Українські університети. Реальність майбутнього та ілюзії досвіду
В Україні загалом переважає скепсис щодо інституційних змін та відповідних концепцій. Однак концепції - це не про повітряні замки, а про управління тим, на що ми по справжньому і маємо вплив
Я працюю з темою майбутнього. Тобто з тим чого по суті немає і невідомо чи буде. Разом з колегами створюю тексти: концепції стратегії сценарії про те як цього майбутнього досягнути шляхом зміни політик і системи урядування. І кожного разу коли подібний документ виходить на публіку я лейтмотивом чую приблизно один і той же аргумент: це не для українських реалій. Не стала винятком і концепція «Український університет нового покоління»
З одного боку, цьому феномену є просте пояснення: при здійсненні вибору люди переважно обирають варіант уникнення програшу, ніж максимізації виграшу. Вперше такий патерн поведінки був зауважений ще 1953 року Мауріціо Алле, який згодом став лауреатом Нобелівської премії з економіки. Тож заклики скептиків не руйнувати теперішню систему відносин у вищій школі (навіть, якщо вона веде до стагнації) цілком зрозумілі і прогнозовані.
Не буду стверджувати, що такі голоси абсолютно домінують. В спільноті інтелектуалів вони радше сприйматимуться як ретроградність. У політичному дискурсі вони вже звучать респектабельніше. Десь на кухні, в барі у приміській еклектиці чи маршрутці вони сприймаються як вираз здорового глузду. Що ж до специфічно українського контексту, соціологи, психологи і ті ж інтелектуали дають цій палітрі голосів кілька пояснень
1) суспільство несе в собі глибокі історичні травми. Люди переважно зайняті виживанням, тому бояться змін, хоч і потребують їх. Тож залишаються при старих правилах гри, хоч і декорованих новими фасадами.
2) В Україні довгий хвіст провалених або спотворених реформ і краху грандіозних планів
3) Високий рівень недовіри і соціального цинізму.
Тож ті, хто заперечує можливість втілення сміливих ідей мають рацію? І реальність справді несприятлива для інституційних нововведень? Візьмуся припустити, що у випадку застороги до інституційних новацій маємо справу із когнітивними викривленнями, спричиненим болем, гірким досвідом і завісою недовіри. Так згадане викривлення може впливати на реальність, коли воно мультиплікується на великі групи людей і стає нормою, що формує відносини. Як свого часу було нормою не потикатися у відкритий Океан, шукати причин епідемій у підступах відьом і спалювати бідолах на багатті, надавати право навчатися в університетах лише чоловікам.
То ж тут більше про фільтри сприйняття, реальність же інша: динамічніша, пластичніша і парадоксальніша. Скажімо ті самі люди, які зі скепсисом дивляться на перспективи інституційни зміни ці самі люди, демонструють дива винахідливості. Як мінімум радо користується новими моделями телефонів і автомобілів, дизайном помешкань, новими сезонами улюблених серіалів і новими дописами в соціальних мережах або навіть – місця роботи і партнерів щодо спільного. Українці загалом досить активно позбавляються всього старого у побуті. Часом наші співгромадяни виявляються радикальнішими ніж мешканці у країнах ЄС. І певною мірою навіть демонструють винятки з правил спостережених згаданими поведінковими економістами.
Разом з тим системна проблема України у тому, що політики та посадовці, відповідальні за ухвалення рішень орієнтуються переважно не на голоси інтелектуалів, які здатні запропонувати більший виграш у довгій перспективі, а на голоси умовних «маршруток», наповнених страхом втрат, пасажири яких націлені на маленький виграш тут і тепер і за будь яку ціну.
Отже, оскільки йдеться про когнітивні викривлення, саме тому систему переконань, очікувань, правил і варто піддавати ревізії. Власне для цього й існують такі інтелектуальні конструкції як концепції, що пропонують змінювати фокус уваги і оновлювати фільтри. Досвід УКУ і Харківської школи архітектури засвідчує, що в Україні можливо будувати практично з нуля освітні інституції, в яких студенти отримують сучасні комплектності разом ціннісною основою. Досвід Київського академічного університету показує, що замахнутися на високу планку наукових досліджень і триматися рівня. Мережа академічних інкубаторів YEP продемонструвала, що як приживається інноваційне підприємництво в класичних університетах. Створення Startup Tech School при Львівській політехніці показує, яких успіхів можна досягнути, якщо делегувати повноваження і надавати автономію. Житомирська політехніка є втіленням ребредингу нової корпоративної культури.
Згадані приклади все ще залишаються екзотикою у сфері вищої освіти України. Проте вони можуть стати новою нормою, якщо змінити фільтри сприйняття дійсності і переосмислити функції університетів в Україні. І створення та комікування концепцій у цьому плані – не про будівництво повітряних замків а про максимізацію впливу на те, на що ми насправді і маємо реальний вплив – на нашу увагу, ідеї і вибори, які ми робимо на їх основі.
- Війна змінила правила гри: Україна на першому місці за передачами озброєння (2022–2024) Христина Кухарук вчора о 16:22
- Как оформить наследство в Украине, если вы находитесь за границей: пошаговая инструкция Віра Тарасенко вчора о 14:50
- Централізація закупівель: як Україна та ЄС підвищують ефективність державних витрат Олена Усеінова 23.05.2025 17:38
- Обмеження переказів між картками: що зміниться з 1 червня? Денис Терещенко 23.05.2025 15:07
- Як уникнути блокування податкових накладних? Сергій Пагер 23.05.2025 08:47
- Сімейне підприємництво в Україні: міжнародний досвід та перспективи Юлія Мороз 22.05.2025 14:15
- Світло – не трофей Ірина Голіздра 22.05.2025 12:56
- Оскарження тарифу на електроенергію: КОАС розглядає справу проти постанови КМУ Андрій Хомич 22.05.2025 11:38
- Господарювання без сторонніх або ТОВ з 1 учасником Альона Пагер 22.05.2025 09:39
- Капітал у квадратних метрах: стратегічний погляд на інвестиції в українську нерухомість Раміль Мехтієв 22.05.2025 09:07
- Хто вбив Андрія Портнова? Дмитро Золотухін 22.05.2025 01:17
- Психосоціальні ризики: прихована загроза безпеці праці, яку не варто ігнорувати Валентин Митлошук 21.05.2025 15:51
- Війна і молодь України: виклики, нові цінності та перспективи розвитку після війни Захарій Ткачук 21.05.2025 13:32
- Що робити зі скасуванням торгівельного безвізу для України Юрій Щуклін 21.05.2025 13:22
- Суд не вправі оцнювати ухвали НСРД Андрій Хомич 21.05.2025 11:39
- Хто вбив Андрія Портнова? 3435
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ 216
- Секс під час війни: про що мовчать, але переживають тисячі 152
- Війна змінила правила гри: Україна на першому місці за передачами озброєння (2022–2024) 96
- Обмеження переказів між картками: що зміниться з 1 червня? 87
-
Нові 1920-ті, "кернесанс" і "Геть від Москви!": як живе Харків за 30 км від Росії
9362
-
Від $2000 за квадрат і робітники з Індії. Ігор Ніконов про майбутнє ринку нерухомості
Бізнес 8134
-
Виклик Маску: як Китай утричі обігнав Starlink за потужностями виробництва супутників
Думка 7388
-
Натреновані на вбивство: Кремлю доведеться розв'язувати проблему розлючених фронтовиків
Думка 6753
-
"Агресор космічного масштабу". Ексрозвідниця США про загрозу РФ, Китаю і нову роль України
5853