Програма Уряду: прикрий висновок для Яценюка
Після експертної ейфорії від залученості до підготовки тексту Коаліційної угоди, прийшло розчарування: Уряд не скористався угодою при складанні своєї Програми дій. Як наслідок, Урядова програма вийшла суттєво слабшою та вужчою за Коаліційну угоду. І Яценюк
Після експертної ейфорії від залученості до підготовки тексту Коаліційної угоди, прийшло розчарування: Уряд не скористався угодою при складанні своєї Програми дій. Секретаріат Кабміну писав програму поспіхом, і, за інформацію з кількох міністерств, навіть не узгоджував текст з профільними міністерствами перед затвердженням. Експертів, відповідно, теж не залучали.
Як наслідок, Програма дій Уряду вийшла суттєво слабшим та вужчим документом, ніж Коаліційна Угода, – яка публічно обговорювалася впродовж кількох тижнів. Частини дуже вагомих реформ, задекларованих парламентом, просто немає в урядовому плані. А деякі реформи відрізняються за своїми концепціями у двох документах.
І хоча, під шаленим тиском експертної спільноти, депутати змогли включити Коаліційну угоду як невід'ємну частину Програми Уряду, це не вирішує проблеми. Урядова програма написана мовою конкретних задач – з дедлайнами та відповідальними, Коаліційна Угода – "мовою мрій", де є чудовий зміст, але немає відповідальних за реалізацію органів та термінів. Поєднати ці два документа – те саме, що змішати олію з водою: як не розмішуй, все одно отримаєш дві окремі різнотипні рідини в одній пляшці.
Чому це загрозливо? Саме Уряд, а не Парламент, має стати головним драйвером реформ – аби зробити їх швидко, ефективно та синхронізовано в часі. Цим шляхом пройшли пост-радянські країни, які успішно інтегрувалися в ЄС, – наприклад, Словаччина.
Ряд "особливо важких" проколів Урядової Програми неможливо оминути.

Реформа Кабінету Міністрів. Як не дивно, Уряд не запланував реформу самого себе. Яка б мала полягати в реформі міністерств та чіткому відділенні "політичних" урядовців від "адміністративних": перші мають займатися формуванням державної політики, а другі – її впровадженням та технічним забезпеченням на всіх рівнях. Зокрема, головною "адміністративною" посадою в міністерстві мав би стати керівник апарату міністерства, або "державний секретар". При цьому державні служби, інспекції та агентства повинні бути перетворені у виключно адміністративні органи, які не формують державної політики.
Але про це в Програмі дій – ні слова. Міністри й надалі планують займатися питаннями "передачі автомобілів з одного департаменту міністерства в інший", витрачаючи на це час, відведений країні на реформи. Саме такі питання, які мав би вирішувати завгосп, частенько потрапляють в порядки денні урядових комітетів за участі міністрів.
Децентралізація відміняється? Радник екс-віце-прем'єра Гройсмана, Юрій Ганущак – один з авторів реформи – вже побоюється, що так. Бо в програмі Уряду про неї – жодного слова!
Децентралізація, в дуже загальному описі, – це великий переділ адміністративної карти України. Межі областей не чіпатимуть, а от дрібні населені пункти та райони об'єднаються у більші адміністративно-територіальні одиниці – громади та нові укрупнені райони.
Робиться це для того, щоб в кожній громаді була можливість назбирати достатню кількість податків для утримання середньої школи та пункту меддопомоги. Кошти при цьому не потрібно буде передавати "наверх", а потім отримувати їх назад у вигляді дотацій та субвенцій – вони тепер зберігатимуться в громаді, і відповідні повноваження щодо середньої освіти та меддопомоги перейдуть, вслід за коштами, на рівень місцевої влади. В нових районах зосередиться професійно-технічна освіта, а також вторинна медична допомога – лікарні та диспансери, на які теж вистачатиме місцевих коштів та відповідних повноважень.
Найбільший виклик у цій реформі – це термін. Дедлайн – жовтень 2015 року, коли відбудуться місцеві вибори. Обиратися повинні місцеві ради вже нових адміністративно-територіальних одиниць, інакше повноваження нікому буде передавати, а кошти ніхто не назбирає. Уряд і далі продовжуватиме централізовано збирати кошти в єдиний казан, а потім роздавати звідти місцевим органам влади, "сьорбаючи" і собі потроху. Якщо урядовці не оговтаються вже зараз, і не почнуть децентралізацію, вона відкладеться на п'ять років – до наступних місцевих виборів.
