Перегляд “мовного закону” Ківалова-Колесніченка в КСУ: ще почекати?
Де був Конституційний Суд України, коли приймався Закон «Про засади державної мовної політики» у 2012 році? Тепер же він «у потрібний момент», а саме 17 листопада 2016 року, розглядатиме даний закон на відповідність Конституції України. Зрозуміло, що «від
В нашій країні все відбувається вчасно. Вчасно ми обираємо потрібних глав держави, вчасно підіймаємо Майдани, вчасно отримуємо безвізовий режим. Та це, скоріше, утопія. На жаль, українська реальність виглядає інакше. Звичайно, краще пізно, ніж ніколи, - але постає просте запитання: «а чому не раніше?».
Приміром, де був Конституційний Суд України, коли приймався Закон «Про засади державної мовної політики» у 2012 році? Тепер же він «у потрібний момент», а саме 17 листопада 2016 року, розглядатиме даний закон на відповідність Конституції України. Зрозуміло, що «від нього, на той час, ніщо не залежало», - але це, швидше, проблема людського фактору, - працівників, яких можна купити, налякати, змусити, - тут будь-яку форму примусу та заохочення можна застосувати.
Згідно з цими статтями, судові органи, адвокат, і т.д. мають спілкуватися з особою мовою, яку вона розуміє. І от що цікаво: а невже, чисто логічно, можна чинити інакше? Приходить, приміром, до адвоката росіянин, і не розуміє людина української мови. Ясна річ, що адвокатські послуги надаватимуться людині, використовуючи для спілкування російську. Те ж саме стосується й інших положень. І це ж стосується усіх інших органів влади, місцевого самоврядування, і т.д. Але навіщо було в 13 регіонах України надавати російській мові статус регіональної, майже прирівнюючи її до державної? Очевидно, що потрібен закон, який дозволятиме вести, приміром, офіційне діловодство, яке буде зрозуміле людині, чи групі осіб, яких воно стосується. Для цього не обов’язково вводити регіональну мову. Це так, з юридичного та чисто логічного погляду на стан речей в країні. Як адвоката, найперше мене цікавить ряд статей «мовного закону», пов’язаних із судочинством, нотаріальним діловодством, досудовим розслідуванням тощо. Від статті 14 до статті 17 чітко регламентується декілька цікавих положень. Мова судочинства – державна, тобто українська, якщо ж на відповідній території поширена регіональна мова, то за згодою сторін можна використовувати і її. На такій же території у сторін є можливість подавати до суду документи і державною мовою, і регіональною. Стаття 15: «Мовою роботи та актів з питань досудового розслідування та прокурорського нагляду в Україні є державна мова. Поряд із державною мовою при проведенні досудового розслідування та прокурорського нагляду можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин України, інші мови. Кожна особа має право бути невідкладно повідомлена мовою, яку вона розуміє, про мотиви арешту чи затримання і про природу та причини звинувачення проти неї і захищати себе, користуючись цією мовою, у разі необхідності, з безкоштовною допомогою перекладача». Стаття 17: « Мова юридичної допомоги. Адвокат надає юридичну допомогу фізичним і юридичним особам державною мовою або іншою мовою, прийнятною для замовника».
До того ж, українці зовсім не проти російської мови, так само, як і не проти турецької чи болгарської, наприклад. Просто є влучне поняття – «державна гордість», яке, однак, не означає утиски окремих представників національних меншин, особливо що стосується їх мови. Де бачено, щоб країна з єдиною мовою вводила іншу мову, фактично прирівнюючи її до державної? А у нас ця хвиля охопила аж 13 регіонів. І зараз ми маємо щось із цим робити.
КСУ ще в липні 2014 року отримав конституційне звернення 57 депутатів щодо розгляду «мовного закону» Ківалова-Колесніченка», сьогодні ж – вже листопад 2016 року. Якщо у нас всі справи розглядатимуться так «швидко», то жодного толку в країні не буде.
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра Павло Васильєв 13:54
- На росії існує лише одна церква – це терор Володимир Горковенко вчора о 22:44
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? Валерій Карпунцов вчора о 14:32
- Ритейл уже не про полиці: нова екосистема бізнесу Олег Вишняков вчора о 13:13
- Про обопільну вину у справах ДТП та страховку Світлана Приймак вчора о 11:48
- Чому досі немає легших бронежилетів для ЗСУ: історія марнотратства та байдужості Дана Ярова вчора о 11:46
- Чому водень потребує політики, а не лише технологічного прориву? Олексій Гнатенко вчора о 11:13
- Як аграрний бізнес стає жертвою рейдерства і як цьому запобігти Сергій Пагер вчора о 09:08
- Відсутність доходу як підстава для звільнення від сплати судового збору: судова практика Арсен Маринушкін вчора о 08:39
- Мінфін проігнорував вимоги громадськості підвищити акциз на ТВЕН Артур Парушевскі 29.05.2025 18:58
- Підроблені документи: правовий компас Дмитро Зенкін 29.05.2025 16:47
- Хрестоматія винахідництва. Системно-синергетична методика Вільям Задорський 29.05.2025 14:43
- Кібербезпека: до яких викликів готуватися у 2025 році Андрій Михайленко 29.05.2025 14:12
- Як реалізувати переважне право купівлі частки ТОВ? Альона Пагер 29.05.2025 11:36
- Кенселінг як штучний контроль Михайло Зборовський 28.05.2025 13:21
- Рівність у регламентах, асиметрія на практиці: дебютні уроки конкурсу в апеляцію 1161
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? 208
- Оцінка доказів в аудиті та кримінальному процесі: точки дотику з точки зору ШІ 141
- Експертне дослідження шахрайських схем: практичні аспекти для адвокатів 140
- Промптинг як нова необхідна навичка: чому вона важлива для кожного 84
-
Рейтинг країн за тривалістю життя у 2025 році: лідери, аутсайдери та розрив у десятки років
Інфографіка 11676
-
Нове житло на межі зникнення. Що говорить статистика про кризу на ринку нерухомості
Бізнес 8940
-
Україна оголосила, що не виплатить понад $665 млн власникам ВВП-варантів
Фінанси 8677
-
Тест на дорослість: щоб кожна дитина була бажаною. Розвінчуємо міфи про планування сім'ї
Спецпроєкт 6732
-
Вибори у Польщі – аборти, повії та наркотики. Чи збереже новий президент підтримку України
4806