Арбітражний керуючий: чому не навчать у ВИШах
Кримінальні переслідування, чорні піар-кампанії та навіть погрози особистого характеру. У професійне свято арбітражних керуючих – трохи про зворотній бік медалі улюбленої професії.
У різноманітних інтерв`ю для ЗМІ, у неформальних бесідах з колегами, знайомими та друзями, мене неодноразово питали, чому моїм професійним вибором стала саме сфера банкрутства. Моя відповідь на подібні питання така: не уявляю своє життя без інтелектуальних головоломок, які забезпечує професійна діяльність арбітражного керуючого. Професіонали, які не уявляють життя без інтелектуального екстриму – на мій погляд, це найбільш влучна характеристика нашої спільноти антикризових менеджерів.
Чому так? Пояснюю.
Нерідко учасники процедури банкрутства – власники, кредитори чи нові набувачі активів підприємства-банкрута знаходяться у стані «війни». Часто у цих протистояннях саме з арбітражного керуючого намагаються зробити «розмінну монету». А отже, ті арбітражники, для яких етичні принципи та професійні цінності понад усе, мають бути готовими до різного роду сюрпризів з боку «незадоволених» осіб.
Про несподіванки та методи їх «пережити»
1. Кримінальні переслідування
Ви звикли працювати чесно, об’єктивно, не порушуючи Закон? Не дивуйтеся, якщо одного дня, як правило, рано вранці до вас увірвуться з обшуком та перевернуть всю квартиру у пошуках неіснуючих доказів ваших «злочинів». У моїй практиці траплялось і таке. Для того, аби «прибрати» зі справи «незручного» арбітражного керуючого, проти мене фабрикували фейкові кримінальні провадження за заявами одного з акціонерів банкрута, на яке мене було призначено арбітражним керуючим.
Чи слід пояснювати, що подібні кримінальні провадження, як правило, приречені на провал? Але ж слідчі дії, судові розгляди віднімають один з найцінніших ресурсів – час та виснажують морально й емоційно.
Що робити у подібних випадках?
Моя основна порада для усіх арбітражних керуючих. Перед тим, як розпочинати роботу у новому складному проекті, слід обов’язково «прикрити тили» підтримкою кваліфікованого адвоката, який у разі необхідності буде готовий надавати вам юридичну допомогу у режимі 24/7.
2. Чорний PR та зруйнована репутація
Ви звикли працювати відкрито та публічно вести свої великі проекти? Готуйтеся до того, що одного дня недобросовісні опоненти медійно спробують зруйнувати вашу репутацію. Це один з найдієвіших методів, що покликаний: а) «розчавити» вас морально; б) сформувати негативну суспільну думку щодо вас та вашої професійної діяльності; в)здійснити тиск на суд чи правоохоронні органи.
У своїй професійній діяльності з подібними методами недобросовісних опонентів я стикалася неодноразово. І, відверто кажучи, для того, аби «виробився імунітет» проти подібного роду атак, слід пережити не одну чорну піар-кампанію проти себе. До речі, одна з таких чекала на мене буквально декілька днів тому. Думаю, що ця «піар-акція» від опонентів у широковідомому кейсі суднобудівного заводу «Океан» обійшлася замовникам недешево, адже тут був задіяний адмінресурс у вигляді цілого народного депутата України.
Як боротися з чорними PR-кампаніями? Тут універсального методу немає. Усе залежить від багатьох чинників. Особисто моя формула розв’язання подібних проблем полягає у так званій «грі на випередження». А саме у тому, що надскладні та заплутані справи від самого початку я веду публічно, є завжди відкритою для ЗМІ та суспільства. У зв’язку із цим, спроби опонентів «підірвати» мою репутацію шляхом замовних публікацій неправдивої інформації у ЗМІ із сумнівним бекграундом, навряд чи зазнають успіху. Проте знову ж таки, морально це стомлює та виводить з емоційної рівноваги.
Чи слід виправдовуватися, якщо став головним героєм «чорних» публікацій? Моя думка: саме на виправдання і чекають ваші опоненти. Разом з тим, це не означає, що не слід реагувати. Реакція має бути оперативною і бажано, щоб вона відбувалася у юридичній площині. Зокрема я рекомендую вирішувати подібіні питання публічно через суд шляхом подання позовів про захист честі гідності та ділової репутації. Вступати у дискусію з тими, чия мета полягає явно не у встановленні конструктивного діалогу, сенсу не бачу.
