В даній статті з'ясовується правомірність обов’язкового встановлення неповного робочого часу для жінки, яка має дитину, визнану інвалідом II групи, на її прохання.
Напрацедавця покладено різні за своєю суттю обов’язки, яким властивий майновий чинемайновий характер. Чи повинна зазначена особа встановити неповний робочий часжінці, що має дитину, визнану інвалідом II групи?
Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогоюрізноманітних нормативно-правових актів. Зокрема юридична регламентаціятрудових правовідносин, функціонуючих стосовно неповного робочого часу, який всвою чергу прагне отримати жінка, що має дитину-інваліда II групи, здійснюється:Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року№ 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. №322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України), Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від06.10.2005 року № 2961-IV (надалі – ЗУ «Про реабілітацію інвалідів в Україні»)),а також підзаконними актами (Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності»від 05.09.2011 року № 561 (надалі по тексту - Інструкція)).
Трудові правовідносини є дуже складнимиявищами довколишнього світу. Вони посідають почесні місця в злагодженій системісуспільних стосунків, які в свою чергу функціонують в багатогранній сферітрудового права.
Працедавець є однимз найголовніших суб’єктів трудових правовідносин. Дана теза пояснюється тим, щотака особа, спираючись на трудовий договір, надає безпечну та здорову роботу різнимтрудівникам, які хочуть працювати заради істотного покращення економічногорозвитку демократичної України та значимого зростання матеріального добробутуїї чесного народу.
Працедавцеві окремими законами гарантованорізні за своєю суттю права. Зокрема згідно з юридичною нормою, закріпленою ч. 1ст. 56 КЗпП України, за угодою між цієюособою і найманим працівником може встановлюватися неповний робочий день чи неповнийробочий тиждень.
Алене треба забувати про те, що цьому правилу властиві істотні винятки, вичерпнийперелік яких в свою чергу передбачений чинним законодавством. Зокрема у випадках, що отримали своєзакріплення в чинному законодавстві, для окремих найманих працівників працедавецьнезалежно від свого бажання зобов’язанийвстановити неповний робочий час. Що це означає?
Ефективна діяльність вітчизняних органівдержавної влади спрямовується на якісне утвердження різних за своїм змістомзагальнолюдських цінностей. Зокрема у відповідностідо ч. 3 ст. 51 Конституції Українисім’я, материнство, батьківство та дитинство перебувають під особливою охороноюдержави.
Чіткий та недвозначнийзміст даної юридичної норми в частині з’ясування суб’єктного складу найманих працівників, для кожногоз яких за їх просьбою в обов’язковому порядку працедавцем застосовується неповнийробочий час, конкретизують інші нормативно-правові акти. Такому судженнюпритаманне своє обгрунтовуюче пояснення.
На прохання, яке висловлене вписьмовій формі окремими працівниками, працедавець зобов’язаний встановити дляних робочий час, що є неповним. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 56 КЗпП України одним зі згаданих трудівників є жінка, що має дитину-інваліда.
Соціальна недостатність є дуже болючим явищемнавколишньої дійсності. Одним з її різновидів визнано інвалідність, що в своючергу підтверджується абз. 3 ст. 1 ЗУ «Про реабілітацію інвалідів в Україні».
Чинне законодавство передбачає, що дананедостатність має різні ступені. Зокрема абз. 23 п. 2.2. Інструкції передбачено,що особі, визнану інвалідом, залежновід доведеного ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження їїжиттєдіяльності за відповідною процедурою встановлюється I, II чи III групаінвалідності.
В зазначеному випадку жінка маєдитину, яка визнана інвалідом II групи. Тому, враховуючи вищевказані судження,згаданому працівнику гарантовано право на неповний робочий день чи неповнийробочий тиждень.
Таким чином, чинне законодавство покладає напрацедавця різні обов’язки, що відповідають не лише юридичним правилам, а йморальним імперативам. Зокрема вищенаведена особа зобов’язана встановитинеповний робочий час для окремихпрацівників, під одним з яких в свою чергу потрібно розуміти жінку, що маєдитину, яка в свою чергу визнана інвалідом II групи.
