Афантазія: життя без мисленнєвих образів
Коли фантазія та уява не мають візуальної складової
Для більшості з нас уява - це яскравий, сповнений барв та образів світ нашої підсвідомості. Ми легко малюємо в думках обличчя близьких, пейзажі з дитячих спогадів, мрії про майбутнє. Візуалізація - невід'ємна частина нашого мислення, внутрішнього життя. Але чи замислювалися ви колись, що є люди, для яких ця здатність - недоступна розкіш? Люди, в чиїй голові ніколи не з'являються картинки, чия фантазія безбарвна та безформна? Цей феномен називається афантазією - і він набагато поширеніший, ніж ми звикли думати.
Афантазія - це специфічна особливість мозку, при якій людина не здатна довільно викликати мисленнєві образи. Коли ми з вами, наприклад, чуємо слово "яблуко", в нашій уяві одразу постає червоний чи зелений плід, можливо, навіть відчуваються його запах і смак. У людини з афантазією цього не відбувається. Вона розуміє концепцію яблука, знає його властивості та функції, але її свідомість не генерує жодної картинки. Так само і зі спогадами, мріями, фантазіями - вони присутні, але не мають візуального втілення.
Цікаво, що люди з афантазією часто не усвідомлюють своєї особливості, вважаючи, що так мислять усі. Фрази на кшталт "уяви собі" чи "намалюй в думках" сприймаються ними як метафори, а не буквальні інструкції. І лише коли вони дізнаються про існування афантазії - часто випадково, з чужих розповідей чи статей - до них приходить відкриття: "Так ось чому я ніколи не бачив снів і не міг намалювати портрет по пам'яті!"
Втім, діапазон проявів афантазії доволі широкий. Дехто взагалі не здатен викликати жодного уявного образу, а хтось може генерувати смутні, розпливчасті картинки. Комусь не дається візуалізація облич, але вдаються пейзажі чи абстрактні форми. У когось афантазія поширюється і на інші органи чуття, позбавляючи мисленнєвих звуків, запахів, тактильних відчуттів. Тобто це дуже індивідуальний та варіативний стан.
Досі причини виникнення афантазії остаточно не з'ясовані. Згідно з однією з теорій, в її основі - специфіка зв'язків між зоровою корою та відділами мозку, які відповідають за пам'ять та асоціації. Ніби є якийсь "вимикач", який не дозволяє мозку формувати та утримувати мисленнєві образи. За іншою гіпотезою, афантазія може бути наслідком психологічної травми чи стресу, своєрідним захисним механізмом психіки. Але загалом це явище ще дуже мало досліджене і потребує подальшого вивчення.
Та попри брак наукових даних, ми вже знаємо чимало цікавих фактів про те, як живуть і мислять люди з афантазією.
Передусім варто розвіяти міф про те, що люди без мисленнєвих образів - менш креативні чи обмежені в своїх інтелектуальних здібностях. Просто їхня творчість і фантазія спираються на інші механізми - концептуальні, символічні, вербальні. Наприклад, письменники з афантазією створюють персонажів та сюжети не як "кіно в голові", а як набір характеристик, ідей, діалогів. Композитори покладаються не на "внутрішній слух", а на знання теорії музики та творчу інтуїцію. Вчені та інженери оперують абстрактними поняттями, схемами, формулами. Тобто мозок прекрасно адаптується і знаходить альтернативні шляхи для вирішення завдань.
Більше того, деякі "афантазійці" вважають свою особливість не вадою, а перевагою. Відсутність нав'язливих образів допомагає їм бути більш зосередженими, раціональними, вільними від емоційних перешкод. Вони не відволікаються на "думкові картинки", а оперують чистими фактами та логікою. Це може бути корисним, наприклад, для програмістів, аналітиків, юристів - професій, де потрібна точність і об'єктивність.
З іншого боку, люди з афантазією можуть стикатися з певними труднощами в навчанні та спілкуванні. Їм складніше запам'ятовувати інформацію, пов'язану з образами - обличчя, маршрути, візуальні інструкції. Опис зовнішності персонажа в романі чи обговорення чийогось вбрання на вечірці для них - марна трата часу. Тому їм доводиться розвивати компенсаторні стратегії - робити нотатки, використовувати асоціації, покладатися на словесні описи.