Бізнес з подвійними стандартами. Втративши російський ринок, ми не поспішаємо замінити його європейським. Зокрема, Уряд гальмує перехід до європейських стандартів якості виробництва, не запланувавши це в своїй Програмі.
Як відомо, в Україні контролюють готову продукцію – тобто, результат виробництва. Натомість, європейці контролюють процес – чи організований цикл виробництва таким чином, щоб на виході була безпечна продукція. Через принципову різницю цих двох підходів українські бізнесмени повинні відповідати обидвом наборам стандартів – якщо все ж хочуть потрапити на ринки Європи, витрачаючи час та кошти на різні лінії виробництва для українського та європейського споживача. Терміновим з наблизити українське законодавство до європейського, щоб подолати фітосанітарні, санітарні та технічні бар’єри в торгівлі між Україною та ЄС.
Не менш важливим є терміново провести судову реформу, яку Уряд прагне відтягнути щонайменше на рік. Есперти Реанімаційного пакету реформ переконані, що провести законодавчі зміни можна і треба вже в першій половині 2015 року, щоб в 2016 році вже завершувати впровадження реформи.
З цього прикрого документу напрошується один прикрий для прем'єра Яценюка висновок: якщо він не перестане одноосібно планувати реформи в країні – не прислухаючись до парламентської більшості, яка посадила його в крісло, а також до експертної спільноти, – то він стане черговим розчаруванням українців. Одноосібно складені плани в нього виходять погані, бо такі упущення в п'ятирічному плані дій – неприпустимі.
- Порядок розгляду скарги щодо порушення містобудівних норм: алгоритм та приклад Павло Васильєв 13:54
- На росії існує лише одна церква - це терор Володимир Горковенко вчора о 22:44
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? Валерій Карпунцов вчора о 14:32
- Ритейл уже не про полиці: нова екосистема бізнесу Олег Вишняков вчора о 13:13
- Про обопільну вину у справах ДТП та страховку Світлана Приймак вчора о 11:48
- Чому досі немає легших бронежилетів для ЗСУ: історія марнотратства та байдужості Дана Ярова вчора о 11:46
- Чому водень потребує політики, а не лише технологічного прориву? Олексій Гнатенко вчора о 11:13
- Як аграрний бізнес стає жертвою рейдерства і як цьому запобігти Сергій Пагер вчора о 09:08
- Відсутність доходу як підстава для звільнення від сплати судового збору: судова практика Арсен Маринушкін вчора о 08:39
- Мінфін проігнорував вимоги громадськості підвищити акциз на ТВЕН Артур Парушевскі 29.05.2025 18:58
- Підроблені документи: правовий компас Дмитро Зенкін 29.05.2025 16:47
- Хрестоматія винахідництва. Системно-синергетична методика Вільям Задорський 29.05.2025 14:43
- Кібербезпека: до яких викликів готуватися у 2025 році Андрій Михайленко 29.05.2025 14:12
- Як реалізувати переважне право купівлі частки ТОВ? Альона Пагер 29.05.2025 11:36
- Кенселінг як штучний контроль Михайло Зборовський 28.05.2025 13:21
- Рівність у регламентах, асиметрія на практиці: дебютні уроки конкурсу в апеляцію 1157
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? 203
- Війна змінила правила гри: Україна на першому місці за передачами озброєння (2022–2024) 147
- Оцінка доказів в аудиті та кримінальному процесі: точки дотику з точки зору ШІ 141
- Експертне дослідження шахрайських схем: практичні аспекти для адвокатів 139
-
Рейтинг країн за тривалістю життя у 2025 році: лідери, аутсайдери та розрив у десятки років
Інфографіка 10381
-
Нове житло на межі зникнення. Що говорить статистика про кризу на ринку нерухомості
Бізнес 8910
-
Україна оголосила, що не виплатить понад $665 млн власникам ВВП-варантів
Фінанси 7647
-
Тест на дорослість: щоб кожна дитина була бажаною. Розвінчуємо міфи про планування сім'ї
Спецпроєкт 6707
-
Вибори у Польщі – аборти, повії та наркотики. Чи збереже новий президент підтримку України
4265