Чому українські підприємці не хочуть сплачувати роялті
Чи легко змушувати підприємців, в яких ще відсутня культура платити за музику, сплачувати роялті, як цього вимагає закон.
В Україні, як у країні, що розвивається, ще не склалася культура споживання взагалі і авторського продукту зокрема. Всі бажають танцювати, але мало хто бажає платити за музику. Треба сказати, що у розвинутих країнах люди такі ж, як і всюди, бажають економити і теж сплачують роялті неохоче, і шукають засоби обійти законодавство.
Але там правові механізми доведені майже до абсолюту і не дають такого шансу. Нам у цьому ще треба подолати неабиякий законодавчий шлях. Але базові умови дозволяють нам примушувати підприємців сплачувати авторські, а при відмові, або свідомого порушенні закону, платити штраф. Ми маємо штат юристів, що ведуть справи проти порушників. І деякі наші агенти теж мають юридичну освіту та посвідчення діючих юристів, що дозволяє коректно виконувати процедури фіксації порушень. Наприклад, нещодавно один ресторан у Дніпрі сплатив 223 380 гривень лише за одну пісню, що транслювалася публічно без ліцензії на використання. Погодьтеся, це дуже чуттєвий стимул для виконання вимог закону.
З іншого боку, для сумлінних платників роялті ми маємо програмний комплекс, що автоматично підбере для власника розважального, чи торгового закладу репертуар з найпопулярніших та актуальних творів та зробить звіт. Підприємцю треба буде лише підтвердити його електронним підписом та сплатити рахунок. Таким чином ми полегшуємо для власників закладів виконання закону і стимулюємо їх легальну діяльність.
Використання музики, по суті, це не тільки права композиторів, а і суміжні права. Звичайно, кожний музичний твір – це результат роботи багатьох людей, кожен з яких має свою частку прав. І тут можуть бути різні варіанти їх оформлення.
Наприклад, візьмемо якусь уявну групу музикантів. Іван написав музику. Йому допомагав Петро, а ще він написав половину слів. Дописав текст Василь, а Тарас так віртуозно зіграв на барабанах, що це визнали окремим витвором мистецтва, на яке Тарас має авторське право. Їх пісня за квартал десять тисяч разів грала у супермаркетах міста. І ось надійшла сума роялті. Її треба розподілити, та ще й так, щоб учасники групи не посварилися і вона не припинила існування і більше не заробляла гроші.
Якщо твір виданий якимось видавцем, лейблом Sony, наприклад, всі кошти надходять йому і розподілом вже займається лейбл згідно угоді з авторами. Але якщо група незалежна, вона складає угоду з нами. І тут можуть бути варіанти. Або в загальній угоді обговорюється частка кожного автора, або окремо Петро, Іван, Тарас та Василь укладають угоди. Звісно, бувають випадки, набагато складніші, але якщо по простому, то так і є. Отже, отримання справедливої винагороди всіма учасниками проєкту – надзвичайно важлива справа. Але формально це різні виплати.
Врешті, виходить, що ми повинні спочатку взяти з підприємця плату за авторські права на користь видавця, або авторів, зазначених у вихідних даних композиції (Іван-Василь). А потім повинні знову прийти і взяти плату за суміжні права (Петро, Тарас і т.д.). Але це абсурдно і не ефективно. Тому ми працюємо у тісній взаємодії із ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав» (УЛАСП), яка ще у 2019 році отримала акредитацію для здійснення розширеного колективного управління в сфері публічного виконання суміжних прав.
Тому підприємці платять у «єдиному вікні» один раз і повну суму за використання авторського продукту. А розподіл на винагороду авторських та суміжних прав відбувається системою автоматично, згідно укладеним з авторами угодам.
- Війна змінила правила гри: Україна на першому місці за передачами озброєння (2022–2024) Христина Кухарук 16:22
- Как оформить наследство в Украине, если вы находитесь за границей: пошаговая инструкция Віра Тарасенко 14:50
- Централізація закупівель: як Україна та ЄС підвищують ефективність державних витрат Олена Усеінова вчора о 17:38
- Обмеження переказів між картками: що зміниться з 1 червня? Денис Терещенко вчора о 15:07
- Як уникнути блокування податкових накладних? Сергій Пагер вчора о 08:47
- Сімейне підприємництво в Україні: міжнародний досвід та перспективи Юлія Мороз 22.05.2025 14:15
- Світло – не трофей Ірина Голіздра 22.05.2025 12:56
- Оскарження тарифу на електроенергію: КОАС розглядає справу проти постанови КМУ Андрій Хомич 22.05.2025 11:38
- Господарювання без сторонніх або ТОВ з 1 учасником Альона Пагер 22.05.2025 09:39
- Капітал у квадратних метрах: стратегічний погляд на інвестиції в українську нерухомість Раміль Мехтієв 22.05.2025 09:07
- Хто вбив Андрія Портнова? Дмитро Золотухін 22.05.2025 01:17
- Психосоціальні ризики: прихована загроза безпеці праці, яку не варто ігнорувати Валентин Митлошук 21.05.2025 15:51
- Війна і молодь України: виклики, нові цінності та перспективи розвитку після війни Захарій Ткачук 21.05.2025 13:32
- Що робити зі скасуванням торгівельного безвізу для України Юрій Щуклін 21.05.2025 13:22
- Суд не вправі оцнювати ухвали НСРД Андрій Хомич 21.05.2025 11:39
- Хто вбив Андрія Портнова? 3362
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ 215
- Секс під час війни: про що мовчать, але переживають тисячі 149
- Обмеження переказів між картками: що зміниться з 1 червня? 75
- Війна змінила правила гри: Україна на першому місці за передачами озброєння (2022–2024) 75
-
Ціни на оренду зросли майже на 30%: де в Києві та передмісті найбільше дорожчає житло — інфографіка
Інфографіка 16291
-
Виклик Маску: як Китай утричі обігнав Starlink за потужностями виробництва супутників
Думка 7005
-
Нові 1920-ті, "кернесанс" і "Геть від Москви!": як живе Харків за 30 км від Росії
6862
-
Від $2000 за квадрат і робітники з Індії. Ігор Ніконов про майбутнє ринку нерухомості
Бізнес 6801
-
Натреновані на вбивство: Кремлю доведеться розв'язувати проблему розлючених фронтовиків
Думка 6308