В даній статті розглядається вік, з досягненням якого окремі особи, що є неповнолітніми, набувають право на складення заповіту
Загальновідомо,що окремі фізичні особи, не досягши вісімнадцяти років, водночас мають право наскладення заповіту. Виникає природне запитання - з якого віку зазначенісуб’єкти цивільно-правових відносин можуть вчиняти на користь тихчи інших суб’єктів такий правочин?
На мою думку, право на складення заповітумають окремі неповнолітні, які досягли шістнадцятирічного віку. Доцільністьвищенаведеної точки зору я спробую підтвердити такими доводами.
По-перше, чинне законодавство передбачаєбезпосередню вказівку про те, що окремі учасники цивільно-правових відносин,досягши відповідного віку, набувають повну цивільну дієздатність. Вказанимисуб’єктами, наприклад, є: фізична особа, яка, досягши шістнадцяти років,водночас виконує обов’язки, що передбачені укладеним нею трудовим договором (ч.1 ст. 35 ЦК України); фізична особа, що, досягши шістнадцяти років, водночаспрагне здійснювати діяльність, метою якої є отримання прибутку (п. 1 ч. 3 ст.35 ЦК України). Кожен з таких учасників правових відносин може вчиняти різніправочини. Наприклад, шістнадцятирічний хлопець, що працює за трудовимдоговором, склав заповіт на користь своєї рідної двадцятилітньої сестри.
По-друге, неповнолітні фізичні особи, якідосягли шістнадцятирічного віку, мають певну соціальну зрілість. Зокремавказані суб’єкти правових відносин, набувши повну цивільну дієздатність, водночас вчиняють певні легальнідії. Дане судження пояснюється тим, що такі особи створюють відповідні блага,що приносять істотну користь згуртованому народу демократичної України.Наприклад, шістнадцятирічна дівчина, вишивши кольорові спідниці та сукні,реалізовує їх різноманітним споживачам по ринковій ціні.
По-третє, національне законодавствозакріплює в собі відповідні правила, яких зобов’язані дотримуватися учасникиправових відносин, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Зокрема згідноз ч. 3 ст. 43 ЗУ «Про нотаріат» фізична особа, заповіт якої посвідчуєтьсянотаріусом, зобов’язана пред’явити паспорт громадянина України чи якийсь інший документ, що унеможливлюєнеминучу появу будь-яких сумнівів стосовно особи вищевказаного суб’єкта. Але некожен учасник правових відносин може виконати зазначену вимогу. Зокрема п. 2Положення «Про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина Українидля виїзду за кордон» передбачає чітку норму про те, що паспорт громадянинаУкраїни отримує її шістнадцятилітній громадянин.
