Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Коли ця влада була опозицією, то гарантувала ВРЦіРО (представляє 95% вірних), що у нас буде як у Польщі, як в Угорщині — ми будемо йти в ЄС, але при цьому будемо мати пріоритетом збереження родини, благо дітей, але не будемо приймати західну культуру повного релятивізму, із усіма її ідеологічними розширеними тлумаченнями прав людини. Так, українські Церкви політики просто “кинули”. Хоча до влади вони прийшли через Майдан, а не через прайд, і прийшли багато в чому завдяки підтримці прав протестувальників з боку Церков, а не з боку ЛГБТ-спільнот.
Важко сказати, чи дійсно існували якісь чіткі домовленості. Одначе існування консенсусу між керівництвом Церков та нинішніми “євроінтеграторами” — безперечний факт. Ієрархи не просто підтримали євроінтеграційний курс, але й дали владі величезний кредит довіри. А от можливість Церков політично мобілізувати своїх вірних задля спротиву деяким аспектам євроінтеграційного процесу не була продемонстрована.
Чорноморець переконує, що ієрархів просто “кинули”. Одначе “кидають” тих, хто дозволяє себе дурити, тих, хто занадто наївний. Коли таку наївність демонструють лідери багатомільйонних релігійних спільнот, які, до того ж, несуть особливу відповідальність перед Богом, це злочинна наївність.
Людина, котра має загальне уявлення про те, якими ідеями керується брюссельська бюрократія і низка урядів країн-членів ЄС, в принципі не тішитиме себе ілюзіями якоїсь “особливої євроінтеграції”. І досвід згаданих Чорноморцем Польщі та Угорщини лише підтверджує цю тезу. Безперечно, сьогодні в обох країнах при владі перебувають помірковано праві сили, які намагаються відстоювати дійсно європейські, християнські цінності. Одначе і Польщі, і Угорщині, і тій же Хорватії на шляху євроінтеграції довелося пройти стадії прямого ідеологічного диктату з боку Заходу.
Те, що ставить за приклад Чорноморець, не впало просто з неба. Названі країни пройшли через намагання запровадити одностатеві шлюби, через гей-паради, через уроки “сексуальної освіти” у школах, через тиск на середовища, готові чинити опір впровадженню ліво-ліберальних ідей. Інша справа — таке впровадження викликало протидію і посприяло приходу до влади правих сил. Церквам у цьому “повороті праворуч” довелося відіграти вагому роль. Йдеться і про підривання духовенством авторитету зорієнтованих на Брюссель урядів, і про конкретні ініціативи, спрямовані на унеможливлення прийняття деструктивних нововведень (в тій же Хорватії Церква спромоглася ініціювати і провести референдум, в ході якого “одностатеві шлюби” були заборонені на конституційному рівні).
У повторення чогось подібного в Україні віриться дуже слабо. По-перше, наше суспільство менш релігійне, ніж польське чи хорватське (до того ж, воно конфесійно поділене). По-друге, українські Церкви не мають досвіду громадсько-політичної мобілізації. По-третє, навіть сьогодні ієрархи Церков не демонструють готовності вийти із псевдоконсенсусу, і завтра ситуація навряд чи зміниться радикальним чином.
17.06.2017 16:14
Рада Церков, гей-парад і злочинна наївність
Існування консенсусу між керівництвом Церков та нинішніми “євроінтеграторами” — безперечний факт. Ієрархи не просто підтримали євроінтеграційний курс, але й дали владі величезний кредит довіри. А от можливість Церков політично мобілізувати своїх вірних зад
Релігієзнавець Юрій Чорноморець опублікував доволі симптоматичний допис щодо проблематики відносин Церков та нинішньої влади. Останню він звинуватив у порушенні домовленостей, які нібито існували між нею (коли вона була ще опозицією) та Всеукраїнською радою Церков і релігійних організацій:Коли ця влада була опозицією, то гарантувала ВРЦіРО (представляє 95% вірних), що у нас буде як у Польщі, як в Угорщині — ми будемо йти в ЄС, але при цьому будемо мати пріоритетом збереження родини, благо дітей, але не будемо приймати західну культуру повного релятивізму, із усіма її ідеологічними розширеними тлумаченнями прав людини. Так, українські Церкви політики просто “кинули”. Хоча до влади вони прийшли через Майдан, а не через прайд, і прийшли багато в чому завдяки підтримці прав протестувальників з боку Церков, а не з боку ЛГБТ-спільнот.
Важко сказати, чи дійсно існували якісь чіткі домовленості. Одначе існування консенсусу між керівництвом Церков та нинішніми “євроінтеграторами” — безперечний факт. Ієрархи не просто підтримали євроінтеграційний курс, але й дали владі величезний кредит довіри. А от можливість Церков політично мобілізувати своїх вірних задля спротиву деяким аспектам євроінтеграційного процесу не була продемонстрована.
