Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Леві намагаються презентувати одним із “західних друзів” України. Цей образ суттєво підсилюється тим, що філософ відомий своїм вкрай неприязним ставлення до Росії. Але навіть побіжне знайомство з думками, озвученими під час інтерв'ю (не кажучи про комплексне ознайомлення з поглядами і діяльністю цього філософа), змушує задуматися над питанням: чи по дорозі Україні з такими “друзями”?
Лейтмотивом усього інтерв'ю є ідея спертої на ліберальні цінності федеративної Європи, де етнічний чинник зведений до мінімуму. Неприваблива, на думку Леві, альтернатива цій федерації — це “популістська Європа на підставі архаїчних, націоналістичних, шовіністичних цінностей”.
Леві дає добре зрозуміти, якою у межах такої федеративної Європи він хотів би бачити Україну. Журналіст, який брав інтерв'ю, нагадав, що зараз в Україні спостерігається сплеск націоналізму. На що відповідь Леві була категоричною: “Саме тому нам треба якомога швидше інтегрувати Україну в Європу! Адже Україна може не завжди залишатися проєвропейською. Я знаю, що в Україні націоналістичні спрямування доволі потужні. Я знаю, що Україна була однією з країн, де були потужні антисемітські настрої. Я знаю, що за привид ходить українською землею”.
Тобто Леві говорить навіть не про те, що задля євроінтеграції Україна має відмовитися від націоналізму, а про те, що сама євроінтеграція є механізмом протидії українському націоналізму. Далі філософ разом із українським журналістом висловлюють жаль із приводу сплеску націоналізму в усій Центрально-Східній Європі, і на цьому тлі погляд на євроінтеграцію як на засіб від націоналізму стає ще більш промовистим.
Для України, котра докладає стільки зусиль, аби вийти з-під впливу Москви, перспектива опинитися частиною денаціоналізованої федеративної Європи виглядає малопривабливою. Для само ж Леві малопривабливим і навіть страхітливим виглядає повноцінне пробудження українського націоналізму і націоналізмів інших народів Центрально-Східної Європи.
Важливість тісної консолідації європейських націй не викликає сумнівів. Але ця консолідація не повинна ставати механізмом денаціоналізації. Леві ж говорить про створення федеративної Європи, де етнічний чинник буде знівельованим в ім'я утвердження “загальнолюдини”.
Неважко зрозуміти, що основним методом гіпотетичного перетворення ЄС у федерацію є посилення комісарсько-бюрократичного характеру цієї структури. Уже сьогодні помітні серйозні протиріччя між Єврорадою та Європарламентом з одного боку (як органами, які хоч якоюсь мірою представляють національні інтереси країн-членів) та Єврокомісією — з іншою. Федеративна Європа Леві — це політичне утворення, де життям європейських народів керує роздутий бюрократичний апарат. Неважко також спрогнозувати залежність цього апарату від олігархічних груп. Схоже, Леві це чудово розуміє. Він дуже близький до кіл фінансистів світового масштабу. Що стосується українських олігархів, він є близьким не лише до Віктора Пінчука, але й до Дмитра Фірташа (зокрема, Леві виступив у ролі співзасновника фірташівського “Агентства модернізації України”).
Українцям реалізація задумів Леві та його однодумців не принесе користі так само, як і іншим європейським народам. І не варто зачаровуватися антимосковською риторикою філософа. Бернар-Анрі Леві є одним із чільних представників “нових філософів” — колишніх прихильників лівих екстремістських поглядів, які з часом розчарувалися у марксизмі і оголосили себе лібералами. Серед рис, які відрізняють Леві від носіїв ліво-ліберальної ідеології із більш чітко вираженою лівацькою складовою, важливу роль відіграє ліберальний європоцентризм, суть якого зводиться до погляду на Європу як взірець реалізації цінностей ідеології лібералізму. На тлі такого європоцентризму Росія для Леві — це просто чудовий матеріал для конструювання образу ворога ліберальних ідей. Здоровий націоналізм українців або якогось іншого європейського народу для нього не менше зло.
Україна продовжує перебувати між Сціллою й Харібдою. А це змушує дуже прискіпливо дивитися на тих, хто видає себе за “друзів”.
05.11.2016 22:34
Страхи Бернара-Анрі Леві
У жовтні “Європейська правда” опублікувала інтерв'ю із французьким філософом Бернаром-Анрі Леві.Цього філософа намагаються презентувати одним із “західних друзів” України. Такий образ суттєво підсилюється тим, що філософ відомий своїм вкрай неприязним став
У жовтні “Європейська правда” опублікувала інтерв'ю із французьким філософом (чи то пак “філософом”) Бернаром-Анрі Леві, котре було взяте під час цьогорічної зустрічі Ялтинської європейської стратегії.Леві намагаються презентувати одним із “західних друзів” України. Цей образ суттєво підсилюється тим, що філософ відомий своїм вкрай неприязним ставлення до Росії. Але навіть побіжне знайомство з думками, озвученими під час інтерв'ю (не кажучи про комплексне ознайомлення з поглядами і діяльністю цього філософа), змушує задуматися над питанням: чи по дорозі Україні з такими “друзями”?
Лейтмотивом усього інтерв'ю є ідея спертої на ліберальні цінності федеративної Європи, де етнічний чинник зведений до мінімуму. Неприваблива, на думку Леві, альтернатива цій федерації — це “популістська Європа на підставі архаїчних, націоналістичних, шовіністичних цінностей”.
