками естонського уряду в Тарту мали намір створити в цій маленькій балтійській республіці власний легальний офшор. Згідно із умовами Тартуської мирної угоди, товари, які провозились через територію однієї з договірних сторін, не повинні були обкладатись жодним митом та транзитними податками! Крім того у відкритих портах та вільних гаванях Естонії (Таллінн, Мууґа, Палдіскі, Сілламяе, Курессааре) її уряд мав надати більшовицькій Москві місця для перевантаження та зберігання призначених для неї товарів з інших країн світу. Варто підкреслити, що платня за такі “торгові місця” не повинні були перевищувати суму, що стягувалась з естонських громадян щодо транзитних товарів.

Для чого це все потрібно було молодій естонській державі зрозуміло. Адже договір, підписаний в Тарту, не тільки зупиняв посягання з боку більшовицької Москви на незалежність Естонії, але й таким чином закладав міцну економічну основу майбутньої балтійської республіки. Батьки-засновники незалежної Естонії не могли не розуміти, що крім політичної незалежності de facto і визнання держави de jure, необхідна й економічна основа функціонування нового державного утворення. Тож залежне становище економіки молодої Естонської Республіки від транзиту товарів із Заходу на Схід мало стати її реальним сектором і наповнити державну скарбницю фінансовими надходженнями, нехай навіть з боку вчорашніх ворогів-більшовиків. У свою ж чергу червона Московія отримували як легальні, так і нелегальні канали для продажу через Естонію золотого запасу і дорогоцінних виробів в обмін на необхідні їм товари та продукти. А через Таллінн в 1920-1922 рр. йшов фактично єдиний канал закупівель зброї і військового спорядження для Червоної Армії з-за кордону!