3. Особисті погрози
Коли ви є арбітражним керуючим підприємства-«ласого шматочка», а зацікавлені сторони готові на будь-що, аби домогтися свого та протизаконно заволодіти майном чи активами цього підприємства, не слід недооцінювати загрозу вашій особистій безпеці.
На жаль, у моїй практиці було і таке. На початку цього року пограбували мою квартиру і окрім цінних речей забрали особисте фото, на якому зображена моя родина, а також мій паспорт. На сьогодні я вже маю неофіційне підтвердження того, що це було влаштовано на замовлення недобросовісних опонентів в одній зі справ, що я веду, з банальною метою – залякати.
Як поводитись подібних ситуаціях? Так, подібне дійсно може налякати, морально надломити. Зокрема, саме з цією метою все це і затівається. Моя ж порада: як би важко не було, у жодному разі не поступатися власними принципами та не йти на компроміс із совістю. Ваші опоненти саме цього і домагаються – не дайте їм перемогти.
P.S.
Професія арбітражного керуючого – це по суті «життя на діючому вулкані». Ви просто робите свою справу і очікуєте коли, звідки і з якою силою вибухне.
Усе вищенаведене не має на меті залякати новачків у цьому ремеслі. Цей текст – нагадування собі та колегам по цеху, яку цікаву, інтелектуально складну та емоційну справу ми обрали. І у наше професійне (хай поки ще не офіційне) свято я хочу побажати усім сил, натхнення та тієї незгасної енергії, яка поступово, крок за кроком наближає нас до головної мети – зробити професію арбітражного керуючого ще більш авторитетною та куди більш захищеною.
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра Павло Васильєв вчора о 13:54
- На росії існує лише одна церква – це терор Володимир Горковенко 30.05.2025 22:44
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? Валерій Карпунцов 30.05.2025 14:32
- Ритейл уже не про полиці: нова екосистема бізнесу Олег Вишняков 30.05.2025 13:13
- Про обопільну вину у справах ДТП та страховку Світлана Приймак 30.05.2025 11:48
- Чому досі немає легших бронежилетів для ЗСУ: історія марнотратства та байдужості Дана Ярова 30.05.2025 11:46
- Чому водень потребує політики, а не лише технологічного прориву? Олексій Гнатенко 30.05.2025 11:13
- Як аграрний бізнес стає жертвою рейдерства і як цьому запобігти Сергій Пагер 30.05.2025 09:08
- Відсутність доходу як підстава для звільнення від сплати судового збору: судова практика Арсен Маринушкін 30.05.2025 08:39
- Мінфін проігнорував вимоги громадськості підвищити акциз на ТВЕН Артур Парушевскі 29.05.2025 18:58
- Підроблені документи: правовий компас Дмитро Зенкін 29.05.2025 16:47
- Хрестоматія винахідництва. Системно-синергетична методика Вільям Задорський 29.05.2025 14:43
- Кібербезпека: до яких викликів готуватися у 2025 році Андрій Михайленко 29.05.2025 14:12
- Як реалізувати переважне право купівлі частки ТОВ? Альона Пагер 29.05.2025 11:36
- Кенселінг як штучний контроль Михайло Зборовський 28.05.2025 13:21
- Рівність у регламентах, асиметрія на практиці: дебютні уроки конкурсу в апеляцію 1200
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? 316
- Оцінка доказів в аудиті та кримінальному процесі: точки дотику з точки зору ШІ 146
- Експертне дослідження шахрайських схем: практичні аспекти для адвокатів 140
- Промптинг як нова необхідна навичка: чому вона важлива для кожного 93
-
Фахівці назвали доступний і недорогий продукт, що знижує рівень холестерину
Життя 13088
-
"Росія хоче все. Це визнав навіть Венс". Кащюнас – про гроші на зброю та плани Кремля
8703
-
Польща обирає президента. Хто з кандидатів кращий для України – Тшасковський чи Навроцький
8684
-
Тест на дорослість: щоб кожна дитина була бажаною. Розвінчуємо міфи про планування сім'ї
Спецпроєкт 6851
-
Начальник КМВА Ткаченко звільнився з наглядової ради Укрпошти
Бізнес 5631