Держава поділиться прибутком від продажу корисних копалин?
Чому ця конструкція протирічить законам та економічній логіці
Про цікавий термін "економічний паспорт українця" йшлося ще у передвиборчій програмі Володимира Зеленського. Передбачав він тоді, що кожен українець, народжений після 1 січня 2021 року, зможе накопичувати на своєму рахунку частину від реалізації державою природних ресурсів. А в подальшому, після досягнення громадянами повноліття, вони зможуть перераховувати кошти на особисті рахунки. Далі – були заяви чинного голови виконкому Національної ради реформ України М.Саакашвілі. За його слова "економічний паспорт українця" означитиме вже трохи інше: «Для держави – це полегшення процесу видобування корисних копалин і можливість для країни забезпечувати себе повністю газом».
Втім ще 16 січня 2020 року в ВРУ нардепом від «Слуги народу» Д. Костюком було зареєстровано відповідний законопроект про економічні паспорти. Згідно Пояснювальної записки до нього, проект «розроблено з метою врегулювання на законодавчому рівні питання щодо підвищення економічного рівня життя громадян України задля припинення відтоку українців закордон шляхом створення «Фонду майбутнього», на рахунках якого будуть акумулюватися кошти у розмірі 1% від реалізації всіх корисних копалин, видобутих на території України, та які будуть нараховуватись українцям, народженим в Україні після 1 січня 2021 року, та які проживали на території України упродовж 18 років, і виплачуватимуться їм після досягнення ними повноліття».
Тільки законодавці та політики детально не пояснюють – як всі ці завдання будуть досягнуті. Наприклад, як механізм, котрий може почати працювати майже через 20 років, допоможе врятувати вже зараз економіку України та суттєво збільшити видобуток корисних копалин, які дійсно є в Україні.
«Фонд майбутнього», згідно законопроекту, буде підпорядковуватися Кабміну та має стати фінансовою установою, що здійснюватиме управління зібраними коштами, які надходитимуть від реалізації всіх корисних копалин. Управляти коштами Фонд зможе виключно шляхом перерахування коштів на рахунки «громадян - власників економічного паспорта», що досягли повноліття. Про жодне ефективне використання коштів з їх інвестування - не йдеться. Який буде інфляційний вплив на зібрані у Фонді за 20 років гривні, думаю, пояснювати особливо не треба.
Нажаль, це не єдині причини, які дають підстави розцінювати «економічні паспорти» виключно як популізм, відірваний від законів держави та економіки.
1.Стаття 13 Конституції України чітко зазначає: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією». Тобто норми законопроекту про те, що «Фонд майбутнього буде акумулювати кошти від реалізації всіх корисних копалин, видобутих на території України» - є антиконституційним. При цій владі чи при іншій, точно знайдуться ті, хто перевірить цю норму на конституційній в КСУ.
2.Ключове питання, яке також виникає – якою саме є вартість корисних копалин, які держава збирається продавати в супереч Конституції? Надра, об‘єкти водного фонду, ліси, земля – їх інвентаризацію кількості та вартості ніхто не проводив протягом всього періоду сучасної незалежності України. Експерти неодноразово заявляли, що це стане проблемою при реалізації земельної реформи – так це і сталося. Ми стоїмо також на порозі великої приватизації, про яку каже влада. Тож, що залишиться у власності держави через 20 років? Навіть прогнозувати важко!