Чорноморець переконує, що ієрархів просто “кинули”. Одначе “кидають” тих, хто дозволяє себе дурити, тих, хто занадто наївний. Коли таку наївність демонструють лідери багатомільйонних релігійних спільнот, які, до того ж, несуть особливу відповідальність перед Богом, це злочинна наївність.
Людина, котра має загальне уявлення про те, якими ідеями керується брюссельська бюрократія і низка урядів країн-членів ЄС, в принципі не тішитиме себе ілюзіями якоїсь “особливої євроінтеграції”. І досвід згаданих Чорноморцем Польщі та Угорщини лише підтверджує цю тезу. Безперечно, сьогодні в обох країнах при владі перебувають помірковано праві сили, які намагаються відстоювати дійсно європейські, християнські цінності. Одначе і Польщі, і Угорщині, і тій же Хорватії на шляху євроінтеграції довелося пройти стадії прямого ідеологічного диктату з боку Заходу.
Те, що ставить за приклад Чорноморець, не впало просто з неба. Названі країни пройшли через намагання запровадити одностатеві шлюби, через гей-паради, через уроки “сексуальної освіти” у школах, через тиск на середовища, готові чинити опір впровадженню ліво-ліберальних ідей. Інша справа — таке впровадження викликало протидію і посприяло приходу до влади правих сил. Церквам у цьому “повороті праворуч” довелося відіграти вагому роль. Йдеться і про підривання духовенством авторитету зорієнтованих на Брюссель урядів, і про конкретні ініціативи, спрямовані на унеможливлення прийняття деструктивних нововведень (в тій же Хорватії Церква спромоглася ініціювати і провести референдум, в ході якого “одностатеві шлюби” були заборонені на конституційному рівні).
У повторення чогось подібного в Україні віриться дуже слабо. По-перше, наше суспільство менш релігійне, ніж польське чи хорватське (до того ж, воно конфесійно поділене). По-друге, українські Церкви не мають досвіду громадсько-політичної мобілізації. По-третє, навіть сьогодні ієрархи Церков не демонструють готовності вийти із псевдоконсенсусу, і завтра ситуація навряд чи зміниться радикальним чином.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Відповідальна особа з питань захисту персональних даних: новий гравець у структурі бізнесу Анастасія Полтавцева 14:43
- Як зруйнувати країну Андрій Павловський 14:34
- Інтелектуальна власність як актив бізнесу Сергій Пагер 14:21
- Стейкхолдери – основний локомотив сучасної якісної освіти Сергій Пєтков вчора о 10:49
- "Спорт внє палітікі?". Як би ж то! Країна-агресор хоче повернутися у міжнародний спорт Володимир Горковенко вчора о 10:10
- Землі заказника "Лівобережний" у Дніпрі: історія зміни статусу та забудови Павло Васильєв 08.05.2025 22:23
- Пам'яті жертв Другої Світової війни або чому ми не святкуємо! Дмитро Пульмановський 08.05.2025 16:11
- Що робити, коли дії співробітника призвели до фінансових втрат? Олександр Висоцький 08.05.2025 11:13
- Кабальні "угоди Яресько" блокують економічне відновлення України Любов Шпак 08.05.2025 11:09
- Изменения в оформлении отсрочки от мобилизации с 06.05.2025 Віра Тарасенко 07.05.2025 23:36
- Безбар’єрність у лікарнях: чому доступ до медичних послуг виходить за межі пандусів Ігор Ткаченко 07.05.2025 15:10
- Де отримати криптоліцензію у 2025 році? Юлія Барабаш 07.05.2025 12:25
- Як сплачує податки та подає звітність контрольована іноземна компанія (КІК) Сергій Пагер 07.05.2025 09:19
- Тренди світових витрат засобами візуалізації: військо, освіта, охорона здоров’я Христина Кухарук 06.05.2025 19:13
- Як роботодавцю повернути кошти, сплачені працівнику за скасованим рішенням суду Альона Прасол 06.05.2025 14:30
Топ за тиждень
- Як зруйнувати країну 205
- Літо, тераси та куріння: чи є заборона для літніх майданчиків? 188
- Регіональні тренди запитів "Відео ШІ" в Україні: піки, спад і соціальні фактори 180
- Безбар’єрність у лікарнях: чому доступ до медичних послуг виходить за межі пандусів 139
- Тренди світових витрат засобами візуалізації: військо, освіта, охорона здоров’я 114
Популярне
-
Капітана судна, яке пошкодило газопровід у Балтійському морі, заарештували в Гонконгу
Бізнес 6931
-
Сі переграв Трампа: Кремль фактично здає Росію Китаю
Думка 6793
-
Три хвилі приморозків. Хто збанкрутує, а хто – заробить
Бізнес 5884
-
Конфлікт цінностей та поділ України: кейс Алхім
Думка 3325
-
П’ять уроків Другої світової, щоб не було Третьої. Стаття глав МЗС семи країн
3228
Контакти
E-mail: [email protected]