Але чи можна якось "вилікувати" афантазію, повернути здатність до візуалізації? Поки що однозначної відповіді немає. Деякі методи - наприклад, медитація чи спеціальні вправи на візуалізацію - можуть покращити якість і яскравість мисленнєвих образів. Але їх ефективність індивідуальна і не гарантує повного "зцілення". Та чи потрібно взагалі прагнути до цього?
Мабуть, головний урок, який ми можемо винести з феномену афантазії - це розуміння того, наскільки різноманітним та унікальним є людський мозок. Те, що здається нам базовою, універсальною здатністю - насправді лише один з багатьох способів сприймати і осмислювати світ. І ця відмінність не робить нікого гіршим чи ущербним - просто іншим.
Тож якщо ви чи хтось із ваших знайомих впізнали себе в описі афантазії - не лякайтеся і не засмучуйтесь. Ви - не дивак і не інвалід, а володар унікального розуму, який прокладає свої шляхи у світ фантазій та ідей. Ваша уява - не менш потужна та цінна, хоч і не має звичної нам форми картинок.
А всім нам варто навчитися цінувати цю нейрорізноманітність, бути чутливішими до особливостей сприйняття інших людей. Не дивуватися і не засуджувати, коли хтось не в змозі відтворити в пам'яті ваш портрет чи намалювати свій сон. Натомість цікавитися - а як працює їхній мозок? Які стратегії мислення вони використовують? Чим їх досвід відрізняється від нашого?
Адже ми всі - візуали й афантазійці, мрійники й прагматики - разом творимо світ, насичений різнобарвними ідеями, пошуками, точками зору. І що більше ми будемо розуміти та поважати цю дивовижну різноманітність людської психіки - то цікавішим та гармонійнішим буде цей світ.
Дозвольте своїй уяві бути такою, як вона є - безмежною та вільною. З картинками чи без них.
- Війна змінила правила гри: Україна на першому місці за передачами озброєння (2022–2024) Христина Кухарук вчора о 16:22
- Как оформить наследство в Украине, если вы находитесь за границей: пошаговая инструкция Віра Тарасенко вчора о 14:50
- Централізація закупівель: як Україна та ЄС підвищують ефективність державних витрат Олена Усеінова 23.05.2025 17:38
- Обмеження переказів між картками: що зміниться з 1 червня? Денис Терещенко 23.05.2025 15:07
- Як уникнути блокування податкових накладних? Сергій Пагер 23.05.2025 08:47
- Сімейне підприємництво в Україні: міжнародний досвід та перспективи Юлія Мороз 22.05.2025 14:15
- Світло – не трофей Ірина Голіздра 22.05.2025 12:56
- Оскарження тарифу на електроенергію: КОАС розглядає справу проти постанови КМУ Андрій Хомич 22.05.2025 11:38
- Господарювання без сторонніх або ТОВ з 1 учасником Альона Пагер 22.05.2025 09:39
- Капітал у квадратних метрах: стратегічний погляд на інвестиції в українську нерухомість Раміль Мехтієв 22.05.2025 09:07
- Хто вбив Андрія Портнова? Дмитро Золотухін 22.05.2025 01:17
- Психосоціальні ризики: прихована загроза безпеці праці, яку не варто ігнорувати Валентин Митлошук 21.05.2025 15:51
- Війна і молодь України: виклики, нові цінності та перспективи розвитку після війни Захарій Ткачук 21.05.2025 13:32
- Що робити зі скасуванням торгівельного безвізу для України Юрій Щуклін 21.05.2025 13:22
- Суд не вправі оцнювати ухвали НСРД Андрій Хомич 21.05.2025 11:39
- Хто вбив Андрія Портнова? 3464
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ 216
- Секс під час війни: про що мовчать, але переживають тисячі 155
- Війна змінила правила гри: Україна на першому місці за передачами озброєння (2022–2024) 101
- Обмеження переказів між картками: що зміниться з 1 червня? 96
-
Нові 1920-ті, "кернесанс" і "Геть від Москви!": як живе Харків за 30 км від Росії
11660
-
Натреновані на вбивство: Кремлю доведеться розв'язувати проблему розлючених фронтовиків
Думка 7092
-
"Агресор космічного масштабу". Ексрозвідниця США про загрозу РФ, Китаю і нову роль України
6030
-
L'Oréal Україна запускає другий сезон програми L'Oréal Startup Hub: як подати заявку
Новини компаній 5521
-
Маніпулятори поруч: провина, сором, знецінення — чому ми роками терпимо токсичних людей
Життя 4100