Леві дає добре зрозуміти, якою у межах такої федеративної Європи він хотів би бачити Україну. Журналіст, який брав інтерв'ю, нагадав, що зараз в Україні спостерігається сплеск націоналізму. На що відповідь Леві була категоричною: “Саме тому нам треба якомога швидше інтегрувати Україну в Європу! Адже Україна може не завжди залишатися проєвропейською. Я знаю, що в Україні націоналістичні спрямування доволі потужні. Я знаю, що Україна була однією з країн, де були потужні антисемітські настрої. Я знаю, що за привид ходить українською землею”.
Тобто Леві говорить навіть не про те, що задля євроінтеграції Україна має відмовитися від націоналізму, а про те, що сама євроінтеграція є механізмом протидії українському націоналізму. Далі філософ разом із українським журналістом висловлюють жаль із приводу сплеску націоналізму в усій Центрально-Східній Європі, і на цьому тлі погляд на євроінтеграцію як на засіб від націоналізму стає ще більш промовистим.
Для України, котра докладає стільки зусиль, аби вийти з-під впливу Москви, перспектива опинитися частиною денаціоналізованої федеративної Європи виглядає малопривабливою. Для само ж Леві малопривабливим і навіть страхітливим виглядає повноцінне пробудження українського націоналізму і націоналізмів інших народів Центрально-Східної Європи.
Важливість тісної консолідації європейських націй не викликає сумнівів. Але ця консолідація не повинна ставати механізмом денаціоналізації. Леві ж говорить про створення федеративної Європи, де етнічний чинник буде знівельованим в ім'я утвердження “загальнолюдини”.
Неважко зрозуміти, що основним методом гіпотетичного перетворення ЄС у федерацію є посилення комісарсько-бюрократичного характеру цієї структури. Уже сьогодні помітні серйозні протиріччя між Єврорадою та Європарламентом з одного боку (як органами, які хоч якоюсь мірою представляють національні інтереси країн-членів) та Єврокомісією — з іншою. Федеративна Європа Леві — це політичне утворення, де життям європейських народів керує роздутий бюрократичний апарат. Неважко також спрогнозувати залежність цього апарату від олігархічних груп. Схоже, Леві це чудово розуміє. Він дуже близький до кіл фінансистів світового масштабу. Що стосується українських олігархів, він є близьким не лише до Віктора Пінчука, але й до Дмитра Фірташа (зокрема, Леві виступив у ролі співзасновника фірташівського “Агентства модернізації України”).
Українцям реалізація задумів Леві та його однодумців не принесе користі так само, як і іншим європейським народам. І не варто зачаровуватися антимосковською риторикою філософа. Бернар-Анрі Леві є одним із чільних представників “нових філософів” — колишніх прихильників лівих екстремістських поглядів, які з часом розчарувалися у марксизмі і оголосили себе лібералами. Серед рис, які відрізняють Леві від носіїв ліво-ліберальної ідеології із більш чітко вираженою лівацькою складовою, важливу роль відіграє ліберальний європоцентризм, суть якого зводиться до погляду на Європу як взірець реалізації цінностей ідеології лібералізму. На тлі такого європоцентризму Росія для Леві — це просто чудовий матеріал для конструювання образу ворога ліберальних ідей. Здоровий націоналізм українців або якогось іншого європейського народу для нього не менше зло.
Україна продовжує перебувати між Сціллою й Харібдою. А це змушує дуже прискіпливо дивитися на тих, хто видає себе за “друзів”.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Угода з прокурором про визнання винуватості: жодних гарантій без рішення суду Костянтин Рибачковський вчора о 23:43
- Вновь о Гегелевской диалектике и искусственном интеллекте Вільям Задорський вчора о 19:21
- Чи законно колишніх засуджених повторно ставити на військовий облік Анжела Василевська вчора о 19:07
- НеБезМежне право Сергій Чаплян 01.07.2025 21:44
- Недоторканні на благо оборони: головне – правильно назвати схему Дана Ярова 01.07.2025 19:33
- Корпоративний добробут: турбота про співробітників чи форма м’якого контролю? Анна Пархоменко 01.07.2025 15:04
- Як AI змінює структуру бізнесу: замість відділів – малі команди і агентні системи Юлія Гречка 01.07.2025 14:07
- Жіноче лідерство в українському бізнесі: трансформація, яка вже відбулася Наталія Павлючок 01.07.2025 09:50
- Проведення перевірок в частині вчинення мобінгу: внесено зміни до законодавства Анна Даніель 01.07.2025 01:16
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини Юрій Бабенко 30.06.2025 17:15
- Як повернутись до програмування після довгої IT-перерви Сергій Немчинський 30.06.2025 16:39
- Моральна шкода за невиконання рішення суду Артур Кір’яков 30.06.2025 14:21
- Путінський режим знову показує своє справжнє обличчя: цього разу – проти азербайджанців Юрій Гусєв 30.06.2025 10:51
- Зелений прорив 2025: як відновлювана енергетика відкриває шлях для України Ростислав Никітенко 30.06.2025 10:22
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним Максим Гусляков 28.06.2025 20:49
Топ за тиждень
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України 751
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним 541
- Реформа "турботи" 254
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини 191
- Краще пізно, ніж бідно: чому після 40 саме час інвестувати в фондовий ринок 125
Популярне
-
Найдорожчі весілля в історії: 5500 дронів, верблюди й нескінченна розкіш Безоса, Амбані та Чарльза
Життя 60604
-
"Кремль втрачає контроль". Що означає конфлікт Росії з Азербайджаном
30917
-
Фрукти та овочі покращують якість сну на 16%, кажуть науковці: деталі
Життя 13721
-
"Гарантії безпеки" Кадирової представлять Україну на 61-й Венеційській бієнале: деталі
Життя 12882
-
Гладка шкіра без зморщок: дев’ять продуктів, які містять велику кількість колагену
Життя 10129
Контакти
E-mail: [email protected]