В даній статті встановлюється наявність в працедавця права застосувати надурочні роботи при проведенні громадсько-необхідних робіт з транспорту для усунення випадкових обставин, що перешкоджають його правильну функціонуванню.
Вітчизнянезаконодавство, охоплюючи різні за своєю суттю правові норми, водночас гарантуєпрацедавцю різні за своїм змістом права, яким властивий майновий чи особистийнемайновий характер. Виникає природне запитання: чи може вищевказана особазастосувати надурочні роботи при проведенні необхідних робіт щодо транспорту зарадиусунення несподіваних обставин, які в свою чергу заважають його правильномуфункціонуванню?
Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогоюрізноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин,функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу,здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) тазвичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. №322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).
Правовий статус, який чинне законодавство незалежної України гарантуєсуб’єктам, які працюють за строковим чи безстроковим трудовим договором,охоплює різні права, окремі з яких за своєю суттю є соціально-економічними.Вказані можливості повинні забезпечити не тільки повну економічну свободу вказанихосіб, а й їх гідний розвиток, як законослухняних особистостей.
Правона працю визнається одним з головних соціально-економічних прав. Наведенаюридична можливість закріплена в ч. 1 ст. 43 Конституції України, а також в ч.1 ст. 2 КЗпП України.
Чіткий та недвозначний зміст вищевказаної норми в частинівстановлення юридичних фактів, за неодмінної наявності яких працедавець можезалучати найманих працівників до робіт, що за своєю правовою суттю єнадурочними, отримав належні роз’яснення у відповідних законах. Що це означає?
Однимз найвизначніших суб’єктів трудових правовідносин є працедавець. Зазначенийучасник трудових правовідносин використовує найману працю, яка, будучивиконаною за трудовим договором вправними і чесними людьми, водночас приноситьістотну користь Україні, що постає як правова держава, а також її народу, якийстає згуртованим та високоморальним.
Вітчизнянезаконодавство гарантує працедавцю різні за своєю суттю права, яким в свою чергувластивий майновий або особисто немайновий характер. Зокрема згідно з п. 2 ч. 3ст. 62 КЗпП України така особа може застосувати надурочні роботи при проведеннітих чи інших громадсько-необхідних робіт стосовно водопостачання,газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв’язку – дляусунення випадкових або несподіваних обставин, які заважають правильному їхфункціонуванню.
Такимчином, вітчизняне законодавство дозволяє працедавцю вчиняти дії, які в своючергу не суперечать правовим нормам та моральним імперативам. Зокремавищенаведений учасник трудових правовідносин може застосувати надурочні роботи,проводячи громадсько-необхідні роботи щодо транспорту для усунення обставин,які, будучи випадковими, водночас перешкоджають його правильному функціонуванню,про що закріплено юридичною нормою, охопленою п. 2 ч. 3 ст. 62 КЗпП України.