3. Наразі українські користувачі надрами сплачують податок у вигляді рентної плата, яка нараховується не за факт «реалізації» видобутих копалин, а безпосередньо за «видобуток». Отже, те, що намагається сформулювати законодавець – вносить черговий хаос у систему оподаткування. Адже, по-перше, прийдеться запровадити новий податок зі ставкою 1% від вартості реалізованих корисних копалин. А, по-друге, тягар зі сплати податків впаде знову ж таки на кінцевих споживачів видобутих копалин. Наприклад, того ж самого газу. Тобто, фактично, на батьків дітей, яким через 18 років держава обіцяє видати гроші. Це як в старому анекдоті: «Де взяв гроші – в тумбочці. А хто їх туди поклав - я.» І це зараз законодавцем пропонується 1%. Але законопроект містить ст.4, в якій «Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про здійснення додаткової державної підтримки Фонду за рахунок збільшення відсотку від реалізації усіх корисних копалин, видобутих на території України, який буде відраховуватись до Фонду, шляхом внесення пропозицій до Верховної Ради України». При цьому й самі «діти майбутнього» ще зверху сплатять податки. Адже згідно п.2 ст.5 законопроекту «Виплата, що надає Фонд, у розумінні цього Закону, є безповоротна фінансова допомога». А вона в Україні обкладається податком – 18%.
Отже, якби політики не страждали на популізм, а дійсно прагнули б створити працюючий соціальний інструмент у вигляді «економічних паспортів», то логіка дій мала б бути геть інша.
Спочатку державі слід було би провести глобальну інвентаризацію природних копалин та оцінити їх вартість. За різними оцінками, їх потенціал оцінюється від трьох до восьми трильйонів доларів – але то тільки заяви політиків, чиновників та експертних кіл. Наступний крок – це реформа податкового законодавства. І вже завершальна стадія – це розробка відповідного законопроекту, але із зовсім іншим інструментарієм Фонду. Ця інституція точно повинна мати можливість ефективного інвестування коштів у низько-ризикові фінансові активи з метою нівелювання інфляційного впливу. І головне – необхідним є забезпечення гарантій незалежного функціонування Фонду, а не його підпорядкування Уряду. Адже це завжди несе в собі шалені корупційні ризики та спокуси, які, по «добрій традиції вітчизняного чиновництва», за 20 років можуть привести до того, що Фонд просто спорожніє.
- Крутити корупційні схеми на загиблих – це за межею моралі Володимир Горковенко 10:13
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ Христина Кухарук вчора о 17:58
- Вибір, як ключовий квант життя Алла Заднепровська вчора о 13:44
- Пристань для Ocean-у Євген Магда 16.05.2025 18:32
- Регламентування та корпоративні політики для електронного документообігу Олександр Вернигора 16.05.2025 17:15
- Покроковий алгоритм бронювання військовозобов’язаних працівників Сергій Пагер 16.05.2025 12:23
- Зупинити СВАМ – завдання стратегічного значення Євген Магда 15.05.2025 18:32
- Бізнес у пастці кримінального процесу: хто вимкне світло? Богдан Глядик 15.05.2025 18:26
- Коли лікарі виходять на подіум – більше, ніж показ мод Павло Астахов 15.05.2025 15:21
- Пільгові перевезення автотранспортом: соціальне зобов’язання чи фінансовий тягар Альона Векліч 15.05.2025 13:52
- ПДФО на Мальті та в Україні... Хто платить більше? Олена Жукова 15.05.2025 13:49
- Изменения в оформлении отсрочки по уходу: новые требования к акту и справке Віра Тарасенко 15.05.2025 12:23
- Як втримати бізнес на плаву: ключові фінансові помилки та способи їх уникнути Любомир Паладійчук 15.05.2025 10:27
- 5 управлінських викликів для державних підприємств під час війни Дмитро Мирошниченко 15.05.2025 10:22
- Культ "хастлу" розсипається – і це добре Валерій Козлов 15.05.2025 10:15
-
Чим загрожує Україні Сіміон та які шанси Дана – п'ять фактів про вибори президента в Румунії
9608
-
На Тайвані зупинили останній атомний енергоблок
Бізнес 8696
-
Угорщина та Словаччина свідомо залежать від енергоносіїв з РФ, маючи альтернативу: звіт
Бізнес 5338
-
Бізнес-тиждень: Ринки слухають перемовини, Нафтогаз шукає газ, Євросоюз повертає мита
Бізнес 4995
-
Де дивитися фінал Євробачення-2025 і з ким змагатиметься Україна
Життя 4510