Істерика лише наслідок
Істерія, яку ми зараз споглядаємо в суспільстві є лише наслідком відсутності в держави адекватних засобів боротьби з епідемією
Українське суспільство продовжує скачуватись в істерію, пов’язану з коронавірусом. Істерія ця викликана багатьма факторами. Тут і бомбезні сюжети журналістів, які про професійну етику чули хіба, що зі спогадів Гебельса і натовпу блогерів/політологів/активістів, які за копійку в церкву в туалет сходять.
І все це разом із безпорадністю влади та її не можливістю пояснити, чи готова Україна до боротьби з епідемією, і які наслідки спричине коронавірус для держави і кожного її громадянина. Така ситуація занурила суспільство в доволі специфічний стан «емоційного гроггі», коли ноги-руки ніби працюють, але голова вже не варить остаточно.
Про невміння влади комунікувати з українцями мабуть вже говорити не слід, бо це вже аксіома. Та й це не головна проблема, коли говоримо про епідемію. Головною проблемою тут все ж є тотальний розвал сфери охорони здоров’я за часів незалежної України. До війни вона якось шатко-валко існувала, із початком російської агресії Україна рухалась єдиним шляхом – зменшення видатків і сподівання, що українці не будуть хворіти. Врешті-решт українці почали приходити до лікаря лише тоді, коли страх перед смертю долав страх перед українською медициною.
Уряд О.Гончарука ускладнив ситуацію ще більше скоротивши місцевим бюджетам субвенцію на 70%, виділивши обласним бюджетам 388 млн грн, місцевим - 378 млн грн. Тобто відбулось скорочення видатків на 1,5 млрд. грн. Певні компенсатори були передбачені у вигляді грошей, які мали надійти від легалізації азартних ігор. Передбачалось, шо ті 4,1 млрд.грн мали піти на розвиток спорту, медицини і культури, але…як виявилось це були лише мрії. Адже процес легалізації наштовхнувся з одного боку на неграмотність Уряду, а з іншого на численні лобістські інтереси всередині Комітету.
За той час, що законопроект знаходиться на другому читанні, його вже можна було п’ять раз відшліфувати і прийняти, відкривши можливості для сотень підприємців вийти з тіні, а робітникам почати в білу сплачувати податки, а бюджету наповнюватись на відповідні мільярди, яких зараз катастрофічно не вистачає українській медицині.
Звичайно це б не вирішило ситуацію на сто відсотків, але це могло б вирішити питання із апаратами штучного дихання, яких зараз так не вистачає.
Бо коли Президент країни своїм головним досягненням в сфері боротьби з коронавірусом вважає те, що він попросив у олігархів 500 машин швидкої допомоги, то це означає, що державній системі переламали ноги. Є певний набір органів державної влади і тих самих олігархів, які періодично не проти з «барського плеча» скинутись на допомогу країни, в якій мають певні бізнес інтереси.
Але це практики колоніальної епохи. Так взаємодіяли торгові-компанії метрополії і уряди тубільців в Індії. І навіть там ця практика вважається анахронізмом вже років 80. Україні потрібні не олігархи, яких можна періодично про щось просити, а нормальна економіка, яка працює і наповнює бюджет.
Вірус, та істерія пов’язана із ним це лише вершина айсбергу тих проблем із якими зіштовхнувся світ і наслідки, яких для України до кінця не зрозуміло.
Коронавірус вражає держави, як і простих людей. І імунітет держави у боротьбі з епідеміями складається з сильної економіки, профіцитного бюджету, сильної системи охорони здоров’я та потужної система громадської безпеки, робота якої базується на засадах законності. Що з цього є в Україні?...Нічого
А якщо в Україні немає імунітету для боротьби з коронавірусом, то його наслідки для здоров’я державного організму будуть непередбачуваними і фатальними. І владі зараз слід думати не про карантин, який врешті-решт доб’є економіку України, а про те, як цю економіку створювати фактично «з нуля».
- Як почути майбутнє? Молодь, офлайн-спілкування і роль дорослих Олексій Сагайдак 15:49
- Секс під час війни: про що мовчать, але переживають тисячі Юлія Буневич 14:04
- Крутити корупційні схеми на загиблих – це за межею моралі Володимир Горковенко 10:13
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ Христина Кухарук вчора о 17:58
- Вибір, як ключовий квант життя Алла Заднепровська вчора о 13:44
- Пристань для Ocean-у Євген Магда 16.05.2025 18:32
- Регламентування та корпоративні політики для електронного документообігу Олександр Вернигора 16.05.2025 17:15
- Покроковий алгоритм бронювання військовозобов’язаних працівників Сергій Пагер 16.05.2025 12:23
- Зупинити СВАМ – завдання стратегічного значення Євген Магда 15.05.2025 18:32
- Бізнес у пастці кримінального процесу: хто вимкне світло? Богдан Глядик 15.05.2025 18:26
- Коли лікарі виходять на подіум – більше, ніж показ мод Павло Астахов 15.05.2025 15:21
- Пільгові перевезення автотранспортом: соціальне зобов’язання чи фінансовий тягар Альона Векліч 15.05.2025 13:52
- ПДФО на Мальті та в Україні... Хто платить більше? Олена Жукова 15.05.2025 13:49
- Изменения в оформлении отсрочки по уходу: новые требования к акту и справке Віра Тарасенко 15.05.2025 12:23
- Як втримати бізнес на плаву: ключові фінансові помилки та способи їх уникнути Любомир Паладійчук 15.05.2025 10:27
- 5 управлінських викликів для державних підприємств під час війни 215
- Від парової тяги до цифрової етики: як змінювалось людство й корпоративна безпека 184
- Пристань для Ocean-у 144
- Зупинити СВАМ – завдання стратегічного значення 136
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ 132
-
Чим загрожує Україні Сіміон та які шанси Дана – п'ять фактів про вибори президента в Румунії
9874
-
Що змінило хід виборів у Румунії і який урок з них має винести Україна
Думка 5088
-
Бізнес-тиждень: Ринки слухають перемовини, Нафтогаз шукає газ, Євросоюз повертає мита
Бізнес 5039
-
Де дивитися фінал Євробачення-2025 і з ким змагатиметься Україна
Життя 4520
-
Міжнародні вимоги до адаптації робочих місць для людей з інвалідністю. Як нам досягти інклюзивності?
Життя
3803